Як захистити дитину від булінгу: тематичні книжки та поради для небайдужих дорослих

Список «переживачок» батьків усе частіше починається з пункту «цькування». З дитиною до школи не ходитимеш, регулярні допити: що там і як? – теж не варіант, тож чи не найкращі помічники в цьому – сучасні книги про булінг. Із них – кілька порад для батьків, які хочуть попередити проблему або пом’якшити її наслідки.

1. Поговоріть як друг, а не всезнаючий дорослий

Одна з причин, чому діти не розповідають батькам про свої проблеми – те, що дорослі «розрулюють» ситуацію власними методами. Найчастіше – це влаштування розборок у класі, які точно не поліпшать ставлення кривдників до жертви. Тому, перш ніж мчатися в школу шукати крайнього, поговоріть зі своєю дитиною. Особливо, якщо вона тривалий час пригнічена, засмучена чи мовчазна. Довірлива щира розмова – перший і найважливіший спосіб зрозуміти, що відбувається насправді.

«Вперше за останній час вона дивилася на мене тим поглядом, за яким я так скучила: турботливим, ніжним. Мені навіть захотілося все їй розповісти, але це бажання тривало лише секунду. Хай все лишається як є: у неї й так багато проблем, нащо їй ще мої», – уривок із повісті «Поцілунок був не останній» Оксенії Бурлаки.

2. Розкажіть свою історію

Правильні, досвідчені й без трешових підліткових історій, – ось якими діти часто уявляють дорослих. Мовляв, розказати їм, що тебе булять, складно: є ризик наразитися на нерозуміння, байдужість, скепсис чи насмішку. А ще страшніше – почути: «Сам (а) в тому винен (винна)». Якщо факти або внутрішній голос підказують, що ваша дитина страждає від цькування, не чекайте, поки все минеться, а розкажіть їй власну історію. Відчуття, що вона з проблемою не наодинці, підтримає й надихне не опускати рук. Історії про драматичні чи зворушливі випадки з вашого тінейджерського життя зміцнять ваші з дитиною стосунки.

3. Підтримайте суперсилу дитини

Одні діти вправно виконують акробатичні трюки, іншим до душі розбиратися в світах манга (японські комікси). Поділяєте ви інтереси дитини чи ні, але її улюблене заняття може допомогти їй зберегти нормальну самооцінку. Кривдники вишуковують слабкі місця обраної ними жертви, тож показати себе як крутого спортсмена чи відмінного знавця поп-культури – хороша контратака. Підтримайте дитину в її хобі. Саме там вона може знайти однодумців, краще зрозуміти себе й загартувати характер.

«Клас мовчав, не знаючи, як реагувати на почуте.
Першим спохватився Марк.
— Оце парочка: Отаку плюс ботан — прикол року!
— То й що? — розійшовся Макс.
— Нехай і так: «Отаку і ботан»! Вам що до того? Мені подобається Ніка саме тим, що вона — не така, як ви!», – уривок із оповідання «Зовсім не такий» Софії Бензи, збірка «Ще не в курсі, але…».

4. Знайдіть спільне хобі

Спільне заняття – це спосіб не зациклюватися на проблемі й швидше переживати болісні емоційні досвіди. Розвиваючи вміння й навички своєї дитини, ви заодно працюєте над відновленням її самооцінки, вибудовуєте дружні стосунки, а не імітуєте їх, запитуючи щовечора «що там в школі?». Дітям, які не з розмов знають, що таке цькування, потрібні увага, підтримка й відчуття безпеки. А якщо вас об’єднує хобі, то це ще більше утвердить дитину в думці, що життя сповнене багатьох прекрасних речей, які варті того, щоб за них боротися.

«Ганя до болю зціпила зуби. Мовчати? Чи розповісти, що сталося? Як, приміром, повелася б Ангеліна? Сперечалася б? Вибігла з класу ридати до вбиральні? Чи, може, поскаржилась би своїй красуні-мамі, а та заявилася б у школу і зчинила скандал? Але своїй мамі Ганя жалітися не хотіла… По-перше, соромилася. Подруге, вона сама винна. Адже їсти булки в туалеті — справді фу…», – уривок із підліткової книжки «Пампуха» Алевтіни Шавлач.

5. Вивчіть проблему, щоб її розв’язати

Вдавати, що все добре, або чекати, що проблема розв’яжеться сама собою, – несерйозно й ризиковано. Сюжети сучасних підліткових книг підкажуть, як знайти правильний підхід до тінейджера, якого цькують. Доступні освітні матеріали про булінг від психологів і соціальних працівників допоможуть вчасно розпізнати ознаки проблеми й не погіршити ситуацію своїм (не)втручанням. 

«— А я радий, що ти змінила мене. З тобою добре. Ти — мов приспаний вулкан.
Вони перейшли до кухні, і Макс узявся готувати каву. Коли сіли за стіл, тихо спитав:
— Чому ти наважилась на таке? І чому саме тоді, коли за якихось два-три тижні могла розпочати нове життя і забути про всіх і все назавжди?», – уривок із повісті «Помста» Юлії Чернієнко.

67699552_2301019846601948_706010842990116864_n (1)

Настя Мельниченко
журналістка, активістка, правозахисниця, авторка книг для дітей і підлітків, розробниця рекомендованого МОН курсу «Недискримінаційний підхід у навчанні»

Діти, які потерпають від булінгу, можуть соромитися про це казати. Особливо це стосується хлопців, адже соціумом і часто самою родиною транслюється меседж: «Хлопчик повинен бути сильним. Якщо ти не можеш себе захистити, значить ти – ганчірка». Хлопчикам і без того психологічно важко бути приниженими, а зізнатися у родині, де пропагують культ чоловіків-які-можуть-за-себе-постояти, ще важче.

Батьки, які мають довірливі стосунки з дітьми і говорять з дитинства про те, що такими речами треба ділитися, мають більше шансів почути від дітей, коли щось не так.

Але є інша категорія дітей. Які не розповідають батькам не тому, що соромляться, а тому, що не хочуть засмучувати. Таке може бути в родинах залюблених дітей, де батьки надто інтенсивно демонструють свої переживання щодо прикрощів у житті дитини. Знаю реальні випадки, коли діти мали чудові, довірливі стосунки з батьками, але все одно мовчали про ситуацію в школі. Щоб не засмучувати.

Які б ви не були батьки, але завжди є шанс, що дитина не розповість з тих чи інших причин. Тоді лишається спостерігати.

Дитина, яку цькують в школі, стає подавлена, втрачає інтерес до того, що їй раніше подобалося. Неохоче йде в школу. У неї з’являються порушення у здоров’ї: наприклад, проблеми з животом. Вона може почати обгризати нігті чи шкіру довкола нігтів, смикати чи виривати волосся: тобто з’являються нав’язливі рухи, які свідчать про стрес, підвищену тривожність.

Дитина замикається в собі, неохоче ділиться як справи. Прогулює школу. Я б сказала, що будь-які різкі зміни в поведінці мали б насторожити.

Що робити? Перш за все, я б забрала у розмовах з дитиною навіть натяк на те, що булінг – це відповідальність і провина дитини. Сама постановка питання: що робити дитині, аби її не булили, мені видається хибною. 

Булінг – це хвороба групи і суспільства, це відображення того, наскільки здоровою чи нездоровою є атмосфера в колективі. З булінгом працюють на всіх рівнях. Постраждалим надають психологічну підтримку. Працюють з агресорами, зі свідками, зі школою, батьками, громадою. Акцент суто на постраждалих і тому, «як їм вберегтися» – неправильний.

У світовій практиці передбачена така робота з жертвами: попередження потенційних жертв про можливу загрозу булінгу; навчання дітей повідомляти вчителям/батькам про випадки булінгу; прокачування соціальних компетентностей жертв, підвищення їхньої впевненості в собі та самопрезентації; запуск груп підтримки для жертв булінгу та навчальні семінари для батьків.

Що роблять у нас? Забирають дитину з класу чи зі школи. Як на мене, це є дуже шкідливою практикою, оскільки дитина не здобуває досвіду позитивного виходу із ситуації. А група як була хворою, так і лишається. Сьогодні забрали з класу вашу дитину, бо вона гіперактивна чи має темну шкіру, а завтра на її місці буде дитина, у якої ніс «не такої» форми чи голос писклявий. Як каже Лариса Денисенко: «Була б людина, а дискримінація знайдеться».

Тому я б радила таке: навчити розпізнати булінг (не кожна бійка є булінгом), навчити повідомляти про булінг і навчити втручатися, коли дитина бачить булінг щодо інших.

Щодо книжок, то дуже гарною є книжка «Диво» Паласіо. Мені було важливо бачити, як працюють із цією проблемою за кордоном. І зітхати.

Книжка «Обзивають мене Мурахоїдом» Кристини Нестлінгер не дає практичних порад, як протидіяти булінгу, але вселяє надію, що все буде добре.

Добірка тематичних книг від Віталіни Макарик:

Хто став жертвою булінгу? Ганя полюбляє смачну випічку, яку віртуозно випікає її мама, і через це має не зовсім ідеальну фігуру. А відколи її через це все більше почали принижувати і цькувати, все частіше заїдає страх, образу і відчуття неповноцінності смачненьким. Найгірше – до булінгу долучилася і їхня молода вчителька, яка одразу ж стала рольовою моделлю для всіх Ганиних однокласниць. Прагнучи знайти розуміння і підтримку, вона втрапляє у погану компанію.

Як подолати булінг? Гані вдалося налагодити стосунки з деякими однолітками, які допомогли змінити ставлення до ситуації. Але остаточно розібратися з проблемою вдалося лише тоді, коли втрутилися дорослі. 

Хто став жертвою булінгу? Милий хлопчина Ларс має не лише турботливого тата і незвичне хобі, пов’язане зі світом Гаррі Поттера, а й синдром Дауна. І хоч події відбуваються в толерантній та інклюзивній Норвегії, у тамтешніх школах теж трапляються випадки булінгу. Для того, щоб познущатися з Ларса, однокласники створюють спеціальний блог, де публікують його невдалі фотки і відео – «хахаха, дивіться, цей Ларс – це LOL!». А його однокласниця, наставниця і подруга Аманда, прагнучи припинити цей булінг, ненавмисне долучається до нього, вивівши цькування на новий рівень.

Як подолати булінг? Коли розбиваєш серце такому щирому і вразливому хлопцю, як Ларс, простим «вибач» не відбудешся. Аби спокутувати свою провину, Аманда влаштовує ціле шоу, свідомо виставивши себе на посміховисько перед усією школою. І цим доводить: бути дивним, іншим, незвичним – це ок. Сміятися над цим – зовсім не LOL.

Хто став жертвою булінгу? Спокійна і мовчазна Міра Ігнатенко страждає від самотності. Перейшовши в нову школу, вона так і не змогла завести друзів. Замість того, аби знайти порозуміння, вона отримала лише насмішки, знущання і навіть домагання. Образа, яка місяцями накопичувалася у дівчинки, не могла не вибухнути.

Як подолати булінг? Ця історія – не зовсім з хепі-ендом. Затаєна образа перетворилася на бомбу сповільненої дії і призвела до того, що за кілька днів до випускного Міра прийшла в клас, обв’язана вибухівкою. Захопила однокласників у заручники і примусила вислуховувати ту кривду, яку вони заподіяли їй. Чи вдалося до них достукатися і чим усе закінчилося? На це авторка має не один варіант відповіді.

Хто став жертвою булінгу? Тут ідеться про масштабне цькування: не в межах школи, а в межах цілого містечка. Зрештою, назвавши це «війною», не надто покривиш проти правди. Хлопці і дівчата з заможних родин і «благополучних» кварталів, «соци», ведуть полювання на хлопців із бідних і неблагополучних родин, «маснюків». І байдуже, що брати Кертіси могли б стати гордістю міста, якби народилися за інших обставин. Тут вони мусять проміняти навчання у коледжі на низькооплачувану роботу і кулаками й зубами захищати себе і своїх друзів. Особливо коли друзі втрапляють у страшну халепу.

Як подолати булінг? Це можна зробити лише в один спосіб: побороти міцно вкорінені суспільні стереотипи. Показати, що серед «соців» і серед «маснюків» є різні – ті, які, не вагаючись, роблять збитки, і ті, які без вагань жертвують собою заради інших. Щоб пройти крізь це, треба лишатися внутрішньо сильними і берегти своє світло – те, що наповнює і робить тебе тобою.

Хто став жертвою булінгу? Аня круто сідає на шпагат і знає практично все про анатомію людини. Але у школі її називають Тумбою і не прагнуть із неї дружити. Після того, як найкраща подруга Кіра переїхала в інше місто, життя стало ще безрадіснішим. Єдиний друг, який завжди поруч, – це Слімик, отой скелет без шафи, який ніколи не кпинить із тебе, завжди готовий вислухати і висловити свою мовчазну підтримку.

Як подолати булінг? Це ідеальний рецепт для «цифрового» покоління: раптом зізнатися перед усім класом, що отой суперпопулярний блог в інстаграмі, на який підписані всі однокласники і їхні друзі, ведеш… ти! Може, дружити всі й одразу з тобою не побіжать, але лід у стосунках між вами це точно розтопить. Принаймні, так вийшло в Ані.

Хто став жертвою булінгу? Зазвичай буває так, що популярні, успішні, красиві і багаті знущаються із тих, хто за кожним із пунктів «недобрав балів». Але в повісті Оксенії Бурлаки ситуація навпаки: «мажорка» Льоля через сімейні обставини переходить з престижної гімназії до простої школи у спальному районі, де в підлітків зовсім інші цінності, захоплення і мрії, ніж ті, до яких вона звикла. Льоля – вродлива, розумна, впевнена в собі і готова відстоювати свої переконання, захищати тих, кого цькують, та поводитися так, як вважає правильно. Головні розбишаки класу хочуть «зламати» кралечку за будь-яку ціну. Псування репутації, підставляння, насильство, наркотики – в хід іде все.

Як подолати булінг? Льоля залишилася собою, але… закохалася у ватажка цієї класної банди. І підкорила його серце. Та, перебуваючи під захистом Стаса і позитивно впливаючи на його поведінку, Льоля не може почуватися спокійно. Адже їхня історія надто складна і болісна, щоб завершитися банальним «і жили вони довго й щасливо».

Хто став жертвою булінгу? Мелінда щойно перейшла в старшу школу, і її ненавидять всі однокласники. Все через те, що сталося торік на вечірці, на яку Мелінда викликала копів. Якби вони знали, що там насправді сталося, то, можливо, перестали б мучити її холодним ігнором і зневагою. Але Мелінді настільки боляче про це говорити, що вона не розповіла жодній живій душі, тим паче – колишнім найкращим подругам, для яких тепер стала ніким.

Як подолати булінг? Говорити. Говорити про те, що було, про те, що болить, про те, що лякає. Мелінді це дається нелегко, але розкритися і виразити свої почуття їй  допомагає мистецтво. 

Хто став жертвою булінгу? Елеанор і Парк – двійко аутсайдерів у своїй школі. Її шеймлять за зовнішність, немодний одяг, за те, що живе майже у злиднях. Його – за незвичний стиль, незвичний смак у музиці і за азійське походження. 

Як подолати булінг? Знайти «свою» людину – тоді крізь всі випробування проходити не так тяжко. Елеанор і Парк – не просто закохані, вони – споріднені душі, які підтримують, надихають одне одного і витягають з найглибших халеп.