«Забуті історії міст»: як культурний обмін змінює світ

У «Видавництві Анетти Антоненко» вийшла в світ книга фінського соціолога Арі Турунен «Забуті історії міст», яка розповідає про долі міст, які у свій час досягли успіху завдяки толерантності і сприянню культурному різноманіттю.

Про що ця книга

Автор зібрав у своєму тексті як історії міст, які відомі всім і кожному, так і ті, про які багато хто певно і не чув. Перед нами «історії успіху» Флоренції, Амстердаму і Сан-Франциско, а також Мілету, Александрії, Паталіпутри, Багдаду, Ханчжоу, Ісфахану.

Кожне з цих міст розквітло в певну епоху і за певних умов. Як і чому? Автор подає історичні факти, аналізує їх, і приходить до висновку: терпимість до меншин, думок, критики і нових ідей забезпечує життєздатність і творчий потенціал.

Хоча кожне з цих міст, будучи відкритим до іноземців, отримало поштовх не лише для розвитку торгівлі, а і для розвитку культури і наук, пережило свою «золоту добу» в різний час, виявляється, що механізми були схожі.

Оповідаючи історію міст, де уживались десятки мов, автор переконує – політика однієї мови обмежує не лише торгові відносини, а й мислення. Арі переконаний – знання мов – ключ до розвитку в нинішніх умовах глобалізації.

Всі успішні міста схожі

Іншим важливим чинником розвитку автор зауважив свободу думки, що у різних містах та різні періоди сприяла розвитку філософії, наук, інформаційних технологій та навіть зміни суспільного устрою.

«Успішним містам властиві деякі спільні характерні риси. По-перше, вони дають своїм мешканцям почуття безпеки. Влада в них побудована так, що не виникає недовіри з боку жителів. Останнім дається можливість самим вирішувати свої справи, без надмірного контролю. В таких містах народжуються винятково сильні спільноти, які за потреб взаємодіють між собою. Релігійні, етнічні та інші громади живуть тут пліч-о-пліч і терпляче ставляться одна до одної, але не обов’язково захоплюються одна одною. Утім, ідеї обертаються серед різних спільнот і експертів, що породжує ефективність у галузі науки, мистецтва і економіки. Тут постійно є вільний простір для думок» – зазначає автор.

До кожної розповіді додаються ілюстрації, які показують читачу яскраві приклади культурного розвитку міста.

Сказати, що книга читається легко і ви проковтнете її за один вечір, не можу. Але те, що вона цікава і інформативна – однозначно.

Кому читати

Тим, хто цікавиться історією і урбаністикою, а також культурною антропологією.

Також читати: «Акупунктура міста» Лернер Жайме, «Історія європейської цивілізації» Умберто Еко, «Міста для людей» Йен Ґел.

[irp posts=”27771″ name=”Життя – це не завжди казка… #ЧитаємоРазом: «Там, за зимою» Ісабель Альєнде “]