«Торговець зброєю»: гумористична оповідь про кілера з добрим серцем від доктора Хауса

Ми знаємо про Г’ю Лорі переважно як про виконавця ролі Доктора Хауса. Геній діагностики і абсолютно нестерпна особа (зізнаюсь, бачила лише кілька серій) - іконічний серіальний образ, якого можна впізнати за коронними фразами і характерною мімікою. Хтось ще знає про його музичну кар’єру. Що ж, час знайомитись з письменництвом.

Він пише? Так, він пише!

Зізнаюсь, спочатку до книжки ставилась скептично, навіть попри згадку про те, що це визнаний бестселер, адже відоме ім’я допоможе продати й посередній текст. Та з «Торговцем зброєю» в мене сталась любов з першого речення (а тут, знаєте, рідко бувають класні зразки, але це не про Лорі)

«Уявіть, що вам треба зламати комусь руку». 

Уявили? Чи одразу спинились на запитанні: «А навіщо?» Оце воно! Автор зумів зачепити. Я одразу кинулась читати далі. Треба ж знати, як діяти у такій ситуації. Г’ю Лорі вміє знайти підхід до читача і вести його за собою через вогонь і воду.

Тут вийшов чудовий сюжет з перестрілками та спецслужбами, приправлений гумором. І навіть коли на сторінках коїтиметься щось цілком трилерове, це все одно буде дотепно. Неможливо відівірватись, прочитати за вечір, розказати всім друзям – все це про цю книжку.

Та вважати «Торговця зброєю» геть зовсім дебютом Лорі в текстотворенні не випадає, адже він написання чималої кількості сценарії. Що ж, і в цьому романі є щось кінематографічне. Ці репліки, які мовби розрізають повітря… 

Письменник та актор Г’ю Лорі 

Добросердний кілер

Знайомтесь, Томас Ланг. Це він пропонував уявити, що треба зламати комусь руку, але не думайте, що збирався.  Він – колишній військовий і мастак бити по пиці, а ще добре володіє зброєю. Ланг саме завітав до будинку чоловіка, якого йому замовили. Ні, він не збирався його вбивати. Він не такий! Він хотів познайомитись, попередити чи щось таке…

Персонаж гідний бути серед плеяди характерів Монті Пайтон. Але не вважайте Томаса якимось нелогічним диваком. Почуття гумору, звісно, специфічне, однак в його діях завжди є логіка. Більше того – він не просто головний герой, він – таки герой, борець за справедливість та воїн на сторожі світового порядку. Саме так! В нього важлива місія – і вона починається просто зараз. А ще він закохався по вуха! І так хочеться вірити, що це почуття не приречене скніти, віддане на поталу світовому добру. 

Чи може бути добросердний кілер стати таким суперагентом, який порятує всіх і вся? Це хороше запитання. А відповідь на нього буде наприкінці книжки. 

Це в його стилі

Хоча в «Торговці зброєю» цікавий жвавий сюжет, однак найбільше мені припав до душі саме авторський стиль, тобто філософія першої особи, яка нам все розповідає. Так, це все той же Томас Ланг – кілер, який не вбиває, але не вагається, коли треба комусь врізати або викрутити руку. Він – і джентльмен, і негідник. А ще схильний до створення афоризмів, ось кілька з перших сторінок, щоб ви оцінили авторський стиль та переклад: 

«Біль— це подія. Він трапляється, і ти намагаєшся якось дати цьому раду».

або 

«Я знайшов мотоцикл там, де залишив, і в наші дні це не порожня заувага».

Є моменти, коли реальність лондонського британця вельми нагадує українську. Ось, приміром, у цьому уривку щось таке знайоме: 

«Зазвичай полісмени не люблять нових справ. Не тому що ледачі, а тому що, як і всі ми, хочуть знайти якийсь сенс, якийсь зв’язок у всеосяжному хаосі випадкових нещасть, із яким працюють. І коли під час спроби спіймати підлітка, що краде диски з коліс, їх викликають на місце масової різанини, вони мимоволі заглядають під диван: чи не завалялися там раптом диски? Їм хочеться знайти доказ, що поєднає нову справу з попередньою і впорядкує хаос. Щоб сказати собі: це трапилося, тому що сталося те. А якщо зв’язку немає — натомість з’являється лише нова порція дурні, яку описують, підшивають, гублять, знаходять у чужих шухлядах, знову гублять і при тому не знаходять, на кого її повісити,— то вони, скажімо так, трохи засмучені».

Знаєте, як на мене, саме з такою книжкою можна пробувати полюбити читання: легкою, іронічною і динамічною. Тож, якщо шукаєте, подарунки для друзів, які з художньою літературою дуже на ви (а вас це не влаштовує), то це має стати хорошим варіантом.

Кому варто читати

Шанувальникам гумористичного чтива, які при цьому люблять гострі сюжети.

Кому не варто читати

Тим, хто вважає, що не варто змішувати гумор і бойовик.

Схожа книжка

img_21334 (1)

Кен Бруен 

«Стражі порядку»

Авторка: Юлія Дутка