Написати те, що давно хотів: як створити хороші тексти за рецептом Каті Бабкіної

Увечері завдяки карантину у багатьох з’явилося більше часу порефлексувати, тож, можливо, саме зараз час спробувати себе у серйозному письменництві чи в написанні есеїв/статей/розповідей/записів у блог. Як ніколи вчасно у видавництві “Комора” вийшла книжка-зошит з вправами, порадами, підказками для натхнення. І, як написано на звороті книги, її авторами є Катерина Бабкіна і… ви. Тож якщо вам просто треба з чогось почати писати, це прекрасна нагода, адже ось вона, ваша перша книжка. Ми випробували магічну дію книжки на собі, тому вже ділимося з вами своїми враженнями.

Що в імені твоїм...

Перша й насправді досить складна задача — це підписати книжку-зошит. Авторка для сміху пропонує свої варіанти: Морква Петрівна, Сашко Грей, Еміль Ажар (він же Рома). Але який творчий псевдонім обрати собі? Знітившись від власного браку фантазії, я чомусь залишаю свої ініціали Ю.П. (потім посміююсь над випадково спавшим на думку “юпі”, та вчасно схаменулася, що це напій із 90-их і якось негарно собі присвоювати таке ім’я). Французькі вигадливі прізвища можуть звучати дивно. Але все ж роблю свій вибір, про який вам не скажу, і перегортаю з чистою совістю далі. Перший етап пройдено, тепер я хоча б знаю, хто я.

А рецепту і немає?

«Отже, ніхто ніколи не навчить вас писати», — зазначає авторка у передмові. Магічного секрету, який би таємна підпільна каста авторів передавала з покоління в покоління, і справді не існує. А от навчитися писати можна; ну або хоча б спробувати і стати трохи краще у вираженні своїх думок. 

«Провідний інструмент кожної людини, яка пише, — не важливо, у стіл, у блог, романи, вірші чи sms-повідомлення, — це завжди вона сама, ця людина.» — цю фразу з книжки взагалі захотілося повісити над робочим столом. Що я і зробила. Кожного ранку тепер дивлюся і розумію, що все одно будь-який текст я пропускаю крізь себе. І нема потреби в сотому блокноті чи двадцятій модній ручці, в застосунках для написання роману, де в мене тихенько причаїлися дві глави, або ж в хорошому столі, якщо мені самій не буде що сказати. Словом, це лише перші десять сторінок, а з зошитом я вже здружилася.

Перевірка на міцність

Одна з перших вправ — написати речення, в яких би були згадані всі літери алфавіту. Зазвичай такі речення використовують для перевірки вигляду нового шрифту. У мене не відразу вийшло так, щоб речення було коротеньким і все вміщало; на це пішло десь півгодини. Хотілося, щоб слова ще мали якийсь сенс, а не були просто зліплені докупи. Наступне речення зайняло вже 20 хвилин. Інші два швидко вигадала десь уже ввечері, і довго над ними не думала. Зрозуміла, що надто обмежувала свою фантазію, підбираючи якісь стандартні формулювання.

Головне: не пропускати завдання, сказала я собі. І намагалася виконувати їх навіть тоді, коли здавалося, що це довго, неможливо, важко.

Ліні не існує

Тільки я подумала про обмеження і вже стала виправдовувати це все лінню, аж тут авторка зі сторінок підказала: ліні не існує. Замість неї є відсутність мети та демотивація, страх, нестача задоволення чи ресурсу. А ще наші упередження. Бо можна легко перестати щодня займатися цими вправами, просто подумавши, що “Такі, як я, не стають письменниками”, “Я не міг у школі твори писати, тож я, мабуть, і є нездара” чи що “У мене недостатньо досвіду, щоб щось написати”. Що ж, будьте готові: у книжці Катерина Бабкіна змусить вас пропрацювати з усім, що заважає. Ця робота буде кропіткою, але воно того варте, хоч і доведеться переконатися, що ви неправі у багатьох своїх упередженнях.

Без теорії не обійтися

З цим книгозошитом ви також дізнаєтеся детальніше про мету, тему й ідею тексту, краще уявлятимете собі його аудиторію, навчитеся якісно переоповідати досвід, якому захочеться співпереживати тощо. Ще вас здивує (принаймні, мене здивувало), скільки побіжних історій згадуєш, коли описуєш щось одне. Будь-яка історія може легко перетекти в купу інших, оформитися в деталях, стати цілою епопеєю, і авторка вчить нас, як з цим усім працювати і як угамувати інколи надто розмаїтий набір думок воєдино.

Найбільш приємне в книзі те, що в даному форматі вона ніколи не закінчується: навіть після останньої сторінки вам доведеться все ж гортати назад на попередні.