Весь час, поки читала «Маленьке життя» Ганьї Янаґігари мене не покидало дивне відчуття, що цей текст щось середнє між бездарністю та чимось геніальним. Текст прочитаний (не без мук і страждань), а відчуття залишилися ті самі.