Вкласти зубра спати

Ну от, сталося. Я знайшла ідеальну українську дитячу книжку. Ну, може, якісь зубри літкритики знайдуть, до чого приколупатися, але я абсолютно заворожена. Це ідеальна книжка про осінь, зубра і сон, ще й письменницький дебют молодої художниці Оксани Були (яка, втім, зробила вже стільки крутих проектів, що раджу за її іменем пильно стежити).

У мене (філолога, літкритика, мами) високі вимоги до дитячих книжок. Загалом є три критерії, два відносно об’єктивні й один абсолютно суб’єктивний:

1) Текст;
2) Малюнки;
3) Той ефект, який справляє книжка на кожного конкретного читача. Я називаю його «торкатися чиєїсь душі» / «промовляти до читача».

Зверніть увагу, жодної повчальності.

Текст починається просто як двері. Як у казці: «Одного разу зубр зустрів ведмедя». Здавалося б, що може відбутися? Ну, наприклад, світська бесіда, і зубр спитає ведмедя, де той пасеться взимку. А ведмідь собі й ляпне, що взимку він спить. Хіба ж він думав, що зубра з цієї миті переслідуватиме нав’язлива ідея впасти в зимову сплячку? Аж так, що він переслідуватиме туконей і ввалюватиметься в чужі нори. Зазначу, це досить смішно, особливо коли законні мешканці цих нір (нерідко вдесятеро менші за зубра) викидають головного героя надвір. Ну, і ще смішно насамкінець і дуже правдоподібно, але то вже треба читати.

Малюнки. Оксана Була вже кілька років малює чудові листівки під брендом «Туконі». Туконі – хто не знає – це такі лісові мешканці, які носять на головах роги з гілок і листя й вкладають звірів спати. А навесні будять зі сну ведмедів, їжаків, джмелів, лісових сонь, кажанів. Зубр у списку тих, хто не спить. (Але ж так хочеться!) Відповідно, з листівок туконі м’яко поселилися на сторінках книжки, яка вийшла навдивовижу осінньою: намальована в жовтих, оранжевих і коричневих тонах. Дуже спокійна і тиха. Ідеальна на сон. Адже там усі-всі вкладаються спати, туконі підшукують подушки й ковдри, всім затишно й тепло. І звірі – округлі, м’які й пухнасті, мов улюблені текстильні іграшки.

Читати: Погляд зсередини: 5 українських сучасних письменниць та їхні домашні бібліотеки

Ефект, який книжка справляє на кожного читача – великого чи малого – дуже індивідуальний. Мене зворушила історія малого зубра (думаю, він ще досить молодий), який так хотів спробувати іншого життя, так старався, але не зміг подолати свою природу. Водночас я дуже втішена, що він хоча б трошки поспав у своєму затишному маленькому гнізді. Уявляю, які гарні йому снилися сни і з якою радістю він ділитиметься навесні з ведмедем своїми зимовими пригодами. Хіба таке можна проспати?

Оксана Була. Зубр шукає гніздо. – Львів: ВСЛ, 2016.

Ольга Купріян – літературний критик, оглядачка дитячих книжок, редакторка сайту «BaraBooka. Простір української дитячої книги». Закінчила магістерську програму з літератури в НаУКМА. Веде блоґ про дитячі й підліткові книжки «Читацькі нотатки Христі Нечитайко». Авторка книжки для підлітків «Солоні поцілунки» (2016). З народженням донечки Ярослави перечитує всі дитячі книжки з іншої точки зору.