Діти незалежно від віку та вереди хочуть чути сімейні історії. Завдяки їм малюки можуть побачити як матір, так і батька в цілком нових барвах. А ще вони особливо очікують на легку згадку про них самих. Слова, що їх люблять, що їхні батьки бачать в них щось особливе, і високо цінують проведений разом час. Історія «Розкажи мені історію тату» ввібрала всі ці складові. Саме це робить книжку, видану в квітні 2016 року, неймовірно милою та солодкою для читання перед сном… без огляду чи є на вашому тілі татуювання, чи нема.
Бестселерні авторка Елісон МакГі та ілюстраторка Елайза Вілер склали дует та об’єднали зусиль над створенням сучасної історії любові батька і сина. Сюжет сповна розгортається на монолозі батька – «Це з моєї улюбленої книги, яку моя мама зазвичай читала мені. Чи вона читала мені її знову, знову і знову? Так, саме так вона робила». Зворотній зв’язок від сина читається лише у безмірному подивуванні, вираженому в очах і мові тіла. Все далі й далі батько веде розповідь про історію кожного татуювань, тому це переростає у прекрасну подорож крізь усю історію родини. Спершу син хоче почути про татуювання дракона на правому плечі батька. Це татуювання з улюбленої дитячої книжки, яку раніше читала йому мама. Далі графічне татуювання зі словами «будь добрим», які часто проголошував дідусь; ще спомин на тілі про місце, де він познайомився з коханою дівчиною; безмежне поле в обрамленні гілок нагадує про найдовшу подорож в ролі військовослужбовця за кордоном; очевидно також є крихітне серце з датою, яка нагадує день народження сина. За час тривалої та спокійної батькової розповіді, маленькій сім’ї вдається заколихати сина до сну.
«Розкажи мені історію тату» йдеться про історію життя батька, який любить і цінує свою сім’ю. Про любов, що глибоко під шкірою. «Я захоплений твоїм зацікавленням татуювання, маленький чоловіче. Насправді. Але я розповім тобі свій секрет згодом, коли ти підростеш. Це один з моїх найулюбленіших». Батько, син, матір транслюють три взаємодії в часі – в минулому, теперішньому і майбутньому. Погляд назад, який застосовано як в тексті, так ілюстрації, дає підстави ствердити про теплу й люблячу атмосферу відносин в сім’ї. Хлопчик дивиться на своїх батьків очима повними любові, а ці молоді батьки досі неприховано люблять одне одного. Текст простий і легко піддається обговоренню. Культурна значимість явища татуювання є плюсом для цього видання (особливо в українському контексті – як суспільної реакції, так і замовчування авторами/видавцями цієї теми). Але є і винятки, наприклад, в ілюстраціях Олени Павлової про Кота Інжира.
Ніжні малюнки ілюстраторки New York Times bestselling Елайзи Вілер доповнюють прекрасну оду тим, що не може змитися – чорнилом і любов’ю. Дев’ята з десяти (десята щойно вийшла в серпні 2016 року) ілюстрованих видань Елайзи візуально транслює, іноді говорить гучніше слів, передає ретроспективний погляд – батька з поверненням до хлопчика, який сидить на колінах у матері на пасовищі, в той час як над їх головами вітер обвітрює білизну.
Зважаючи на акцентування гендерних та расових критеріїв дитячої книжки, ілюстраторка сюжетно зображає батька, який миє посуд, а матір застаємо в сусідній кімнаті за нотатником. Всі вони наділені рисами європейського типу зовнішності. Ілюстрації змінюються як в тоні, так і за розміром – «спомин» завжди займає цілу розгортку і є доволі пожовклим. Тонкі лінії зроблені пір’яною ручкою з чорнилом, акварель, теплі кольори іржі підкреслюють стилістику ілюстрованих видань 1970-х років, як-от «Вийди з води, Ширлі» Джона Бернінгема або «Дівчина, яка любила диких коней» Пола Гоубела.
Елісон МакГі добре знається на тому, що діти за своєю природою цікавляться відбиткам та наліпкам на шкірі. Тому дражлива історія на 32 сторінках резонуватиме з молодою авдиторією. Книжка-картинка рекомендована для дітей 4-8 років.
На завершення згадаю про більш провокаційну (хоча також з акцентом на ретроспективу) книжку-новинку квітня 2016 року «Недостовірна історія татуювання» британського карикатуриста Пола Томаса (An Unreliable History of Tattoos by Paul Thomas). Видання для підлітків нахабно стверджує: «Зараз на британських вулицях відкрито більше студій татуювання, аніж кафе». Тому концептуальне видання МакГі робить тему більш відкритою та освітленою цінностями життя.
«Розкажи мені історію тату» Елісон МакГі та Елайза Вілер (Tell Me a Tattoo Story by Alison McGhee, Eliza Wheeler, 2016)
Марічка Удуд
10 thoughts on “Татуювання як свідчення особистої історії”