Свій до свого по своє: Новинки 2019-го від українських авторів

Українське – значить найкраще! Не лише на словах, а й на практиці це доводять українські письменники, які цьогоріч встигли потішити своїх читачів уже чималою кількістю першокласних книжок, – а рік іще ж навіть не закінчується! Обрані новинки 2019-го ми зібрали у цій добірці, щоб допомогти вам визначитися, з якою книжкою проходити шостий пункт літнього бінґо під назвою «Український автор».

Ось уже кілька років поспіль Юрій Винничук регулярно вражає і приємно дивує свою публіку свіжими романами. Цьогоріч авторовою новинкою під назвою «Нічний репортер» ви зможете втамувати свою спрагу за пригодами й аферами, динамічними оповідями та заплутаними сюжетами, і звісно ж – за Львовом! Будьте обережні: можливо, на вас, як і на головного героя, чатує несподівана пастка. А от чи вдасться нічному репортеру Марку Криловичу вийти сухим із води, дізнаєтеся, тільки перегорнувши останню сторінку.

В есеях Євгенії Кононенко, що увійшли до її нової книги, центральним елементом постає слово. Його призначення, зміст, корінь та глибинну сутність вона розглядає не тільки з точки зору письменниці, а й перекладачки: кому ж, як не представникам цієї професії, знати, що іноді, аби передати первинне значення сказаного чи написаного, потрібно шукати в рідній мові слова зовсім іншого роду… «Слово свого роду» – не просто збірка, а скоріш авторська колекція текстів про творчість і для творчості, про людські стосунки і своєрідність, своє рідне і свій рід, слова своїх найрідніших.

Доля переселенця – постійно щось змінювати: місце проживання, оточення, звички, мову… Але найперше – себе. Можливо, втративши щось одне, ми тим самим звільняємо місце для нових досвідів, як, наприклад, Габа Габінський, головний герой «Мондеґріна». Тільки ставши вимушеним переселенцем, він отримує можливість прийняти виклик, який сам собі і кидає: опанувати нарешті українську. Натомість для досвідченого письменника з Донецька Володимира Рафєєнка таким викликом стало написати свій перший роман цією мовою.

Нова книжка Василя Махна, мабуть, якнайкраще демонструє, наскільки важливу роль у творчості письменника відіграє географія. Постійні від’їзди і повернення, часто примарне відчуття дому, символічність кордонів і якась особлива значимість погранич… Здавалося б – такі різні теми Махно порушує у цих 11-ти текстах, зібраних під одну палітурку і названих «Околиці та пограниччя». Та всі вони мають схоже призначення: це слова і сенси, які долають відстані та епохи, складають у пазл особисту і національну пам’яті, безупинно мандрують світом, але завжди залишаються по-рідному домашніми.

«Клавка» – інтелектуальний український роман з майстерно заплутаною інтригою, який став справжньою сенсацією цього року і привернув до себе увагу дійсно багатьох читачів. Це той випадок, коли цікавий сюжет книжки співпав із цікавою епохою, в ній описаною. 40-ві роки, політика, кохання, українська література і повоєнний Київ утворюють захопливе плетиво роману. Хто ж вона – ця Клавка, яка так яскраво про себе заявила? Невже просто звичайна дівчина, яка працює у Спілці письменників і тільки й мріє, що знайти свою любов?

Уже 6 років український кінорежисер Олег Сенцов є політичним в’язнем Кремля. Він жодного разу не просив про помилування і навіть голодував на знак протесту проти сфабрикованого російського «судочинства». Автобіографічні історії з його книги «Жизня» дозволяють зрозуміти, що повпливало на світогляд та громадянську позицію Олега Сенцова, яку роль відіграли в його житті найближчі люди та що сформувало його характер таким незламним. Оповідання розповідають про дитинство Олега, «жизню» у рідному для режисера Криму, внутрішні переконання і боротьбу людини проти системи.

Від книги Олега Сенцова переходимо до книги, яка йому присвячена. І у цю присвяту Дорж Бату вкладає непересічний сенс, адже у «Франчесці» – насправді дуже багато про взаємопідтримку, повагу до прав іншої людини, про командну роботу і вміння порозумітися. Нові пригоди сицилійки з Центру управління польотами, яка вже стала всіма улюбленою героїнею, ще цікавіші, адже свіжі проблеми та складніші завдання – це завжди розвиток для персонажа (як і для будь-якої людини, зрештою).

«Ніхто нас тут не знає, і ми нікого» – нова поетична збірка від Катерини Калитко, вірші якої завжди дуже рефлексивні і глибокі. Підкреслити все, що хотіла сказати авторка своїм читачам, чудово вдалося ілюстраціям Юрка Іздрика, який і сам є поетом й уміє тонко відчувати поезію, тож художнє оформлення книги дуже органічне з її текстовим наповненням. Книжка нараховує сорок поезій, об’єднаних темами мови й любові, такими близькими творчості Катерини Калитко.

Сам Юрко Іздрик цього року не тільки долучився до виходу збірки поетеси Катерини Калитко, але й свою книжку поезій запрезентував. В свою чергу, її проілюструвала ще одна літераторка – талановита Мар’яна Савка. Отож, «Меланхолії» вийшли яскравими, чуттєвими і емоційними. Поетичний стиль Іздрика робить його вірші впізнаваними з перших рядків. Мабуть, більше ніхто так вільно та невимушено не пише про фатум і смерть, кохання і жінок, депресивність і, власне, меланхолії, як поет, прозаїк і музикант Юрій Іздрик.

Книжка, яка цьогоріч здобула літературну премію Європейського союзу, точно не могла залишитися поза нашою добіркою. «За спиною» Гаськи Шиян для багатьох читачів видасться надміру відвертою, для декого – аж надто чесною. Книжка ніби прямо й не розповідає про війну, але читач відчуває її присутність за кожним епізодом. Адже й головна героїня роману наче з усіх сил тримається осторонь цієї війни, а втім, це не може вберегти її від того, що одного дня та постукає в двері Марти й змінить звичне комфортне життя молодої, успішної і трохи неврівноваженої дівчини.

Унікальні досвіди лягли в основу написання цієї книжки. Авторка «Будинку із сірників, узятих із різних коробок» – молода українська письменниця Євгенія Сенік – на собі відчула, як це: жити у статусі бездомного. Для того, аби розказані нею життєві історії відгукнулися читачеві направду щиро й реалістично, Євгенія кілька років провела у швейцарській спільноті безхатченків, а пережите й спостережене заклала у свою художню книгу. До речі, її сміливо можна вважати навіть артбуком, адже ілюстрації-мінікомікси Сергія Костишина і самі в якомусь сенсі є тими «сірниковими коробками».

Книга відомого українського журналіста Олега Криштопи, яка побачила світ цього року у «Вавилонській бібліотеці», є документальним історичним романом, написаним за матеріалами слідчої справи Кирило-Мефодіївського братства – протоколами допитів, очних ставок, зізнань, доносів та донесень. Вона допоможе по-новому глянути на історичні події і відкрити для себе багато цікавого про відомих учасників братства: видатних діячів української культури Пантелеймона Куліша, Миколу Костомарова, Миколу Гулака та, звісно, Тараса Шевченка.

Для поціновувачів ретро-детективних романів – цьогорічна новинка від Богдана Коломійчука «Готель “Велика Пруссія”». Львів зразка 100-річної давнини відкриє читачам свої секрети, а головний герой комісар Адам Вістович, розкриваючи заплутані кримінальні справи, забезпечить читачам подорож до самих низів напозір щасливої та безтурботної Австро-Угорської імперії. Занурення у брудний злочинний світ Львова у поєднанні із захопливими пригодами та ретельними реконструкціями історичної доби роблять книжку Коломійчука напрочуд атмосферною та обов’язковою до прочитання усім, хто закоханий у це місто.

Іще один роман з містом на тлі історичної епохи, теж доволі ностальгійний, але далеко не такий романтичний. Цього разу – Черкаси, пізня «перестройка» та початок буремних 90-их від Артема Чеха. Насправді за формою «Район “Д”» – це збірка оповідань, але вони пов’язані між собою сюжетно, просторово і часово. В персонажах «Району “Д”» ви легко можете впізнати своїх же однокласників, сусідів, родичів – багатьох типових провінціалів того часу, але це тільки якщо ви з категорії 30+ і ще пам’ятаєте, як користуватися аудіокасетами. Для всіх інших – чудова нагода відкрити для себе щось більше, ніж яскраву кричущу моду тих років, яка зараз така популярна.

У новому романі Анатолія Дністрового є герой, який переживає кризу середнього віку, має творчі амбіції і, здається, необхідні ресурси для їх втілення. Але за сюжетом надворі все ті ж 90-ті, які диктують свої цінності і правила. А ще ж той самий «біс в ребро» (як же без нього?), тому Мирослав Шефер беззастережно закохується, і ця любов стає карколомним поворотом в його житті: «Важкий це хрест – любити за сорок. Можна остаточно посадити движок». У Дністрового вийшов дотепний іронічний роман, який викриває вади всього покоління і збиває з ніг, як міцний коктейль Б-52.

Якщо старість можна було б обирати, то мабуть, ніхто не обрав би її такою, яка змальована у цій книжці. Принаймні, її головний герой, Богдан Васильович Ковтун, точно не побажав би собі доживати віку в Червоних Хащах. Втім, він таки потрапляє у тамтешній геріатричний пансіонат, до того ж – напозір цілком добровільно. Шкодує він про це чи ні? І чи можна вважати друзів, знайдених на схилі літ, справжніми? Ці та ще багато важливих питань порушив Фоззі в своїй новій книжці. Може, вона й не здивує гострим сюжетом, але точно змусить замислитись і пройти такий-собі тест на байдужість.

Українські трилери – поки що рідкість, але Сашко Завара таки зміг здивувати поціновувачів гостросюжетного чтива своєю новою книжкою з елементами горору. Гуртожитські гулянки у «Гелтер Скелтер» закінчуються дечим серйознішим, ніж звичне похмілля. Після святкування студентського «екватора» загадкову смерть одного зі студентів приймуть за самогубство. Чи справді це було так, а чи причетні до цього потойбічні сили? І якщо смерть таки була ритуальною, то хто ж тоді вбивця?

Смертохристами Юрій Щербак називає людей, які позбавлені моралі. Саме такими здебільшого населений наш світ у недалекому майбутньому, описаному автором у цьому фантастично-політичному трилері. Воєнні конфлікти у 2077-му не вщухають, і Україна не є винятком. Банди олігархів і злодіїв у законі утримують владу, а людей перетворюють на безправне населення. Книга відкриває читачам очі на багато речей, адже побудована на основі універсальних фактів, які, на жаль, присутні в сучасному суспільстві. Але автор не забуває і про любовну лінію, яка допомагає краще розкрити персонажів та розвіяти «міражі».

Чи не кожна нова книжка молодого і дуже активного в творчому плані письменника з Рівного Макса Кідрука стає бестселером. «Заради майбутнього» дещо відрізняється від виданого автором раніше, адже це – збірка коротких оповідань. 10 різних історій, написаних Максом Кідруком, починаючи з 2011 року, не мають ні спільної теми, ні спільних героїв. Кожна має свій сюжет і свій жанр – горор, техно, містика, гостросоціальні та гумористичні оповідання. Все це робить збірку «Заради майбутнього» унікальною в творчому доробку автора і не схожою на інші його книги.

Хоч «Фелікс Австрія» уже й не підпадає під визначення новинки сучукрліту, та в 2019 році, напередодні виходу в прокат екранізації книжки, вийшло нове її видання – у «фільмовій» палітурці, яке просто не зможе не сподобатись тим, хто знає або чув про цю книжку. А це – таки дуже добра нагода звернути на роман увагу тих читачів, які чомусь оминули його до цього часу. Старий і колоритний Станіславів зразка 1900 року стає тлом для драматичних подій у житті двох жінок – Стефи та Аделі. Їх поєднує тісний і нерозривний зв’язок: вони живуть в одному домі, наче сестри, хоча ніколи ними не були. Що в цьому домі коїться не так, ми дізнаємось з одкровень оповідачки Стефи.

(Visited 1 584 times, 1 visits today)