- «Аутсайдери» С.Е.Гінтон (Віват, 2018, пер. І. Серебрякова)
- «Пампуха» Алевтіна Шавлач (ВЦ «Академія», 2018)
- «Перше побачення», прозобукет (ВЦ «Академія», 2018)
- «Король Даркнету» Олена Рижко (ВЦ «Академія», 2018)
- «Ватага веселих волоцюг» Андрій Бачинський (ВСЛ, 2018)
- «Щоденник Лоли» Ольга Купріян (#книголав, 2018)
- «Хлопчик, що переплив океан у кріслі» Лара Вільямсон (Рідна Мова, 2018)
- «Зграя» Анастасія Нікуліна (Віват, 2018)
- «Де ти поділась, Бернардетт?» Марія Семпл (Віват, 2018)
- «Літо довжиною в ДНК» Аліна Штефан (Ранок, 2018)
За кілька днів до Форуму видавців ми традиційно збираємо врожай підліткових новинок. Серед них – перекладні бестселери, тексти від улюблених українських авторів, збірка короткої прози і приквел до серіалу. Познайомимося ближче?
Коли ти ростеш у невеликому американському містечку, а надворі 60-ті, то твоя доля багато в чому визначена тим, в якому районі ти народився — східному чи західному. Якщо ти з Іст-Сайду — ти «маснюк», і хай яким би розумним, добрим, відважним і чесним ти не був, довколишні бачать у тобі лише дрібного злочинця, малолітнього хулігана. А у Вест-Сайді живуть «соци» – пристойні хлопчики і дівчатка з благополучних родин, така собі «золота молодь», яка понад усе любить спіймати і віддухопелити «маслюка» мало не до смерті.
У романі «Аутсайдери» змальовано конфлікт між цими двома групами підлітків, який ускладнюється тим, що і серед перших, і серед других є дуже різні хлопці. Головний герой книги – 14-річний Понібой, який обожнює читати й малювати, а ще – милуватися заходом сонця. От тільки він належить до «маснюків», тому мусить вміти вправно битися, швидко бігати і завжди приходити на допомогу своїм. Але одного разу звичайна бійка перетворюється на трагедію. І доля робить несподіваний фінт, і «маснюки» отримують шанс проявити себе як справжніх героїв. От тільки чим усе це закінчиться – останньою бійкою не життя, а на смерть, чи можливістю круто змінити своє життя?
«Пампуха» Алевтіна Шавлач (ВЦ «Академія», 2018)
Ласувати солоденькою домашньою випічкою – це норма чи злочин? У Гані таких питань ніколи не виникало: хіба можна відмовитися від божественних пундиків, тортиків і печива, які створює її мама? Але ось після канікул до них у клас приходить нова вчителька – молода, дуже струнка і вродлива, яка безапеляційно заявляє, що цукор – то біла смерть, а дівчаткам треба харчуватися ледь не самим лише повітрям. Учителька оголошує «війну» солодощам у класі, а всю свою ненависть до «шкідливої» їжі спрямовує чомусь саме на Ганю. І життя дівчини перетворюється на погане кіно – булінг у найрізноманітніших його проявах (від цькувань і бойкоту до фізичного знущання), заїдання стресу смакотою, прагнення знайти тих, хто не буде ображати, яке приводить у погану компанію, зрадливе перше кохання…
Алевтіна Шавлач як фахова психологиня дуже докладно описує, як виникають і буйним цвітом розцвітають усі ці проблеми. Однак, робить це на сто відсотків «ілюстративно»: замість проговорювань і пояснень, вкладених у мову автора чи у вуста когось із персонажів – яскраві епізоди, які демонструють різні аспекти непростої ситуації, в яку потрапляє героїня, що складаються у захоплюючу історію без повчань, але з важливими висновками.
«Перше побачення», прозобукет (ВЦ «Академія», 2018)
Пам’ятаєте своє перше побачення? А може, воно лише попереду? Букет короткої прози від сучасних українських авторів допоможе вам пригадати найзворушливіші миті, подарує кілька ідей, як провести своє перше побачення, а також підкаже, що робити, якщо стався конфуз і здається, що після такого провалу уже жодні романтичні стосунки тобі не світять.
В оповіданнях сімох авторів ви знайдете й дуже смішні, і не надто приємні, незручні і затишні ситуації. Як мереживний ліфчик може зіпсувати ідеальне на перший погляд побачення і чому в новорічну ніч замість того, щоб віддатися вогняній пристрасті, доводиться з’ясовувати стосунки. Як піти на вдаване побачення з приятелькою – а зустріти ту, до якої справді небайдужий. Як підступність і знущання однокласниць можуть привести тебе до справжнього кохання. І як, зрештою, через ревнощі зіпсувати те, про що мріяла.
Піти до річки, щоб вдосхочу націлуватися у затінку верб, а натомість натрапити на труп невідомого чоловіка? Здається, тільки Стефка і Яр можуть у таке вляпатися! І ось замість того, щоб готуватися до мандрівки у Париж, майбутня зірка фешн-журналістики Стефанія береться освоювати новий жанр – журналістське розслідування. Адже саме цим і займався загиблий – і, вочевидь, накопав дещо, що комусь не сподобалося. А поліція не дозволяє покидати місто, доки злочин не буде розкрито… Щоб допомогти детективам, підлітки звертаються до давньої подружки Яра, яка виводить їх на таємничого і всесильного хакера, «короля Даркнету». Але, длубаючись у секретах вбитого журналіста, Стефка несподівано знаходить таємниці у минулому свого коханого. І вже сумнівається: чи вартий він того, щоб стати «її першим»?
Авторка закручує перед читачами поліційний детектив, дозволяє одним оком зазирнути за файєрвол у нутрощі Даркнету, знайомить із принципами журналістського розслідування, додає «перчинки» – бентежних підліткових роздумів і вагань на тему першого сексу… І – вуаля, їй вдається книжка, від якої нереально відірватися! Тим паче, що, крім основного розслідування, читачам треба розгадати ще одну загадку – хто ж то такий, цей король Даркнету?
«Ватага веселих волоцюг» Андрій Бачинський (ВСЛ, 2018)
Три «В» – це Василина, Владислав і Віталій, або ж «Ватага веселих волоцюг». Вони однокласники із романтичною історією у минулому, яка могла б добряче попсувати їм життя і нерви, але натомість перетворила їх на затятих друзяк. ВВВ постійно вигадують якісь круті, але не завжди «легальні» приколи – то вчительський годинник переведуть, щоб запізнитися на автобус і ще день побути в поході, то вчительку біології мишкою налякають… Але одного разу безстрашний руфер Віт, тишко-комп’ютерник Влад і Васька, яка з дитинства мріє стати археологом, як мама з татом, вирушають в особливу експедицію – на береги Полтви. А що річка ця тече під центром Львова, то друзям доведеться спуститися з дахів у підземелля і зануритися у цю містичну, трохи моторошну, а трохи й веселу авантюру.
Прогулянки набережною Полтви, замальовки з життя підлітків, які з різних причин виховуються у неповних родинах, роздуми про те, хто «елітніший» – інтелектуал-науковець чи слюсар або пекар, який добре знає своє ремесло, суперечки між руферами і дигерами, несподівані факти про топографію Львова, пошук загадкових артефактів – у цій невеликій за обсягом книжечці знайдеться чимало цікавого. Таке поєднання пригодницької повісті і пізнавальної книжки, у якому автор не оминув увагою й актуальні проблеми підлітків, просто не може лишити байдужим. «Ватага Веселих Волоцюг» так і кличе до нових досліджень та пригод!
«Щоденник Лоли» Ольга Купріян (#книголав, 2018)
Якщо ви дивитеся серіал «Школа», то точно знаєте Лолу. У школі вона – крута блогерка-«двотисячниця», яскрава, стервозна, вродлива, стильна, готова на все, аби зняти крутий відос, який принесе якнайбільше лайків. Але майже ніхто не знає, чому цей блог для неї настільки важливий (пояснення «бо вона женеться за популярністю» виглядає надто примітивно) і з яким домашнім бекграундом живе Лола. А вдома у неї – стара бабуся, троє малюків, болісні спогади про маму і довжелезні рахунки за компослуги, лікування та інші щоденні потреби, на які доводиться заробляти. Так, з допомогою блогу.
Ольга Купріян настільки круто зуміла вжитися в образ Лоли, що написала цей щоденник її словами та її емоціями і розкрила справжні мотиви деяких вчинків екранної героїні. «Щоденник Лоли» починається як приквел до першого сезону серіалу і розповідає про життя Лоліти Гавриленко до того, як у їхню школу прийшли Ніка, Катерина Анатоліївна, Алекс і закрутилося оце все, але далі записи йдуть паралельно до подій, що відбуваються у серіалі. І розповідають усю правду про те, чого не побачили глядачі.
До речі, якщо ви трохи знаєте серіальну Лолу, то вам знадобиться неабияка сміливість, аби взяти до рук цей щоденник – бо з тими, хто його без дозволу прочитає, вона обіцяє зробити таке-е-е… ну, дещо страшне, цілком у Лолиному стилі . Але навіть якщо ви й краєм ока не бачили «Школу», ця книжка має всі шанси вам сподобатися, бо по-справжньому відкриє для вас одну дівчинку – дуже популярну, дуже сильну, дуже вразливу й самотню і дуже живу.
«Хлопчик, що переплив океан у кріслі» Лара Вільямсон (Рідна Мова, 2018)
Мамине крісло – найбезпечніше у світі місце. Особливо, якщо воно – єдине, що єднає тебе з мамою. Вмостившись у нього, двоє самотніх хлопчиків перепливають океан щоденних турбот і розчарувань, намагаються впоратися із тугою за минулим, що зникає, і страхом перед майбутнім. Одинадцятирічний Бекет і семирічний Біллі живуть з татом, бо їхня справжня мама померла, а жодна з її «замінників» не затримується у їхній маленькій сім’ї достатньо довго. І поки Біллі з дитячою безпосередністю досліджує світ довкола, вигадує фантастичні пояснення подій, які з ними стаються, і заводить дивних домашніх улюбленців, Бекет штудіює медичні посібники, щоб стати лікарем і рятувати життя, а ще – шукає спосіб сказати мамі «Прощай». Бо понад усе його мучить те, що він з нею по-справжньому не попрощався…
Проста і зворушлива, написана щиро і з гумором історія двох братів містить у собі ще й дрібку магії. Затамувавши подих, ви спостерігатиме за тим, як Бекет майструватиме тисячу паперових журавликів, і вболіватимете, аби його заповітне бажання нарешті здійснилося.
Перша українська книга про паркур – це історія молодих трейсерів, сильних, крутих і шалених. Вони літають дахами, сходами і парканами Львова, немов долаючи гравітацію силою думки, прокачують майстерність у цьому захопливому й екстремальному спорті, дружать і сваряться, закохуються і розчаровуються. «Зграя» – це п’ятеро хлопців і одна дівчина. Усі вони дуже різні, і кожен має дещо таке, що приховує від інших. Але у паркурі головне – довіра. Довіра собі, своїм інстинктам і тим, хто тебе страхує.
Яскравий і динамічний роман Анастасії Нікуліної, написаний дуже живою молодіжною мовою, відкриє перед читачами не описану досі в укрліті субкультуру. Сам Макс Кідрук радив цю книжку, тож можете бути певні – на вас чекає справді цікаве читання!
«Де ти поділась, Бернардетт?» Марія Семпл (Віват, 2018)
П’ятнадцятирічну Бі насправді звати Балакрішна, і вона така розумна і яскрава, що її залюбки приймають до елітної школи-інтернату. Ще б пак, адже в неї такі незвичайні батьки: тато Елджин - один з «зіркових» інженерів-розробників корпорації «Майкрософт», мама Бернардетт – дещо ексцентрична жінка, яка легко (щоправда, не без допомоги онлайн-помічниці з Індії) і феєрично розрулює всі домашні справи. Тож коли Бі заявляє, що в якості нагороди за успішне закінчення середньої школи хоче сімейну мандрівку в Антарктиду, батьки не лише не заперечують, а й досить жваво беруться за підготовку до цієї маленької авантюри. От тільки напередодні подорожі Бернардетт кудись зникає. І всі – а найбільше Бі – намагаються зрозуміти, куди ж таки вона поділася.
Про перебіг подій у романі ми дізнаємося не лише безпосередньо від самої Бі, а й з приватних і ділових листів, службових записок, протоколів та іншої кореспонденції, яку ведуть між собою персонажі. Незвичайна, як і та дама, ім’я якої звучить у заголовку, ця книжка миттю полюбилася мільйонам читачів в усьому світі. Із неї ви не лише дізнаєтеся про життя дівчинки-підлітка з незвичайними батьками, а й почерпнете багато цікавої інформації про американську архітектуру.
Підлітки бувають дуже різні: одні понад усе переймаються нещасливим коханням і неідеальною зовнішністю, інші мріють про те, як змінюватимуть світ, і всерйоз захоплюються наукою. Саме до тих, других, і належать Птаха, Леся, Макс, Ян і Щур – однокласники зі школи «Всесвіт». У цьому закладі немає оцінок і нудних уроків, зате учні постійно зайняті креативними проектами, експериментами і науковими дослідженнями. І «Літо довжиною в ДНК» – це історія про те, як діти спробували виграти грант на поїздку в будь-яку обрану ними лабораторію, світу, створивши науковий перформенс і запустивши соціальний проект, у якому доступними не-науковцям словами розповідатимуть про можливості генної терапії.
Речі, якими захоплюються і які так цікаво обговорюють герої цієї книги, можуть видатися чимось із категорії наукової фантастики, але насправді всі ці технології існують насправді – й авторка підтверджує це посиланнями на інтернет-ресурси. Герої Аліни Штефан насправді мають ті самі клопоти, симпатії і переживання, що й будь-які реальні їхні однолітки. Але водночас вони демонструють, що займатися наукою надзвичайно цікаво і круто.
9 thoughts on “Вішліст до Форуму Видавців: 10 підліткових новинок”