Таіс Золотковська – українська письменниця з Харкова, авторка трьох збірок оповідань та роману «Лінія зусилля» (2016). У липні 2015 року Таіс організувала Клуб Анонімних Авторів у Харкові. Клуб об’єднує людей, які роблять перші кроки у письменництві. Зустрічі поєднують у собі лекції Таіс з креативного письма та читання творів учасників, обговорення проблем, з якими вони стикаються під час роботи над текстами. Таіс розповідає про свої ритуали творчості та читацькі звички.
Таіс, ти для мене приклад письменника, який багато працює над собою. Розкажи, про свої ритуали та правила, які ти виконуєш, щоб писати чимраз краще?
Я працюю кожен день. Зараз в мене не має встановленої кількості слів, та я приділяю 2-3 години щоденно роботі над романом та есе, які зараз пишу.
Щомісяця я читаю хоча б одну книжку з creative writing і відразу випробовую вправи з неї на практиці, проводячи заняття у Клубі Анонімних Авторів.
Фото: FB Таіс Золотковської / зустріч Клубу анонімних авторів
Як вигладає, і про що книжка, яку ти мрієш написати?
Ця книга – завжди наступна, над чим я буду працювати. Не можу сказати, що мрію її написати, просто коли закінчу ці два проекти, то сяду і напишу. Про що вона – тематика змінюється. Елізабет Гілберт каже, що якщо не використати ідею, яка прийшла до тебе, то вона піде до когось ще. Так сталось із книжкою «Дім дивних дітей». В мене була подібна історія, та трішки не така. Тому я її все ж таки напишу, якщо відчую, що настав час.
Фото: FB Таіс Золотковської
Ти читаєш інші книжки, коли працюєш над книжкою? Що переважно?
Так, звісно. Якби не читала книжки, поки пишу, я б взагалі не читала, бо працюю постійно.
Читаю як з літературної майстерності, так і художню літературу. Зараз переважно англійською мовою. На моїй полиці роботи Томаса Вулфа, Набокова, Вірджинії Вулф, повертаюсь до вже прочитаних книжок, які мені близькі за стилем, ідеєю, духом. Це все допомагає збагатити історію, яку розповідаю в даний момент.
Розкажи про останню найцікавішу книжку, яку прочитала?
Це безперечно Генріх Гроен і його таємничий щоденник. Це чоловік, якому 83 ¼ роки, він живе у домі престарілих у Нідерландах і до свого життя ставиться з іронією та позитивом. Читаю потрошку, бо не хочу, щоб книга закінчувалась.
Як ти обираєш книжки? Що/хто впливає на твій вибір?
Іноді читаю на блозі Етажерка, у нас перетинаються смаки, але так що я ще й дізнаюсь багато нового. Буває, що зустрічаю щось нове у книгарні. Наприклад, нещодавно прихопила нового Харукі Муракамі, хоча не читала його років 12. І завжди слідкую за улюбленими авторами, що вони пишуть новенького, те й читаю.
Фото: FB Таіс Золотковської
Де, коли і як ти читаєш зазвичай?
Я багато подорожую і читати вдається в подорожах. Спочатку я працюю над власним текстом, потім втомлююся, або батарея ноутбука закінчується і я читаю щось об’ємне, от як зараз «Подивись на дім свій, ангеле» Томаса Вулфа. Велика книга, яку вдома не можу подолати, завжди щось відволікає.
Головний ворог мого читання – інтернет.
Починаю щось дивитись або гортати фейсбук і дорогоцінний час втрачається. Тому вдома намагаюсь забувати про ґаджети і приділяти більше уваги книжкам.
Ти любиш запах книжок?
Так, для мене він асоціюється з новими враженнями і відкриттями. В дитинстві я багато часу проводила в типографії, там працювала бабуся. Для мене і зараз вигляд всіх цих великих машин – це щось особливе.
Фото: FB Таіс Золотковської
Закладинка чи затиснутий кутик сторінки?)
І закладка, і затиснутий кутик, і червоно-синій олівець і наліпки. Я проживаю книгу, поки читаю її. Люблю підкреслювати та через рік роздивлятись ці сторінки знову.
Електронна книжки чи паперова?
Паперова. У подорожах електронна — в один кінець. По дорозі додому завжди читаю щось придбане у дорозі.
Любиш виписувати цитати або робити нотатки в книжках?
Роблю нотатки в книжках. Для мене книга — це річ, яку треба використовувати на повну.
Розкажи про останню прочитану книжку від якої ти сміялась/плакала?
Джонатан Коу — «Неймовірне приватне життя Максвела Сіма». Я сміялась, плакала, прочитала її, не відриваючись. Коу — неперевершений оповідач.
У тебе є улюблена героїня чи герой?
З дитинства люблю Мері Попінз. Її сумку-ковдру, впевненість у собі й те, що вона була суфражисткою. В неї не було дітей, як поки що й у мене, але вона всьому вміла давати лад.
У тебе є домашня бібліотека? Скільки у ній книжок?
Так, є, у мене чотири IKEA-вські шафи щільно заповнені книжками. Це мій біль, більша частина ще не прочитана. Підозрюю, що в мене залежність від нових книжок, бо вони все додаються і додаються.
Чи є книжка, або письменник, які щось змінили в твоєму житті? Розкажи про них.
Вірджинія Вулф змінила моє життя. На її прикладі побачила, що можна робити в тексті все, що забажаєш. Це потім я зрозуміла, що дого треба навчитися основам, а вже потім включати модерн, постмодерн та інші інструменти. Головне —розказати історію.
Ще один письменник — Алан Олександр Мілн. Той самий, що написав про Вінні-Пуха. Він навчив мене іронічно ставитися до власної персони і до помилок, які ця персона робить.
Ти любила читати в дитинстві? Яка була улюблена книжка?
Крім Мері Попінз я любила читати про Еллі та Тотошку, мандри і зустрічі з різними персонажами мене ще й як захоплювали. Також, Малюк і Карлсон зачитані мною до дір. Я за характером така сама, як і Малюк — інтроверт-меланхолік, який мріє про собаку. І хоча Карлсона я так і не зустріла, але собака в мене згодом з’явилась, і у нас також було багато пригод.
Що останнє радила комусь почитати?
“Велику магію” Елізабет Ґілберт. Книга про креативний спосіб життя. Від неї на душі стає добре, а у житті виникають нові цілі.
З ким би із живих чи мертвих письменників ти хотіла випити кави?
З Томасом Вулфом. Думаю, що він був магнетичним письменником. Я би спитала в нього про те, як він запам’ятав або вигадав шалену кількість подробиць про своє життя. Ще Фіцджеральд, у нього дуже чуттєва проза, на межі чоловічої і жіночої. Ісак Башевіс Зінґер — це мій кумир. В нього вчусь описанням та продуманим персонажам. З живих — Дженет Уінтерсон, Маргарет Етвуд і Міранда Джулай.
Топ-5 книжок від Таіс Золотковської на усі випадки життя:
- «Загадковий нічний інцидент із собакою» Марк Хеддон
- «Сліпий вбивця» Маргарет Етвуд
- «Чорний красень» Анна Севелл
- «Мандрівка слона» Жозе Сарамаго
- «Місіс Деловей» Вірджинія Вулф
Читати: Марія Шагурі для #ПроЧитання: «Комікси – це унікальний спосіб розповісти історію: образно, просто і емоційно»
Читати: Уривок із роману про українське єврейське містечко “Лінія зусилля”
25 thoughts on “Таіс Золотковська для #ПроЧитання: «Я за характером така сама, як і Малюк — інтроверт-меланхолік, який мріє про собаку»”