Заблукала між світами у Львові «Лютеція» Юрія Винничука

Дещо про сюжет «Лютеції» я знала ще до того, я прочитала анотацію, адже автор ділився уривками-бздурами, які не відловили редактори, у своєму Facebook (якщо ви досі за ним не стежите, то підпишіться). А якось опублікував на сторінці світлину обкладинки – такої осінньої і магічної, що сумнівів не залишилось: мушу її мати.


Бешкетний Юзьо Обсерватор


Комусь Юрій Винничук ближчий як прозаїк, хтось цитує його поезії, хтось готує перекладанці та інші галицькі потрави за його рецептами, а я щокварталу виглядаю у кіосках «POST-Поступ», щоб бува не пропустити розвідок публіциста Юзя Обсерватора. Підсіла на цю газету на першому курсі і досі не відпустило.

На жаль, не можу похвалитись досконалим знанням творчості Юрія Винничука (дуже вже багато пробілів – або хтось забагато пише, або дехто замало читає), але повість «Місце для дракона» – одна з моїх улюблених. Здається, тепер її вивчають у восьмому класі – чи не найкраща новина освітньої реформи.

Крім того, дуже раджу звернути увагу на переклади львівського батяра – не уявляю, як йому вдалось дати раду з «Я обслуговував англійського короля» Богуміла Грабала – книгою, у якій безконечні речення і практично немає абзаців, але, якщо відволіктись і забути, хто автор, то навіть сумніву не виникає – писали українською від початку.


Чому являєшся мені у сні?


Лютеція – створена, щоб закохати і заплутати. У якийсь момент тонка грань між майже автобіографічними роздумами (великому містифікатору Винничукові цілком вірити не варто) і неймовірним світом листарів, які живуть у снах, зникає і в повітрі немовби повисає знак питання, зітканий з легкого туману. Що це було і чи було взагалі?

Тож відкинемо поділ на сон і яв і прогуляємось вуличками одразу двох Львовів – середини ХІХ і кінця ХХ століття. Поспостерігаємо за амурними пригодами одного із натхненників «Руської трійці» Івана Вагилевича та водночас зануримось в атмосферу аферистів та фарцівників і майже чутимо, як СРСР починає тріщати по швах, тому що прийшов його час. І два ці непевні світи поєднуватиме таємнича рудокоса Лютеція – дівчина-примара з голубом на плечі.

Герой ловитиме її у снах, шукатиме її слідів у реальності і, певна річ, писатиме-писатиме-писатиме.


Вагилевич-ловелас і капосна Юлія


Якщо про Якова Вагилевича ви,як і я, чули тільки у контексті «Руської трійці» та його священичої та поетичної діяльності, то його персонаж у баченні Винничука… здивує. У «Лютеції» він хоч і не Казанова, але ще той «ск*рвий син». Ми читатимемо його щоденникові записи-сни і намагатимемось відшукати ту загадкову незнайомку, а ще розгадати таємницю, ключик до якої, здається, геть на поверхні, але чомусь недосяжний.

Хоча мене у цих вкрапленнях давнішої історії в історії новішій найбільше зацікавила панна Юлія (так, я звертаю увагу на персонажів зі своїм іменем. І навіть книжки з ними колекціоную. Всі ж так роблять), з якою Вагилевич дуже негарно повівся. І не тільки з нею. Тим не менш, дуже цікаво спостерігати, як вона розвивається у творі: спочатку налякане вагітне дівча, потім затуркана дама практично легкої поведінки, а зрештою пава, якась навіть зарозкішна для провінційного Львова – таким місце у Відні. Безмежно рада, що з тезки таки вийшли люди.

Та Юлія нам цікава не тільки сама по собі, а й як з’єднувальна ланка між Вагилевичем і його сном…


Автобіографічна чи ні?


Львовом 80х ми мандруємо разом з письменником, ілюстратором і просто «тунеядцем», якого звати… Юрко. Він мешкає у Винниках. Так, у приватному будинку, оточеному садком, який облюбували сусідські кури. Пише переважно у шухляду і приторговує польським крамом. Десь я вже це бачила серед колонок Юзя Обсерватора, який підозріло схожий на Юрія Винничука.

Автор розповідає про зустріч у театрі з кримінальним авторитетом – і це вже цілком реальна історія. Але сни… сни про Лютецію, рудокосу листарку, яка може провести до таємниці, яка коштує життя. Цей Юрко закоханий в неї, хоча навіть собі не хоче в цьому признатись. Він грає вар’ята і не заважає дядькові шукати йому вигідну партію.

І, оскільки оповідь від першої особи, дуже важко відділити ліричного героя від автора. І чи варто.


Галицькі пляцки і келих вина


Я прочитала «Лютецію» за день, але відклала її з відчуттям, ніби за обідом мені не вділили десерту. Все-таки в історії рудого марева залишилось забагато запитань. То, може, буде продовження?

«Лютецію» я раджу. Раджу тим, хто прагне соковитої української (якої переклади нас часто позбавляють), хто любить гуляти Львовом, хто у Львові живе, хто хоче таємниці і книги, від якої віє теплом. Зумисне не включаю у список прихильників творчості Юрія Винничука, бо вони й так в темі.


Читати також: Юрій Винничук «Аптекар» та «Цензор снів», Богуміл Грабал «Я обслуговував англійського короля», Галина Вдовиченко «Бора», Андрій Курков «Львівська гастроль Джимі Хендрікса».

Читати, не можна пропустити: топ-15 письменників сучукрліт (частина 1)


Придбати книжку в Yakaboo

Юлія Дутка
Трилероїд, інтроверт та психоаналітик-аматор. Ви хочете про це поговорити? За фахом - журналіст, та більше тяжію до редагування. Люблю соло-подорожі, важкий метал, м’яке світло, волохатих корів, Скандинавію та бензопили. Мрію попестити ісландських коників та потиснути руку Чакові Поланіку.
http://tarels.blogspot.com/%20

11 thoughts on “Заблукала між світами у Львові «Лютеція» Юрія Винничука

  1. То есть абсолютно сырой текст с таким количеством ошибок пишет человек, который “за фахом – журналіст, та більше тяжіє до редагування”…

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl articles and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life websites and blogs

  4. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these Second Life authors and blogs

  5. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a video game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life articles and blogs

  6. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these Second Life articles and blogs

  7. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a video game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these second life websites and blogs

  8. 544963 250730Im impressed, I should say. Genuinely rarely do you encounter a weblog thats both educative and entertaining, and let me let you know, you could have hit the nail about the head. Your concept is outstanding; ab muscles something that too couple of people are speaking intelligently about. Im delighted i discovered this in my hunt for something about it. 818321

Залишити відповідь