Огляд роману-переможця Міжнародного Букера – «Вегетаріанка» Хан Канг

Огляд роману-переможця Міжнародного Букера – «Вегетаріанка» Хан Канг

Han Kang – письменниця з Південної Кореї, яка отримала кілька літературних нагород (АПД – і Міжнародну Букерівську премію за англійський переклад). Книгу «The Vegetarian» («Вегетаріанка») вона написала в 2007-му році, але англійською книга була опублікована лише в цьому році. Навесні 2016- го року цю книгу перевипустить видавництво Hogarth, яке люб’язно надало мені для огляду електронну копію книги в обмін на мою неупереджену думку.

«I wrote of a human being who did not want to be human in this world.»
Han Kang в інтерв’ю.

Роман складається з трьох частин, в кожній з яких розповідь ведеться від імені різних героїв, але в жодній частині від імені самої головної героїні (ГГ) Yeong-Hye. Тільки з маленьких уривків ми дізнаємося про її думки і сни. Розповідь – лінійна.

У першій частині її чоловік розповідає про свою «абсолютно непримітну у всіх відношеннях» (completely unremarkable in every way) дружину, яка раптом починає чудити. Посеред ночі в темряві викидає з холодильника дорогого вугра, потім і яйця з молоком, м’ясо, а на обід подає салатик з соєвою пастою і супчик з морської капусти. Заявляє, що ніколи більше не буде їсти м’ясо. Крім цього, йде бунт по всіх фронтах: ГГ не прасуває йому сорочки і навіть не надягає на нього шкарпетки (sic!). Ось на цьому моменті я просто обурилася. Де це бачено! Шкарпетки! Дружина! Не! Одягає! На питання «Що відбувається?» Вона безтурботно відповідає: «Мені приснився сон» (I had a dream). Чоловіка починає тіпати, і єдину причину того, що відбувається він бачить в бажанні дружини суперечити йому. Якщо ще не стало зрозуміло, то чоловік сприймає жінку як свою власність, річ, якій можна наказати нафарбуватися або одягнутися так, як він вважає за необхідне. В принципі це для мене не стало шоком, оскільки східні країни глибоко патріархальні та консервативні, і навіть в сучасному світі стосунки між чоловіками і жінками і сім’я в цілому там є продовженням давніх традицій шовінізму і мізоґінії.

У цій же частині відбувається затишний сімейний обід, на який з’їхалися батьки головної героїні, її сестра з чоловіком і її брат. Фіналом затишної сімейної зустрічі стає сцена примусового годування головної героїні її батьком, який запихав їй в рота шматки смаженої свинини, а її брат і чоловік тримали її за руки, щоб вона не вирвалася. Після цього Yeong-Hye фруктовим ножем різане собі по руці, чоловік сестри підхопить її на руки і відвезе до лікарні, де після одного інциденту, який, боюся, занадто великий для формату мого блогу, головну героїню помістять в психлікарню. А чоловік головної героїні зі словами I’m the real victim here («взагалі-то, це я жертва») подає на розлучення.

У другій частині розповідь ведеться від імені того самого чоловіка сестри, який відвіз головну героїню в лікарню. Він глибоко художня натура: монтує багатозначні фільми з невиразним відеорядом і крім цього ніякою іншою роботою не зайнятий. У цій частині вже почалися традиційні для корейців, японців і китайців дивні події, які вписуються в логіку розповіді, але які зовсім неможливо пояснити поза книгою. Зокрема ми маємо: монгольську пляму (mongolian mark), зйомку еротики будинку, розфарбовування тіла ГГ квітами і рослинними орнаментами, зустріч чоловіка сестри з колишньою для того, щоб вона намалювала на його тілі вночі в порожньому офісі квіти і рослинні орнаменти, знову домашнє відео і – бінго! – примусова госпіталізація в психдиспансері за містом.

Сестра головної героїні перехоплює оповідання в третій частині і, в загальному, майже весь час намагається виправдати свої вчинки. Наприклад, ми дізнаємося, що головна героїня не на порожньому місці трохи «дивна», а в дитинстві її бив (барабанний дріб) батько. Вся сім’я знала, ніхто не втручався. Сестра відвідує головну героїню в психлікарні, оскільки лікарі стурбовані її станом. Вона перестала їсти. Взагалі. Навіть овочі вона не хоче брати до рота. Yeong-Hye знаходиться вже в тій стадії виснаження, яка веде до смертельного результату. І так, тут знову починається примусове годування.


Ось цей напис відмінно підходить для опису стану головної героїні у фіналі.

Разом з цим хочу відзначити одну цікаву деталь. Патріархальні стосунки нескінченно романтизують. Що може бути краще, ніж коли лицар врятує дівчину з вежі? Поцілунок на заході. Сім’я, будинок, діти, собака, галявина і останнє слово за чоловіком. Все прекрасно, якби в цій схемі жінок не використовували, як речі. І в цій книзі автор дуже добре описала, як це працює. Поки головна героїня мовчки робила все, що влаштовує чоловіка, у них було все «нормально». Як тільки вона вирішує стати вегетаріанкою, вона порушила крихкий стан рівноваги цього карткового будиночка і перестала задовольняти вимоги чоловіка. Після її госпіталізації, він ініціює розлучення, позбавляючись від неї, як від зламаного годинника (discard [ed] his wife as though she were a broken watch). Більше ніяких контактів у нього з нею не буде.

У книзі всього 200 сторінок, і при цьому автор примудряється описати руйнування двох сімей і всі витікаючі за цим події. Незважаючи на те, що головна героїня потрапила до психіатричної лікарні, вона єдина справила враження психічно адекватної людини. Я чесно намагалася відчути симпатію до інших персонажів. Вони її не викликають. Чоловік огидний по-своєму, чоловік сестри живе в своєму світі і по суті теж використовує ГГ, сестра вважає, що і так зробила достатньо, і хто її може судити, якщо всі, навіть батьки, відвернулися від головної героїні?

Протест волі, невідповідність очікуванням суспільства, відмова грати за правилами – ось що призводить ГГ до очікуваного кінця. Книгу в відгуках порівнюють з творами Кафки. Я б так далеко не заходила, але почуття безпорадності перед машиною суспільства і держави тут присутнє. Я думаю, книга сподобається шанувальникам Муракамі, і не тільки Харукі, тим, хто не шукає книгу з однозначним і зрозумілим сюжетом. Книга ставить перед читачем більше питань, ніж дає відповідей. На мій погляд, з більш однозначною кінцівкою книга була б більш гармонійною, але задумка автора є задумкою автора.

За книгою було знято фільм у 2009-му році, за посиланням можна почитати відгук. Тут  інтерв’ю автора про книгу (вона писала першу і другу частини від руки). Мій рейтинг: 7 з 10.

Джерело: блог Ольги Тихонової.

Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com

2 598 thoughts on “Огляд роману-переможця Міжнародного Букера – «Вегетаріанка» Хан Канг

    Залишити відповідь