«Позивний “Бандерас”»: якщо я досі живий, то це комусь потрібно

Романи на реальних подіях – окремий пласт літератури, який захоплює своєю реалістичністю, нею ж лякає і не залишає байдужим. «Позивний “Бандерас”» Сергія Дзюби та Артемія Кірсанова має все, щоб сподобатись: насичений сюжет, героїв, які насправді герої, і дає надію.

Бойове завдання

Сюжет знайомить нас з капітаном Саєнком, який раніше служив в СБУ, але, коли вибрали Януковича, звільнився. Війна покликала до армії, і, зважаючи на попередній досвід, Антонові запропонували стати контррозвідником та вираховувати “засланих”. “Бандерас” – саме так називала Саєнка до нестями закохана дівчина – має спіймати Ходока – особливо небезпечного крота, з ініціативи якого бойовики знищили маршрутку, яка прямувала до Веселого. 

Саєнко – сам з Веселого, але з рідним селом його поєднують не найкращі спогади. Він не дуже хоче туди повертатись, але розуміє, що мусить, адже диверсант може накоїти багато лиха. Він має перевагу: знає кожну стежку і кожен перелаз. Знає місцевих. 

Автори небагато уваги приділяють опису Антона Саєнка як персонажа, не акцентують на його зовнішності, але з дій виліплюємо образ рішучого, сміливого чоловіка, який живе за принципом “хто ж, коли не я”.

Індіанець, Мореман і Говерла

Певна річ, ніхто не відправляє контррозвідників без прикриття. Знайомтесь, команда саперів для допомоги прибула. У команді Бандераса: кремезний і величезний Говерла, ретельний Індіанець, який вміє читати сліди, і дещо невиразний честолюбний Мореман, який боїться води (якось дивно для одесита, правда?). Цим хлопцям одразу симпатизуєш, хвилюєшся за них і дуже не хочеш, щоб когось з них потім накрили прапором і зустрічали на колінах заплакані родичі та друзі.

Легенда у них правдоподібна, але не слід недооцінювати суперника – проти них грає досвідчений агент, який пройшов не одну гарячу точку і всюди був своїм. Зважаючи на закони жанру, рано чи пізно читач має здогадатись, хто ж Ходок… але його позивний вдається назвати тільки тоді, коли вирішують автори. 

Місцеві з Веселого

На противагу Саєнку – українському патріоту з Веселого, ми бачимо цілу низку персонажів, які досі мислять категоріями Радянського Союзу, тих, хто вітають “новоросів” і самі йдуть в бойовики, тих, хто готовий скандувати “путін вваді вайска”. І ця зазомбована маса, яка з радістю робить картинку для “Раша тудей”, не уявляє, що тільки підгодовує вовка, який незабаром перегризе її горлянку. Є, звісно, й ті, хто не розуміє, що відбувається, але їх це не врятує. 

Один із найяскравіших персонажів по той бік барикад – дільничний Борис, який роками отримував з українського бюджету зарплату, за українським законодавством рано вийшов на немаленьку пенсію, але ніколи не переставав тужити за дешевою ковбасою і горілкою. 

«Борис, як і більшість мешканців Веселого, ніколи не вважав себе громадянином України. Він завжди був радянським громадянином, адже народився в СРСР. При Союзі горілка коштувала чотири карбованці за пляшка, ковбаса була по два двадцять, хліб чорний – шістнадцять копійок, батон – двадцять дві, кіло м’яса три карбованці, при зарплаті шахтаря в триста п’ятдесят. А ще безкоштовна медицина, навчання і профспілкові путівки до санаторію на Азовське море. А зараз що? Пенсія в півтори тисячі гривень. З якої половина піде на комуналку, а половина на ліки. Вони хочуть жити нормально, хоча б як у Росії, де зарплати і пенсії вдвічі вищі за українські»

Дівчина з обкладинки

Він рятує її з полум’я. Журналістка Женя була коханням Саєнка, але вони розійшлись через різницю в поглядах. Він вибрав українську армію, вона – висвітлення події з позиції “громадянської війни” і “Росія? Яка Росія”. Вони могли вже ніколи не зустрітись, якби… Женя стала волонтеркою, потім заручницею і зрештою головною нагородою вдалої спецоперації. 

Женя і Антон – не єдина лінія кохання, яку ми бачимо у “Позивному “Бандерас”, але найбільш знакова. Їхня історія має щасливий кінець, але війни не бувають без втрат…

Саботаж фільму

Книжка та фільм вийшли майже одночасно, але фільм все-таки трішки раніше. Стрічку “Позивний “Бандерас” у вересні-жовтні демонстрували українськими кінотеатрами з різним успіхом. Навколо показів навіть розгорівся скандал, мовляв, навмисне саботують, що аудиторія була мінімальна, адже у розкладі фільм був у не найкращий час: десь дуже зранку, по обіді, але аж ніяк не ввечері.

Ті, ж хто потрапив у кіно, поділились на тих, кому фільм сподобався, і тих, кому не вистачило акторської гри, драми, інтриги. Я, попри те, що хотіла піти, не потрапила через те, що сеанси були о 10.00 та 14.30.

Схожі книги

Сергій Лойко “Аеропорт”, Сергій Жадан “Інтернат”, Андрій Курков “Сірі бджоли”. 

Юлія Дутка
Трилероїд, інтроверт та психоаналітик-аматор. Ви хочете про це поговорити? За фахом - журналіст, та більше тяжію до редагування. Люблю соло-подорожі, важкий метал, м’яке світло, волохатих корів, Скандинавію та бензопили. Мрію попестити ісландських коників та потиснути руку Чакові Поланіку.
http://tarels.blogspot.com/%20

5 thoughts on “«Позивний “Бандерас”»: якщо я досі живий, то це комусь потрібно

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl authors and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these Second Life authors and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these second life authors and blogs

Залишити відповідь