За лаштунками небезпечного журналістського розслідування: огляд книжки «У світлі камер»

Авторка трилеру «У світлі камер» Крістіна Ковак — тележурналістка з потужним досвідом; вона працювала у таких медіагігантів як Fox, ABC та NBC.Тож не дивно, що у книзі доволі насичено і правдоподібно розповідається про журналістське розслідування, яке місцями стає небезпечним. Розповідаючи про незвичне зникнення, авторка заплутує настільки, що читач гарантовано не очікує, якою буде кінцівка…

2019 року книга Ковак вийшла у видавництві #книголав у перекладі Ольги Захарченко. А оглядачки блогу Yakaboo вже мають про неї #ДвіДумки.

Оглядачки

Віталіна Макарик: «Слідство веде тележурналістка? Цікаво, наскільки це буде схоже на мій улюблений телесеріал «Newsroom»…», – приблизно такими були мої перші думки, коли натрапила на анотацію роману Крістіни Ковак. Можливість зазирнути у середовище, яке не показують глядачам, завжди захоплює. Тим паче, коли йдеться про журналістське розслідування. Додатковий бонус: той факт, що авторка й сама пройшла досвід роботи в теленовинах, отож чудово знає, про що пише.

 

Юлія Дутка: Журналістські розслідування – улюблений жанр, чи то в газетній/журнальній чи то аудіовізуальній сферах. Усі ці сенсаційні чи не такі вже сенсаційні, але документально підтверджені викриття. Журналістські розслідування в Україні переважно пов’язані з корупційними злочинами, владними зловживаннями та сірими (чи навіть чорними-пречорними) схемами. Крістіна Ковак же запрошує нас разом розслідувати зникнення молодої жінки. Але чи все так просто? 

1, 2, 3 – прямий ефір

Юля: За мить до початку вечірнього випуску новин ведучий говорить з редакторкою, а в монтажній завершують підготовку сюжету. Глядачі ніколи не бачать того, що відбувається перед ефіром: як облаштовують студію, налаштовують світло, пишуть ліди… На їхній суд постає тільки готовий продукт, який величенька команда готує часто не один день (а новини ж мають бути щодня). Вірджинія Найтлі – продюсерка рейтингового шоу вечірніх новин у спокійному (майже) столичному Вашингтоні. В неї – фотографічна пам’ять і “обпечена” душа з гострим небажанням починати нові стосунки. Коли вона бачить розмите фото зниклої жінки, розуміє, що мусила десь її бачити, в якомусь сюжеті.

Зникнення Евелін Карні було дивним від самого початку: чому його розслідували найвищі чини, але водночас мінімально залучали громадськість до пошуків – адже зниклу ж міг хтось бачити; до того ж ці вервиці фальшивих слідів, щоб ще більше заплутати. Отже, це не тривіальне зникнення, а сюжет – головний сюжет випуску, а то й ціла серія репортажів. Продюсерка вечірнього шоу відчула гарячий матеріал та вирушила в поля, адже нове керівництво дозволило собі відсторонити її, щоб підняти рейтинг сумнівними методами. 

Попри те, що в ній зріє образа, вона просто не може залишити своїх без матеріалу. Справжня бойова редакторка, скажи, Віто? 

Віта: Для того, аби неякісне фото з категорії «missing people» розкрутити в повноцінний сюжет, треба справді мати або надзвичайно гострий журналістський нюх, або величезний карт-бланш. Бо як інакше пояснити те, що Вірджинія завантажує купу людей вагоном сумнівної роботи (як-от переглядом архіву відзнятих матеріалів), аби відшукати зачіпку, якої насправді може і не бути? Але чуття спрацьовує (або ж редакторці просто щастить?): зникнення Евелін Карні виявляється лише вершиною злочинів чи інтриг, які згодом оприявняться у світлі телекамер.

Пряма трансляція, бездоганний сценарій, написаний «на коліні» за кілька хвилин до дедлайну, ексклюзивні зйомки з несподіваних точок, робота з джерелами (не завжди надійними) – усе це Вірджинія і її команда роблять так, що це не може не захоплювати. Здається, ці тележурналісти взагалі ніколи не сплять і завжди мають із собою все необхідне, аби зняти сюжет, налагодити контакт з потенційними героями, загасити конфлікт чи зібратися на вечірку. Вражає! 🙂

Аби додати романтики й гостроти усім цим суто професійним стосункам, авторка запалює іскру кохання-бажання між персонажами. І ось тут все стає ще цікавішим і складнішим: чи зможе редакторка абстрагуватися від почуттів, аби не нашкодити результату роботи? А може, саме почуття їй і допоможуть вийти на новий рівень?

Dura lex, sed lex*

Віта: Якби події роману відбувалися у «маленькому американському містечку»™, то тут точно не обійшлося б без заплутаних і прихованих у темряві минулого сімейних таємниць, наприклад. Але історія Крістіни Ковак розгортається у Вашингтоні (тому, який становить Округ Колумбія**), осерді американської політики, серці американського правосуддя. Ця невелика столиця однієї з наймогутніших держав світу, з усіма її поважними чоловіками й жінками, політиками і юристами, вбраними в ділові костюми, здається найнуднішим місцем у світі. Але хто сказав, що політика і закон – це нудно? У цьому середовищі вирують ті ще пристрасті!

Тож коли йдеться про журналістське розслідування у Вашингтоні, без корупційних правопорушень, брудних політичних ігор і фінансових махінацій не обійдешся. Звісно, ці теми хвилюють поважне американське суспільство значно більше, аніж зникнення молодої і доволі успішної жінки, але далеко не такої впливової і важливої для телеглядачів, як поважні персонажі новин типу прокурора чи начальника поліції. І навіть якщо Вірджинії вдасться пов’язати трагічну долю Евелін з махінаціями сильних світу цього, то чи вдасться притягнути їх до відповідальності? О, це ще те питання у світі, де життя юристки-початківиці важить не так і багато, правда, Юлю?

Юля: Молодим спеціалістам (а надто молодим спеціалістам без зв’язків) завжди важко: важко починати, розвивати кар’єру, пробиватись серед досвідчених мастодонтів бізнесу, які легко можуть спопелити поглядом та розтоптати своїми масивними черевиками. Юриспруденцію досі вважають насамперед чоловічою справою, тож Евелін Карні потрібно докладати максимум зусиль, щоб досягти хоча б чогось. Добре, що її взяла під крило одна з партнерок – монолітна Пейдж. Та якась ця професійна жіноча дружба (солідарність?) не зовсім щира, чи то мені так здається. Але черв’ячок сумнівів точив від самого початку. 

Як на мене, трохи несправедливо, що зникнення Евелін ніяк не пов’язують з її професійною діяльністю, адже юристи часто знають стільки такого, за що не тільки викрасти можуть, а й цілком насмерть вбити. Вона оберталась у світі сильних та впливових, там, де циркулюють великі гроші, а головне – влада, а знищити загалом можуть і за набагато менше. 

Закон суворий, але часто неоднозначний. Чи зможе він захистити Евелін, яка опинилась не у той час не в тому місці. Про це розкаже фінал. 

*Dura lex, sed lex — з лат. закон суворий, але це закон
** —
столиця США Вашингтон має іншу назву, Округ Колумбія, звідси часто і повна назва як Washington D.C., де D.C. — це District of Columbia. Перебування міста фактично в межах цього федерального округу дозволяє йому бути самостійним і не належати до жодного штату

Зникла жінка – шукайте чоловіка?

Юля: Злочини часто розслідують за патернами, такими собі універсальними схемами. Зникла жінка – підозрюйте чоловіка, а надто якщо він військовий, який щойно повернувся з закордонної кампанії – ймовірно, з посттравматичним синдромом. Зняли підозру з чоловіка? Шукайте коханця, адже така красуня не могла залишатись сама серед постійних чоловікових відряджень, з кожного з яких він міг не повернутись. 

Зникла жінка – шукайте чоловіка, тут обов’язково винен чоловік. Це навіть не обговорюється, бо які версії ви ще бачите? І ми разом з копами не можемо уявити іншого розвитку подій. Так, швидше за все Евелін викрав як не знайомий, то якийсь маніяк, спраглий до вроди. Адже жертви сексуальних злочинів та злочинів на ґрунті ревнощів – здебільшого жінки. 

Така несправедливість: ніхто й не вважає, що зникнення жінки може стосуватись чогось більшого. Це ж гарненька жінка зникла, хоч і юристка, а не якийсь бізнесмен при краватці. Точно винен чоловік. 

Віто, а в тебе були інші версії причини зникнення Евелін?

Віта: Ой, ну знаєш, в цій історії просто напхом напхано «сильних чоловіків», тож не думати про причетність до цього когось із них – все одно що не помічати слона в кімнаті. Зрештою, й головна героїня, супержурналістка Вірджинія Найтлі, як на самодостатню профі й сильну жінку аж надто покладається на довколишніх чоловіків. Один постачає її ексклюзивною інформацією і дає допуск туди, куди б вона нізащо не потрапила самотужки (і тут не можу не поцікавитися: чи була б її робота такою успішною, якби не співпраця з цим джерелом?), інший допомагає знайти потрібний контакт з героями, третій прикриває спину… І навпаки: в певні моменти ці ж чоловіки замість того, аби бути стіною підтримки, створюють небезпечні ситуації: один, який боїться, що про нього дізнаються правду, недоговорює важливі речі, поставивши під сумнів її професійні якості, другий, якому відмовили в коханні, зникає в найпотрібніший момент, ледь не зірвавши всю роботу, третій, просто ображений, робить Вірджинію вразливою до реальної небезпеки…

Тож якщо говорити про Евелін – так, я теж одразу подумала про чоловіка. Круто, що авторка відійшла від шаблонів, показавши жертву не слабкою жінкою, а сильною гравчинею, яка комусь стала впоперек дороги. У романі Крістіни Ковак жінки – не пасивні істоти, а персонажі, які рулять як сюжетом, так і своїм життям. Але це не змінює того, що увесь цей Вашингтон ДіСі, вся ця політика і все це телебачення, – it’s a men’s world, дитинко. І якою б ти крутою профі не була, а мусиш це мати на увазі.

Пряма мова

«У ночі була своя пісня, тиха й печальна, у яку раз по раз вривалася різка нота сови, охопленої жагою полювання, і її пронизливий крик супроводжувався страдницьким зойком упольованої жертви. Пейдж була схожа на сову, та потім перетворилась на жертву, і цю таємницю також розкрила ніч».

 

«Ієн довго мовчав, а потім спитав:

— Ви пам’ятаєте той напис на гарненькому білому будинку на Ферст-стріт? – Він мав на увазі Верховний суд Сполучених Штатів. На його фасаді написано: «Equal justice under law*».
— Я його читала.
— 
Чудова мрія, правда? – сумно сказав Ієн. – Але дуже далека від реальності. І знаєте, що найгірше? Всім байдуже».

* Equal justice under law — фраза, вигравіювана на фасаді будівлі Верховного суду США; з англ. пер. як рівне правосуддя згідно з законом.

Кому варто читати

Віта: Охочим зазирнути на «телекухню», любителям складних детективів і тим, хто любить сильних і рішучих головних героїнь.

Юля: Шанувальникам детективів і журналістських розслідувань, а також тим, кому подобаються романи про професіоналів, написані професіоналами. 

Кому не варто читати

Юля: Тим, хто взагалі не вважає детективи літературою. 

Віта: Або тим, хто любить, щоб розслідування розвивалося чітко і лінійно.

Схожі книжки

Віта: Кого захоплює закулісся великої американської політики – не пропустіть «Зникнення президента» від одного з президентів США Білла Клінтона та майстра детективних трилерів Джеймса Паттерсона.

Юля: В мене є добірка, присвячена персонажам-журналістам, особливо близькими до теми будуть «Нічний репортер» Юрія Винничука та «Зникнення Стефані Мейлер» Жоеля Діккера.