Записки малого оптиміста: як Ромцьо пережив три окупації та еміграцію

Автобіографічну повість про життя маленького львів’янина «Ромцьо: львіянин між трьох окупацій» Романа Шведа просив написати відомий голівудський актор Джек Палагнюк. Він обіцяв підготувати передмову до книги, але не встиг зробити це за життя. Проте й без передмови Палагнюка перед нами постає щемлива подорож 9-річного хлопчика, якого Друга світова війна жбурляє зі Львова до Відня, табору переміщенних осіб в Німеччині та, зрештою, в США.

Ромцьо з гумором і теплотою згадує печеню з конини, коли випадкова бомба впала на селище в Австріїї та вбила нещасних тварин

Ромцьо Швед – дев’ятирічний хлопчик, що над усе любить слухати розповіді старших про минуле життя та прихід «совєтів» та закінчення «золотого віку» Львову. В автобіографічній повісті сім’я головного героя змушена виїхати спочатку в Австрію, куди забрали батька-лінотипіста, шукати його в Німеччині та зрештою перебратися до США – аби не прибирати сніг в Сибіру.
Євреї колись казали замість тостів на новий рік «В наступному році - в Єрусалимі». Здається, і в родині хлопчика бажали в наступному році опинитися якщо не у Львові, то у безпечному місці, щоб можна було вести спокійне життя і запивати його чаєм з тортиком.
Львів та його традиції ця потужна родина може відтворити будь-де. Місто Лева у творі стає окремим героєм, частина серця якого мігрувала в «Гамерику» разом з кожним повоєнним мігрантом.
Ромчик був малим, а з розповідей мами та бабусі знає, що совєти – то зло і життя їх родини двічі змінювалося після їх приходу. В 30-х мама хлопчика була у Львові знаною кравчинею, тож їй довелося перешивати пеньюари на вечірні сукні для гьорлфрендз радянських офіцерів. Анекдотом, який переповідали на кухнях, став інтерес солдатів до віденських нічних горщиків, які були сприйняті за «какой красівий чайнік» та конфісковували ті «самовари» у порядних львівських родин. А після німецької окупації родина змушена була виїхати зі Львова в австрійське селище, де недовго пожили мирним життям - аж до приходу радянських військ. Ромчик з гумором і теплотою згадує печеню з конини, коли випадкова бомба впала на селище та вбила нещасних тварин.

Чим запам`яталися «освободітєлі»

Радянські війська, які звільняли Європу від фашизму, займались своїми звичними справами – вбивствами та грабунками, а жалітися на них не було куди – «освободітєлєй не судять». Мама Ромчика не збиралася в радянські табори і  видавала себе за словачку, заміжньою за австрійцем. А щоб якийсь солдат в романтичному настрої не зґвалтував брала сина на руки та  просила сильно плакать – дитячий крик відлякував солдат. 

Вподобання радянських солдат теж вийшли на новий рівень – якщо в 1939 році у Львові вони цікавилися нічними горщиками, то в 1945-му у Австрії  їх дуже зацікавили місцеві годинники, тому й чіпляли по 3-4 трофеї собі на одну руку.

«Росія від 1945-1946 років не дуже змінилися, і в 2016-2017 роках росіяни вивозили цілі заводи з окупованих Луганська та Донецька», – проводить аналогії автор.

Плястерка Галичини у Філадельфії

Остання зупинка подорожі Романа – Філадельфія, куди мігрувала родина. Тато Ромчика  продовжує роботу в типографії, мама швидко влаштовується в ательє, а вже 10-річний хлопець заробляє перші центи на продажі газет.

Як поневіряння вплинули на Ромця? Що хлопчик виніс з буремного дитинства? Надзвичайну серйозність, яку помітив ще психолог в таборі переміщених осіб, раннє дорослішання, знання чотирьох мов та радість від кожного прожитого дня.

До речі, про мови – наприкінці автор дає двадцять сторінок словника з перекладом з багаточисленних запозичень американської української на звичайну.

Автобіографічна розповідь закінчується, коли Ромцьо стає 10-літнім Ромком. Але 80-річний Роман Швед вже пише продовження. І не виключено, що книг буде дві: про життя в США та повернення на Батьківщину .

Так, так в 1994 році наш герой – Ромцьо, а тепер вже Роман Швед повертається в Україну, де консультував як архітектор та вів авторську передачу на радіо «Культура».

Одне залишається незмінним: дитяча безпосередність та щирість автора, яка притягує їсторії та гарних людей.

Авторка - Яна Казміренко