Огляд роману-переможця Міжнародного Букера – «Вегетаріанка» Хан Канг

Han Kang – письменниця з Південної Кореї, яка отримала кілька літературних нагород (АПД – і Міжнародну Букерівську премію за англійський переклад). Книгу «The Vegetarian» («Вегетаріанка») вона написала в 2007-му році, але англійською книга була опублікована лише в цьому році. Навесні 2016- го року цю книгу перевипустить видавництво Hogarth, яке люб’язно надало мені для огляду електронну копію книги в обмін на мою неупереджену думку.

«I wrote of a human being who did not want to be human in this world.»
Han Kang в інтерв’ю.

Роман складається з трьох частин, в кожній з яких розповідь ведеться від імені різних героїв, але в жодній частині від імені самої головної героїні (ГГ) Yeong-Hye. Тільки з маленьких уривків ми дізнаємося про її думки і сни. Розповідь – лінійна.

У першій частині її чоловік розповідає про свою «абсолютно непримітну у всіх відношеннях» (completely unremarkable in every way) дружину, яка раптом починає чудити. Посеред ночі в темряві викидає з холодильника дорогого вугра, потім і яйця з молоком, м’ясо, а на обід подає салатик з соєвою пастою і супчик з морської капусти. Заявляє, що ніколи більше не буде їсти м’ясо. Крім цього, йде бунт по всіх фронтах: ГГ не прасуває йому сорочки і навіть не надягає на нього шкарпетки (sic!). Ось на цьому моменті я просто обурилася. Де це бачено! Шкарпетки! Дружина! Не! Одягає! На питання «Що відбувається?» Вона безтурботно відповідає: «Мені приснився сон» (I had a dream). Чоловіка починає тіпати, і єдину причину того, що відбувається він бачить в бажанні дружини суперечити йому. Якщо ще не стало зрозуміло, то чоловік сприймає жінку як свою власність, річ, якій можна наказати нафарбуватися або одягнутися так, як він вважає за необхідне. В принципі це для мене не стало шоком, оскільки східні країни глибоко патріархальні та консервативні, і навіть в сучасному світі стосунки між чоловіками і жінками і сім’я в цілому там є продовженням давніх традицій шовінізму і мізоґінії.

У цій же частині відбувається затишний сімейний обід, на який з’їхалися батьки головної героїні, її сестра з чоловіком і її брат. Фіналом затишної сімейної зустрічі стає сцена примусового годування головної героїні її батьком, який запихав їй в рота шматки смаженої свинини, а її брат і чоловік тримали її за руки, щоб вона не вирвалася. Після цього Yeong-Hye фруктовим ножем різане собі по руці, чоловік сестри підхопить її на руки і відвезе до лікарні, де після одного інциденту, який, боюся, занадто великий для формату мого блогу, головну героїню помістять в психлікарню. А чоловік головної героїні зі словами I’m the real victim here («взагалі-то, це я жертва») подає на розлучення.

У другій частині розповідь ведеться від імені того самого чоловіка сестри, який відвіз головну героїню в лікарню. Він глибоко художня натура: монтує багатозначні фільми з невиразним відеорядом і крім цього ніякою іншою роботою не зайнятий. У цій частині вже почалися традиційні для корейців, японців і китайців дивні події, які вписуються в логіку розповіді, але які зовсім неможливо пояснити поза книгою. Зокрема ми маємо: монгольську пляму (mongolian mark), зйомку еротики будинку, розфарбовування тіла ГГ квітами і рослинними орнаментами, зустріч чоловіка сестри з колишньою для того, щоб вона намалювала на його тілі вночі в порожньому офісі квіти і рослинні орнаменти, знову домашнє відео і – бінго! – примусова госпіталізація в психдиспансері за містом.

Сестра головної героїні перехоплює оповідання в третій частині і, в загальному, майже весь час намагається виправдати свої вчинки. Наприклад, ми дізнаємося, що головна героїня не на порожньому місці трохи «дивна», а в дитинстві її бив (барабанний дріб) батько. Вся сім’я знала, ніхто не втручався. Сестра відвідує головну героїню в психлікарні, оскільки лікарі стурбовані її станом. Вона перестала їсти. Взагалі. Навіть овочі вона не хоче брати до рота. Yeong-Hye знаходиться вже в тій стадії виснаження, яка веде до смертельного результату. І так, тут знову починається примусове годування.


Ось цей напис відмінно підходить для опису стану головної героїні у фіналі.

Разом з цим хочу відзначити одну цікаву деталь. Патріархальні стосунки нескінченно романтизують. Що може бути краще, ніж коли лицар врятує дівчину з вежі? Поцілунок на заході. Сім’я, будинок, діти, собака, галявина і останнє слово за чоловіком. Все прекрасно, якби в цій схемі жінок не використовували, як речі. І в цій книзі автор дуже добре описала, як це працює. Поки головна героїня мовчки робила все, що влаштовує чоловіка, у них було все «нормально». Як тільки вона вирішує стати вегетаріанкою, вона порушила крихкий стан рівноваги цього карткового будиночка і перестала задовольняти вимоги чоловіка. Після її госпіталізації, він ініціює розлучення, позбавляючись від неї, як від зламаного годинника (discard [ed] his wife as though she were a broken watch). Більше ніяких контактів у нього з нею не буде.

У книзі всього 200 сторінок, і при цьому автор примудряється описати руйнування двох сімей і всі витікаючі за цим події. Незважаючи на те, що головна героїня потрапила до психіатричної лікарні, вона єдина справила враження психічно адекватної людини. Я чесно намагалася відчути симпатію до інших персонажів. Вони її не викликають. Чоловік огидний по-своєму, чоловік сестри живе в своєму світі і по суті теж використовує ГГ, сестра вважає, що і так зробила достатньо, і хто її може судити, якщо всі, навіть батьки, відвернулися від головної героїні?

Протест волі, невідповідність очікуванням суспільства, відмова грати за правилами – ось що призводить ГГ до очікуваного кінця. Книгу в відгуках порівнюють з творами Кафки. Я б так далеко не заходила, але почуття безпорадності перед машиною суспільства і держави тут присутнє. Я думаю, книга сподобається шанувальникам Муракамі, і не тільки Харукі, тим, хто не шукає книгу з однозначним і зрозумілим сюжетом. Книга ставить перед читачем більше питань, ніж дає відповідей. На мій погляд, з більш однозначною кінцівкою книга була б більш гармонійною, але задумка автора є задумкою автора.

За книгою було знято фільм у 2009-му році, за посиланням можна почитати відгук. Тут  інтерв’ю автора про книгу (вона писала першу і другу частини від руки). Мій рейтинг: 7 з 10.

Джерело: блог Ольги Тихонової.

Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com

10 thoughts on “Огляд роману-переможця Міжнародного Букера – «Вегетаріанка» Хан Канг

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these second life articles and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these second life authors and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl articles and blogs

Залишити відповідь