Три найкращі книжки 2017. Версія блогерів: частина друга

Останній рейтинг, що ми опублікуємо в 2017 – продовження підсумків року від наших авторів. Які три книжки обрав кожен із них? Результати були непередбачуваними, навіть, для нас. Переконайтесь самі ?


Читати: Три найкращі книжки 2017. Версія блогерів: частина перша


29_1

Анна Дудко

Instagram: @grennysmith


2017 рік став роком відкриття для себе різноманіття українських видавництв. Так, знаю, що я «впереди планеты всей» – у лютому 2017 познайомилася з чудовою командою Yakaboo.ua і завдяки їхньому читацькому Бінго занурилась у чарівний світ україномовних книжок. Тепер книжкові плани роздулися до неймовірниx розмірів ?

Найдивовижнішим відкриттям для мене стало існування якісної сучасної української прози. «Старшокласниця, першокурсниця» Анастасії Левкової читала з неймовірним заxватом, наче щоденник власного підліткового життя. Цей невигадливий і простий сюжет одночасно ловить дві абсолютно різні вікові аудиторії: сучасниx підлітків і тиx, чий впускний бал прийшовся на початок нульовиx. Ще одним відкриттям «сучукрліт» став Макс Кідрук. Повз масове заxоплення його новим романом «Не озирайся і мовчи» пройти було важко. Прочитала цю книгу і взялася за попередні твори. Чесно, не очікувала відкрити для себе українського «Стівена Кінга» з якісними сюжетами, мовою і відсутністю кальки на іноземниx авторів.

Важко було б обрати якусь «най-най» книжку цього року, але якби мене попросили порадити щось таке, що змусить вас подумки повертатися до сюжету, то обрала б «Несказане» Селесте Інг. Міцний сюжет, гарний слог, дуже об’ємні xарактери персонажів. Це і псиxологічний тріллер, і драма відносин, і сімейна сага. Можливо, кожен знайде тут щось близьке для себе.

Найбажанішим книжковим придбанням цього року все ж таки буде ілюстроване видання «Гаррі Поттер і в’язень Азкабану». Ці нові величезні книжки, як такий собі портал у дитинство, і його обов’язково треба відкрити.


29_3

Ірина Юрченко

Instagram: @irinyurch


Коли мені пропонують вибрати кілька кращих книг року, мені хочеться запитати: ви жартуєте? Особливо, коли за рік прочитано більше ніж 100 книг (Yakaboo Bingo, спасибі за стусан і мотивацію). Стільки було неймовірних і пам’ятних історій в 2017, різних авторів і нових жанрів. Наймиліший «Чоловік на ім’я Уве» Фредеріка Бакмана, світла «Мій дідусь був черешнею» Анджели Нанетті, несамовитий «Ловець повітряних зміїв» Халед Госсейні… Приголомшливі книги! Не обійшлося і без тих, які залишаться зі мною назавжди. Тих, які в саме серце.

Перша книга, яка гримнула мене цеглиною по голові – «Маленьке життя» Ханьї Янагіхари. Історія четвірки хороших друзів: перспективний архітектор Малкольм; актор, що подає надії, Віллем; талановитий художник Джей Бі і геніальний юрист Джуд. Кожен з них живе своєю мрією, вірить в світле майбутнє і впевнено будує кар’єру. Все йде своєю чергою, тільки життя змушує постійно обертатися і вдивлятися в минуле… Бо іноді воно сильніше майбутнього.

Ця книга розбила мені серце, розірвала душу на шматки і з’їла морально. Без зайвої сентиментальності різала за живе, змушувала плакати і дивуватися реаліям життів героїв. Навіть писати про неї важко, хоч і читала її більше півроку тому – зупиняюся для перепочинку. Не та історія, яку можна кому-небудь порадити. Але та, яка викличе весь спектр емоцій, залишить нереальний слід в пам’яті і дасть хороший стусан сказати «дякую» за своє, зовсім інше, життя.

Друга, але не менш важлива – «Соловей» Крістін Генни. Історія двох сестер, які живуть у Франції. В’янн – щаслива дружина і мати, яка влаштовує своє затишне гніздечко і Ізабель – бунтівне і «пурхаюче» дівчисько, що збігає з чергової школи. У кожної з них свої мрії і плани, але світ загоряється від лап страшного монстра – Другої Світової Війни. Обставини поділяють дівчат, змушуючи кожну вести свій бій.

Несамовито гарний роман. Про материнство, сестринську любов, патріотизм, жертви, доброту. Про неймовірну ненависть і гостру жадобу справедливості. Про відважних і сильних жінок.

Третя книжка перевернула свідомість. «Я – Малала» Малали Юсуфзай, біографія наймолодшої лауреатки Нобелівської Премії, неймовірної дівчини і найсильнішої особистості. Пакистанська активістка, яка виступає за доступність освіти для дівчаток всього світу. Безстрашна і цілеспрямована. Навіть замах на життя не зупинив цю мужню Дівчину. Книга, яка докорінно змінила моє ставлення до освіти, біографій і розстановці пріоритетів в житті. 100% must read.


29_2

Аня Остапчук

Instagram: @ann_ostapchyk


Рік «півня» 2017 – це якраз мій рік за східним гороскопом. Тому, як ніколи, я встигла дуже багато: вийти заміж, об’їздити Європу, здобути диплом, зробити тату і прочитати приблизно 80 книг. Дух перехоплює, коли згадую кожну подію. Але давайте повернемось до книг, адже і їх було багатенько. Були цікаві пригоди разом із героями, розчарування в авторах та гордість за українські видавництва. Що ж.. варто підбити короткий підсумок.

Про цю книгу, а точніше про серію книг від актриси та моделі Камерон Діас «Книга про тіло» та «Книга про довголіття», я говорю ще з вересня. Чому? Бо це своєрідний поштовх до правильного та здорового життя! Видавництво BookChef теж вражають своєю якістю та відданістю – за що окремо дякую. Щодо книги, то тут модель розповідає про здорове життя та свій досвід. Є легкі відступи, а саме – історії та приклади, що тільки підсилює важливу інформацію. Актриса, справді, дотримується всіх своїх порад, що більше надихає й надає впевненості в прочитаному. Усе розставлено по поличках. Впевнена, що додаткових питань не буде, бо тут і так усе ясно. Після прочитання, у вас з’явиться бажання стати кращим, більше рухатись, правильно харчуватися та просто любити себе.

Що ж, рік ще запам’ятався новим для мене автором Жауме Кабре. Він іспанець, сценарист та історик. Письменник протягом своєї творчості не тільки писав, а й викладав, певна річ, що це вплинуло на його манеру писання.

Мова піде про книгу «Я исповедуюсь». У ній Кабре зумів зберегти  кращі традиції європейської літератури XX століття: ерудованість, інтригуючий сюжет, рефлексію. Так, книга не маленька, але варта прочитання. З кожною сторінкою ви будите розчулювати все більше й більше. Присутні філософські роздуми героїв, природнє життєве зло та гарний текст. Текст, що Розповідає історію речей й історію людей, які ними володіють.

Дія відбувається в антикварній лавці батька в Барселоні, де кожна річ цінніша за попередню. Власне, і скрипка 8 століття, що створена самим Лоренцо Сиоріоні, якраз і притягує до себе малого героя Адріа, який також має скрипку (тільки просту, звісно). Він тишком-нишком, підмінює скрипки, для того щоби показати другові надзвичайну цінність. Але тільки він вкоїв підміну, як трапляється біда. Що трапляється, і чи це пов’язано зі старовиною скрипкою, я вам не скажу. Не гарно буде розповісти вам усе тут у двох словах, краще почитайте, як буде час. Не пошкодуєте! Адже, вміст тут справді глибокий. Книга переведена на 20 мов, і це таки показник.

Також з любов’ю згадую у 2017 році, книгу від Клубу Сімейного Дозвілля, «Дружина мандрівника в часі» Одрі Ніффенеґґер.

Весь роман розгортається навколо стосунків Клерк та Генрі. Вперше вони зустрілись, коли Клерк була ще дівчинкою. Головний герой має генетичне захворювання – він подорожує в часі й не може це контролювати. Тому, усе відбувається ривками, коли потрібно пристосовуватись у той чи інший період життя. А як половинки будують стосунки з такими пригодами? Заплутано.. але кохання переборює все!

Історія читається дуже швидко та легко. Мова проста, а текст гарно структурований. Книжка штовхає до думок про стосунки та час. Цінуйте час, цінуйте мить, цінуйте коханих. Гадаю, саме ця книга – точно для жінок. Ну, або для емоційних чоловіків (не ображайтесь). Тому що тут ціла купа жіночих роздумів та це й не дивно, бо автор таки жінка і вона демонструвала історію більш жіночно. Я чудово провела час, читаючи книгу, і бажаю вам таких самих вражень ?


29_4

Катерина Молочко

Instagram: @katemolochko


Лише три книжки? Ох, це буде складно, бо 2017 був вдалим і хорошими були майже всі прочитані книжки. А ті, що особисто мені не сподобалися, однаково б радила, щоб у вас склалося власне враження. Але, якщо лише три… то будуть такі.

Перша книжка, про яку хочеться згадати – «Правда про справу Гаррі Квеберта» від Видавництва Старого Лева. Досить нетиповий жанр для видавництва й такий чудовий твір. До речі, Жоель Діккер ще у 2015-му завершив наступну книжку пригод Маркуса й зараз у процесі написання заключної частини трилогії. Нам усім добре відомо, що популярні трилогії можуть легко перерости в цикл, тож цікаво, що з цього вийде. Тим часом я з нетерпінням чекаю український переклад Le Livre des Baltimore.

Другою книжкою оберу ту, що не читала ? Звісно, не взагалі, а у 2017-му не читала. Це перевидання мого улюбленого циклу Цвинтар Забутих Книжок: «Тінь вітру», «Гра янгола» та «В’язень Неба» Карлоса Руїса Сафона. Знаю, що й ця трилогія має продовження ще 2016-го року. Чи буде El Laberinto de los espiritus перекладено українською й видано Клубом сімейного дозвілля в рамках перевидання циклу? Не знаю, але дуууже на це сподіваюся.

Помітила, що в будь-які підсумки майже не потрапляють книжки, видані в останні місяці року. Час це виправити – третьою книжкою обираю «Артеміда» Енді Вейра (вийшла в листопаді у видавництві КМ-Букс). Я не читала «Марсіянин», порівнювати книжку не було з чим і очікувати не було чого. Тому не скажу, що «Артеміда» сподобається прихильниках «Марсіянина» (вона не він, що логічно), а от якщо ви теж не знайомі з творчістю автора – обов’язково почитайте!

Я думала залишити тут лише художні книжки, бо якщо включити ще й нон-фікшн літературу, обрати буде просто неможливо! Але… У 2017-му прочитала дві книжки «Історія України від Діда Свирида» – вони неймовірні! Також прочитала серію Наука в коміксах від видавництва Рідна МоваЦі мальовані комікси не поступаються Історії від Свирида Опанасовича. Уже вивчили історію України? Почитайте Всесвітню ?


29_5

Оксана Ласка

Instagram: @wanderlust_reading


2017 рік був, мабуть, чи не найкращим у моїй читацькій кар’єрі ? Дивіться самі – виконане Бінго від Yakaboo та, відповідно, +100 прочитаних книжок; рубрика #ЧитаємоРазом та наші потрійні огляди з @belle_library і @helga_reads; Книжковий Арсенал у Києві та Форум видавців у Львові; знайомства з букстаграмерами України за межами інтернету… Рік був дуже активним! Саме тому питання щодо трьох книг, що вразили найбільше, змушує мене страждати ? Як з-понад ста обрати три? Та все ж я спробую!

Першою хочу відмітити «Історію України від Діда Свирида» видавництва Юстініан. Так історію нашої країни не розказував ще, мабуть, ніхто. Саме подача тексту викликає захоплення багатьох та поширює думку про те, що так і повинна викладатись історія в школах, аби діти добре запам’ятали, що відбувалось на території нашої держави. Я з цим згодна. Легка побудова тексту, неймовірне оформлення та гумор – безперечно, запорука успіху. Ну, а таємнича постать автора додає цікавості – адже нікому не відомо, хто ж стоїть за іменем діда. Втім, головне, що навіть ця інтрига не заважає діду Свириду творити – друга частина «Історії…» уже вийшла, а зараз пишеться третя, і мають бути ще. Що ж, діду, з нетерпінням чекаю на них!

Другою хотіла б відмітити «Про письменство» Стівена Кінга від видавництва Клуб Сімейного Дозвілля. Невелика за обсягом, але яка глибока книга улюбленого автора! Дуже чекала на неї в українському перекладі, і задоволена на всі сто. Тут можна знайти й моменти з життя Кінга, що робить його ближчим до читача, і повчитись у одного з найталановитіших письменників, з чого ж складається письменство та де він, той секрет успіху та таланту, який так хочеться знайти якнайшвидше. І посміятись, і замислитись, і змотивуватись – це все подарує вам невеличка книжка. Повірте, вона варта того, щоб її прочитали, навіть, якщо письменством, як таким ви не цікавитесь.

Третьою книгою, після довгих роздумів, я вирішила обрати «Hygge. Данське мистецтво знаходити щастя» Мері Турелл Сьодерберг від видавництва Book Chef. До цього я не зустрічала серед наших видавництв настільки шикарно оформлених книжок – глянцеві аркуші, неймовірна обкладинка, якість друку – все на висоті. Звісно, те, що всі фото в книзі реальні, а історії в ній – про людей, що знайомі Мері, підкуповує та викликає захват. Особисто мені тема хюгге дарує відпочинок для душі, бажання «гніздитись» та дозу доброти до світу загалом. Якщо хоч одна людина може таке сказати, хіба це не успіх книги? Чи то для себе, чи на подарунок близьким – вона стане безпрограшним варіантом та стовідсотково принесе задоволення.


29_6

Наталія Клименко

Instagram: @ilatanka


2017 рік видався в мене книжковим. Я прочитала майже 70 книжок, а це вдвічі більше, ніж торік. Вибрати з-поміж них 3 книжки, які сподобалися найбільше, мені було надзвичайно складно. Та все ж я спробувала.

Фредрік Бакман «Чоловік на ім’я Уве». Я прочитала вже три книжки автора, але саме з цієї почалася моя любов до нього. Ця історія дуже світла. Десь сумна, десь смішна… Вона про справжню любов і про добро. Про те, що ніколи не пізно продовжити жити. Тішуся, що зовсім скоро ця книжка вийде українською, бо я її читала англійською. Якщо ви ще не читали Бакмана, рекомендую звернути на нього увагу. Він має неймовірний талант – закохувати в персонажів, які спочатку тебе неймовірно дратують.

Елена Ферранте «Неополітанські романи». Це чотири романи про життя двох подруг –Лену й Ліни, які змалку дружать, змагаються, допомагають і змушують страждати одна одну. У їхній незвичайній дружбі є все – від обожнювання до заздрості. Вони обоє не ідеальні. Вони навчаються, закохуються, виходять заміж, народжують дітей, кидають виклики суспільним нормам, кидають своїх чоловіків. І це все на тлі протистояння між бідними й багатими, домашнього насильства, боротьби за право на освіту, а ще роздумів про політику, фемінізм, життя простих робітників, складності шлюбу й виховання дітей. Чекаю, коли всі чотири романи з’являться українською. Вони дійсно варті уваги.

Жауме Кабре «Моє каяття». Насправді це моя «книжка року». І я точно її перечитаю, бо як сказав її автор:

Книжка, яка не заслуговує того, щоб її  перечитали, взагалі не заслуговує, щоб її читали… Але, не прочитавши, ми не знаємо, чи заслуговує вона перечитування. Життя жорстоке.

Раджу й вам спробувати, але попереджаю, що буде не легко. Ви тільки уявіть! Понад 150 персонажів. Автор пише то від першої особи, то від третьої. Діалоги перетікають з одного в інший, часом я не розуміла, хто й де це говорить. Адже дії відбуваються в різний час і в різних країнах. Але я просто не могла відірватися від сповіді Адріа Ардевола – трохи дивного інтелектуала, що знав кільканадцять мов, грав на скрипці, викладав в університеті, писав на філософські теми. Раніше. Оскільки тепер, вириваючи у хвороби Альцгеймера свої спогади, він пише листа своїй коханій, щоб спокутуватися за свої й чужі гріхи. Його історія переплітається з історією родинної реліквії – стародавньої скрипки талановитого майстра.

Сподіваюся, що наступного року мені вдасться прочитати ще більше й виконати YakabooBingo, яке дійсно надихає!


29_7

Полина Афанасьева

Instagram: @belle_library


2017 рік був для мене особливим не тільки в особистому житті, але й  у читацькому. Цього року я вперше прочитала більше ніж 100 книжок (дякую, Yakaboo Bingo), що для мене не аби яке досягнення. Серед тієї сотні різноманітних книг та тисяч сторінок є деякі книги, які поселилися глибоко в душі та стали обов’язковими в моєму особистому списку must read.

«Прислуга» Кетрін Стокетт

Спочатку я подивилася фільм, бо не знала, що це екранізація. А коли дізналася – не шукала перекладів і замовила собі книжку мовою оригіналу. Яким щастям для мене було дізнатися, що книга виходить українською! Тепер, коли мене питають про те, яку книгу почитати, я раджу саме «Прислугу». Це не просто історія про різні раси, це історія про дружбу, почуття й людяність. Просто почитайте, я дуже раджу.

«Вундеркідз» Жаклін Сільвестр

Ця книга знайшла мене на Книжковому Арсеналі. Я просто проходила повз у той час, коли авторка підписувала свої книги, і хоча я досить рідко читаю Young Adult, я спокусилася. Ви не уявляєте, у якому я захваті залишилася від книжки! Так, вона канонічна, так, вона має певний набір кліше, але коли я її читала, мене не покидало бажання опинитися у Відлвудській Академії та розділити навчання з героями. До того ж, коли я трішки ближче познайомилася з Жаклін (яка, до речі, має українське коріння), я повністю закохалася в цю книжкову серію й не можу дочекатися продовження.

«Королівство Рафінованого Сміху» Роман Росіцький

Це фентезі для дітей відкрило мені очі на сучасних українських авторів дитячої літератури. Я знала, що в нас є багато талановитих авторів, які пишуть для дорослої аудиторії, а ось із дитячою літературою вітчизняних митців я не була знайома. «Королівство рафінованого сміху» – це історія з досить самобутнім магічним світом, який ще можна розвивати й розвивати, бо він настільки цікавий.


29_8

Юлія Прохорович

Instagram: @julia_prokhorovych


Побачити світ очима собаки, постукати у вікно примарі Редлі та запустити у небо повітряного змія – усе це стане можливим разом із героями мого топу найкращих книг 2017 року!

Брюс Кемерон «Життя і мета собаки»

Люди значно складніші за собак. У них є значно важливіша мета. Завдання хорошого собаки – бути з людьми, залишатися біля них, незалежно від того, як обернеться життя.

Ця історія може нас навчити терпіння і толерантності один до одного та до наших хвостатих друзів. Вона показує, що життя кожного з нас має свою мету і, не пов’язані на перший погляд речі, можуть мати вирішальне значення в певний момент!

А як же мені було кумедно, коли собака дивувався звичних для нас речей – як от,  наприклад, коханню між хлопчиком та дівчинкою, які «сиділи на дивані, а їхні обличчя були дуже близько одне до одного, серця в обох билися так, що я відчував страх і хвилювання. Звук був такий, наче вони їдять, але поживою не пахло..» ?

Зворушлива, дотепна і місцями сумна історія декількох життів одного собаки!

Гарпер Лі «Вбити пересмішника»

Мужність – це не чоловік зі зброєю в руках. Мужність – це коли знаєш, що програв свою справу ще не розпочавши, але однаково берешся до неї. Перемагаєш тут нечасто, але іноді перемагаєш!

Знаєте, як і більшість людей, я завжди трохи побоювалась класичних творів. Живуть у наших головах якісь упередження, що це буде нудно, складно і анічогісінько незрозуміло ?

Ох, як я помилялася! В мене була можливість стати частинкою життя американської сім’ї у маленькому містечку. Із захопленням брати участь у витівках дітлахів, заворожено слухати настанови батька Аттікуса своїм дітям, обливатися холодним потом у залі суду, спостерігаючи за справою афроамериканця Тома. А також зазирнути вглиб людської сутності, і місцями мені було дуже моторошно…

Халед Госсейні «Ловець повітряних зміїв»

Це не ти, Аміре. Ти ж безхребетний. Такий уже вродився. Слід віддати тобі належне, бо ти завжди це щиро визнавав.

У книзі ми занурюємось у дитинство двох афганських хлопчиків: граємо у їхні дитячі ігри, куштуємо традиційну страву – курму з солодкою ріпою та рисом, запускаємо повітряних зміїв.

А ви знали, що одна подія може вплинути на геть усе життя? Саме одного зимового дня треба буде зробити вибір, але що гірше – дія чи бездіяльність?

Для мене ця книга виявилася дуже емоційною, я сміялась і ледь стримувала сльози, стискала кулаки і співчувала. Драма особистості, перевірка на дружбу і людяність… Не проходьте повз цю історію, вона може вас здивувати!


29_9

Юлія Дутка

Instagram: @tar_el


У мене весь читальний рік пройшов під знаком Бінґо, тому читались і зелені обкладинки, і сонячні палітурки, і перші в житті комікси… і ще 97 завдань. Станом на кінець листопада назбиралося трішки більше ніж 120 тоненьких і товстеньких, цікавих і не дуже, красивих і дивних книжульок. Дуже тішусь, що у 2017 році нарешті подолала чарівну сотню, до якої торік не дотягнула всього трішки, бо зупинилася на 98.

У свій ТОП-3 2017 віднесу книги, які згадалися першими. Найкращим за рік був однозначно «Маг» Фаулза – привабила #непозбувнабентега. Бачила чимало критики цього перекладу, але мені сподобався. Чого не можу сказати про дрібнесенький шрифт, який загнав цю епохальну працю в 500 сторінок. Потім був «Колекціонер», який закріпив Джона Фаулза серед авторів, до яких буду звертатись у часи «нечитуна».

Також хочу виділити «Я обслуговував англійського короля» Богуміла Грабала в перекладі Юрія Винничука. Ця книга поєднала все, що мені не подобається: довжелезні речення, брак абзаців і хаотичну структуру. Але згадую її зі щемом у серці: така щира й безпосередня. Я обслуговував англійського короля – а чого досягли Ви?

А найкращою у сфері нон-фікшн стає… «Ефект Люцифера» Філіпа Зімбардо. Спочатку повелась на назву (в мене, як не обкладинка, то назва…), але не розчарувалась, бо ще не бралась за праці, які вивчають зло в людині. Звідки воно береться, як проростає, і які умови найсприятливіші для того, щоби нормальна людина перетворилась на монстра. Як так? Тут допоможе тільки детальний розбір Стенфордського в’язничного експерименту. Ця книга бррр, але як може бути інакше.

І ще згадаю автора, якого відкрила для себе тільки тепер – Ніл Гейман. Уже прочитала чотири книги й не збираюсь зупинятись. Думаю, зустрічатиму Новий рік у полоні «Скандинавської магії».


Читати: Новий річний флешмоб розпочинається уже сьогодні! Долучайтесь та вигравайте валізу книжок!

Читати: Книжкові рейтинги 2017: підсумки голосування книгоблогерів

(Visited 4 199 times, 1 visits today)
Yakaboo
Yakaboo
Найбільша online-книгарня України. Любимо книжки понад усе:)