Уривок із найочікуванішої перекладної книжки 2018 року. Вогонь і лють. Всередині Білого дому Трампа

Наприкінці травня видавництво #книголав випускає бестселер «Вогонь і лють: всередині Білого дому Трампа» журналіста Майкла Вулффа. Написана за результатами 200 інтерв’ю, книжка розкриває подробиці роботи адміністрації президента США. «Вогонь і лють» містить стільки приголомшливих подробиць, що стала фурором у США та в усьому світі у перший ж день виходу.

Книжка вийшла в США 5 січня 2018, і вже через три дні було продано понад 1 мільйон її примірників. Майкл Вулфф мав доступ до команди Трампа 18 місяців – з серпня 2016. Цікаво, що сама перемога у передвиборчій гонці стала для Трампа несподіванкою. В книжці Дональд демонструється як такий, що не користується повагою серед співробітників. Автор робить висновок, що все оточення Трампа вважає нинішнього президента неприйнятним для цієї посади. Адже він не знає навіть конституцію США, і добре розбирається тільки у нерухомості.

Проте Вулфф пише не лише про політичне, а й про особисте життя президента США. У чому секрет зачіски Трампа? Як він живе із дружиною? Чому підлеглі спілкуються з ним через телешоу? – автор дає відповіді на численні запитання.

«До численних парадоксів президентства Дональда Трампа можна додати те, що людина, яка не читає книжок, спричинила видавничу сенсацію… Стільки полум’я не було з часів виходу останнього Гаррі Поттера. Майстерність Вулффа до викриття, його в’їдливість, цинізм і чуття до людської слабкості, особливо коли справа стосується багатіїв та знаменитостей, робить його ідеальним для цієї роботи».

The Economist

Придбати книжку в Yakaboo


Фрагмент


День виборів

Було 8 листопада 2016 року, пополудні, і Келліенн Конвей — менеджерка передвиборчої кампанії Трампа та центральна, направду зіркова постать у його оточенні — сиділа в своєму скляному кабінеті у Trump Tower. Аж до останніх тижнів передвиборчих перегонів у штаб-квартирі Трампа було нудно. Від бек-офісу якоїсь корпорації її відрізняли хіба що поодинокі постери із правими слоганами.

Настрій у Конвей був не найкращий — вона налаштувалася на цілковиту, навіть катастрофічну поразку. Дональд Трамп програє вибори — цього вона була певна. Утім, схоже, що йому вдасться уникнути розриву в понад 6 пунктів. І це вже була би суттєва перемога. А щодо навислої поразки як такої — то тут вона лише знизувала плечима: це не її провина, а Райнса Прібуса.

Вона витратила більшу частину дня, телефонуючи друзям і союзникам у світі політики та звинувачуючи Прібуса. Тепер Конвей обдзвонювала продюсерів і телеведучих, із якими вже вибудувала надійні стосунки через активні перемовини протягом останніх тижнів та з допомогою яких хотіла одразу після виборів отримати непогану роботу в ефірі. Вона обережно обробляла багатьох із них ще з середини серпня, коли доєдналася до кампанії Трампа. Відтоді вона стала вірним голосом на його підтримку, а її кривувата посмішка вкупі з чудернацьким поєднанням ураженості з незворушністю надавали їй унікального телегенічного виразу обличчя.

Конвей скаржилася, що всі провали й проколи кампанії не йшли в жодне порівняння з тією чортівнею, яку вони взагалі ніяк не могли контролювати. Мова про Республіканський національний комітет (РНК), яким керували Прібус, його посіпака сорокадворічна Кеті Волш та їхній прес-секретар Шон Спайсер. Замість вкладати всі сили у справу, РНК, який, по суті, був інструментом політичного істеблішменту республіканців, почав намацувати шляхи для відступу від тієї самої миті, коли на початку літа Трамп виграв номінацію в кандидати на пост президента. Коли Трампу була необхідна підтримка, її просто не було.

Це було тільки перше коло того виру, в якому опинилася Конвей. На другому колі ця кампанія попри все спромоглася відповзти від краю прірви, а не впасти в неї стрімголов. Украй недофінансована команда, по суті — з найгіршим кандидатом у історії сучасної політики (коли у Конвей питали щось про Трампа, вона або закочувала очі, або робила кам’яне обличчя), насправді попрацювала неймовірно добре. Конвей ніколи не брала участі в загальнонаціональних кампаніях, а до роботи на Трампа керувала маленькою конторкою, що займалася опитуваннями громадської думки. Але тепер вона розуміла, що після цієї кампанії саме вона стане одним із провідних голосів консерваторів на кабельному телебаченні.

Утім, Джон Маклафлін — один із тих, хто відповідав у кампанії Трампа за опитування громадської думки — почав говорити, що показники в окремих штатах, які досі були геть плачевними для Трампа, можливо, змінюються на його користь. Проте ані Конвей, ані сам Трамп зі своїм зятем Джаредом Кушніром — який був керівником кампанії чи, по суті, уповноваженим сім’єю її моніторити, — ні на мить не сумнівалися: ця раптова авантюра добігає кінця.

Лише Стів Беннон, зі своїм альтернативним баченням ситуації, наполягав на тому, що результати голосування будуть на їхню користь. Проте це була думка «дивакуватого Стіва», тому ніхто не сприймав її всерйоз.

Практично усі в цій кампанії, якій вкрай бракувало ресурсів, вважали себе реалістами, — мабуть, узагалі найбільшими реалістами в світі політики у тому, що стосувалося критичної оцінки власних перспектив. Вони негласно погоджувалися: Дональд Трамп не лише не стане президентом — йому, мабуть, і не слід ним ставати. Це було зручно, адже це означало, що нікому не доведеться розгрібати наслідки «нереалістичного» розвитку подій.

Сам Трамп під кінець кампанії тримався цілком оптимістично. Незважаючи на весь галас, він «вижив» як кандидат після оприлюднення записів Біллі Буша (хоча РНК мав нахабство вимагати від Трампа зійти з дистанції.) Перспективи перемоги Клінтон із захмарним відривом допоміг похитнути директор ФБР Джеймс Комі, який несподівано й загадково заявив, що він відновлює розслідування в справі електронного листування Клінтон — і це за одинадцять днів до голосування.

— Я можу стати найвідомішою людиною у світі, — заявив Трамп Сему Нанберґу, який то долучався до кампанії Трампа як радник, то знову кудись зникав.

— Та чи хочете ви стати президентом? — спитав Нанберґ (а це запитання вельми відрізняється від звичайного, проте екзистенційного запитання-тесту для будь-якого кандидата: «Чому ви хочете стати президентом?».) Відповіді Нанберґ не отримав.

Річ у тім, що відповідь і не була потрібна, бо Трамп не збирався ставати президентом.

Його давній друг Роджер Ейлз полюбляв казати: якщо хочеш зробити кар’єру на телебаченні, балотуйся у президенти. І тепер Трамп, натхненний словами Ейлза, уже пускав плітки про «телекомпанію Трампа». Це були великі плани.

Трамп запевняв Ейлза, що з цієї кампанії він вийде набагато сильнішим як бренд, і йому відкриються небачені можливості.


Читати: Новинки квітня: 97 книжок від українських видавництв

Читати: Анатомія солдата. Уривок із дебютного роману Гаррі Паркера


Придбати книжку в Yakaboo

(Visited 349 times, 1 visits today)
Yakaboo
Yakaboo
Найбільша online-книгарня України. Любимо книжки понад усе:)