Супергеройський коміксовий батл: «Чорний Молот» проти «Рукавиці нескінченності»

«Рукавиця нескінченності» Джима Старліна та Джорджа Переза зібрала чи не всіх марвелівських персонажів різних років, у той же час як даркхорсківський «Чорний Молот» Джеффа Леміра, Діна Ормстона та Дейва Стюарта створив зовсім нову реальність для героїв, яких викинуло з рідного міста.

Що їх поєднує?

Тема вигнання

У «Чорному Молоті» – це провідна тема, адже персонажі мусять скніти на фермі та у невеличкому містечку, яке не можуть покинути. Не те, що вони не пробували. Вони справді не можуть.

У «Рукавиці нескінченності» Танос, Мефісто та пані Смерть десь у далекому космосі, зрештою, саме там – біля підніжжя споруди, яка мені видалась мавзолеєм, відбувається все найцікавіше.

Лють – двигун прогресу

У «Чорному Молоті» лють за втраченим почасти затуманює погляд героям. Вона спонукає до дії – часто непродуманих, але так тільки цікавіше.

У «Рукавиці нескінченності» Танос, здається, поглинув всю лють космосу і намагається мститись за те, що й ніколи не могло бути його. 

Мандрівник між вимірами

У «Чорному Молоті» таким є злегка божевільний Полковник Дивак, який стратив розум, перетинаючи межу між просторами. Глибоко трагічний герой, гідний величезного роману.

У «Рукавиці нескінченності» є не тільки Доктор Стрендж – повелитель часу і простору, а й супергерой з золотавим волоссям Адам Ворлок, який вже перемагав Таноса і до цієї битви насолоджувався спокоєм у камені душі.

Нерозділене кохання

У «Чорному Молоті» є декілька любовних сюжетних ліній, але розкривати їх буде спойлером. Скажімо, що тілька одна з них більш-менш щаслива – Ейбрахама Бама та шинкарки Теммі.

А от у «Рукавиці нескінченності» така лінія тільки одна (хоча її можна й не вважати любовною) – Танос намагається домогтись прихильності Пані Смерті. Ну і щось взагалі ніяк…

Джефф Лемір, Дін Ормстон, Дейв Стюарт «Чорний молот. Таємниці походження»

«Чорний Молот» – свіжий реліз, започаткований у 2017 році. Українською вийшли перші 6 випусків цієї історії. Це – вельми незвичне бачення супергеройської історії. Герої у засланні (в чомусь перегукується мені з «Казками. Легенди у вигнанні» Білла Віллінгема, які теж мусили залишити свої чудові королівства та рідні країні) на фермі «Чорний Молот» (щоб ви розуміли Чорний Молот – це ще один супергерой, який не дожив до подій, зображених у цьому графічному романі). Ця ферма подобається хіба Ейбові Баму – він серед мешканців єдиний не має надсили. Для інших – вічно дев’ятирічної Золотої Гейл, марсіанина Варбульця, відьми місіс Скрекіт, роботиці Торохтухи, божевільного Полковника Дивака – це в’язниця. Хоча дехто з них намагається хоч сяк-так влаштувати своє життя або ж спробувати вирватись з цього заклятого місця, ще поки нікому не вдалось. Найбільше мені шкода Гейл – цій жінці вже 55, а вона все ще в тілі дев’ятирічної – не дивно, що вона часто прикладається до пляшки, її ж розриває від суперечностей. 

У цьому коміксі вражає не так графіка, хоча вона теж дуже крута, а об’ємність персонажів, яка проскакує у їхніх діалогах – тут не потрібно шукати якісь передісторії чи натужно гуглити, щоб зрозуміти мотивацію того чи іншого, вони самодостатні – просто треба приділити увагу кожній панелі. Автори дозволяють нам зазирнути в минуле, але не показують майбутнього.

Герої воювали з Анти-Богом і не впевнені, що перемогли, адже після того була лиш ця ферма і вічність одноманітного буття. Що буде далі – час покаже.

Що найбільше люблю у перших коміксах серій: тут є історія створення, еволюція персонажів і первинні ескізи.

Джим Старлін, Джордж Перез «Рукавиця нескінченності»

Каюсь, це – мій перший повноформатний марвелівський комікс (колись давно гортала Доктора Стренджа, але його не враховуємо) і, мабуть, він не найкраще підходить для знайомства з цим Всесвітом – тому що тут зібрали практично всіх – не тільки «Месників», а й «Людей Х», навіть «Вартові Галактики» є (хоча Ґамора якась геть епізодична) і поза ними є ще десятки персонажів, про яких навіть не чула, хоча подивилась майже всі фільми. «Рукавиця нескінченності» – для вельми прошарених фанатів Марвел.

Якщо порівнювати «Рукавицю нескінченності» з фільмом «Месники. Завершення», то в коміксі Танос – ще більший придурок, ну, а в Тора немає пивного пузця… Але це зовсім різні історії, спільним в них є тільки мотив битви, яка в обох випадках триває і закінчується по-різному. У коміксі немає подорожей у часі і намагання зробити все правильно, в ньому є два жіночих персонажі, які визначають хід сюжету, – Пані Смерть, яка не каже жодного слова, і, як не дивно, Небула – о так, саме синя дівчина, яка бісила ще у «Вартових Галактики», тут проявить характер.

Мені дуже сподобалась плеяда гігантських космічних супергероїв, серед яких і Хаос, і Порядок, і навіть Вічність. Мала на них величезні сподівання. Та чи могли б вони перемогти того, хто зібрав мало не всю силу світу… Такий собі Анти-Бог, як у «Чорному молоті». Тут багато стратегічних роздумів і, зрештою, автори підводять нас до думки, що досвід у вирішенні певних проблем – визначальний у досягненні успіху. Всесвіт буде врятовано?!

Хто ж переміг у битві "аксесуарів"?

Хоча обидва комікси дуже круті й сподобаються шанувальникам жанру, віддам першість «Чорному Молоту», тому що: він іронічний і водночас пронизливий, не заплутує десятками персонажів (бо навіть людині, яка давно стежить з «Марвел», у «Рукавиці нескінченності» забагато персонажів), а ще чітко їх прописує, і головне – його можна читати як самостійний твір, нічого не дошукуючи на першому етапі. «Чорний Молот» – цілісніший, «Рукавиця нескінченності» – масштабніша і батальніша. У «Молоті» головним є розкриття переживань персонажів, у «Рукавиці» ж – перемогти за всяку ціну.

Тож, якщо шукаєте подарунок для коміксолюба, сміливо беріть обидва – і ви назавжди займете чільне місце у його чи її серці. Якщо ж прагнете відкрити для себе цей чудовий всесвіт синергії малюнка і слова, то краще почати з «Чорного Молота», щоб не заплутатись на старті та пережити сильні емоції, які викликає далеко не кожен психологічний роман.

(Visited 135 times, 1 visits today)