Наталья Якубчак — литературовед, литредактор, переводчица. Сотрудничала с журналом «Украина модерна», издательским домом «Киево-Могилянская академия», издательствами «Читаріум» та «ArtHuss». Была ответственным редактором детских журналов «Абетка права» и «Правобукварик».
Наталья, расскажите о самом интересном опыте работы редактором? В чем заключалась его особенность?
Цікавих досвідів було багато. З найостанніших – це збірка оповідань Віктора Єрофєєва «Тіло» в перекладі Сашка Ушкалова, що вийшла у видавництві «ArtHuss». Працювати з художньою літературою, особливо перекладною, завжди важче. А надто, якщо це переклад із близькоспорідненої мови. Одна з особливостей прози Єрофєєва – перемикання між різними стилістичними щаблями, що створює і своєрідний ритм, і вибух нових значень на зіткненні слів із різних регістрів. Робота перекладача була справді доброю, але редактору теж лишилося над чим подумати.
Ну, і ще один цікавий «клопіт» – прямі й приховані цитати з Пушкіна. Їх доводилося розкодовувати й шукати в українських перекладах. Це було схоже на детективний сюжет!
Есть ли у вас амбиции относительно других литературных профессий?
Не знаю, чи пасує тут слово «амбіції». Навряд можна провести аналогію між солдатом, який хоче (чи не хоче) стати генералом. У мене були різні досвіди. Колись, ще студенткою, я писала рецензії. Працювала контент-редактором на сайті, присвяченому літературі. Мені було цікаво спробувати себе в перекладі, і я отримала пропозицію від видавництва «Читаріум». Переклала чотири дитячі книжки з німецької – і всі про зайчиків! Про те, щоб самій писати, я ще не думала, але не зарікаюся.
Какие книги у вас сейчас лежат под рукой/на столике у кровати?
Час на читання нині дуже важко викроїти, тому я читаю довго й повільно, часто по кілька книжок водночас. Один із таких лонґрідів – «Бачити, щоб бути побаченим»Олександра Михеда. Це дуже сильна книжка, яку язик не повертається назвати нон-фікшином. Тому що це глибоке серйозне дослідження реаліті-шоу, реаліті- роману й реаліті-реальності загалом. Хоч книжка написала дуже легко і не відлякує спеціальною термінологією чи важким науковим стилем. Крім того, я читаю «Виховання надзвичайної дитини» Мері Шіді Курсінки – такий собі нон-фікшн для батьків надчутливих дітей. До речі, допомагає також впізнати в собі таку дитину. З художньої літератури щойно почала «Ловець океану» Володимира Єрмоленка.
Какая книга стала книгой этим летом / или первого полугодия 2017?
Найсильніше враження з прочитаних за цей рік книжок справила проза Елізабет Страут – романи «Олівія Кіттеридж» і «Мене звати Люсі Бартон». У моєму випадку це стовідстокове попадання! Настільки глибокої, проникливої, уважної до деталей, щемливої, але такої, що не скочується в пафос, мораліторство чи рожеві соплі, літератури я давно не зустрічала. З нетерпінням чекаю перекладів інших її романів. З дитячої літератури книжкою літа стала «Неймовірна історія про велет-грушку» Якоба Мартіна Стріда в перекладі Наталі Іваничук. Ми читали її буквально щодня, а іноді й по кілька разів на день.
Как вы выбираете книги для чтения?
У мене немає якоїсь системи формування читацького віш-лісту. Найчастіше на вибір впливають рекомендації друзів або цікаві рецензії.
У вас есть собственная система для чтения (утром или вечером, каждый день по N страниц и т.д.)?
Я читаю нерегулярно. Іноді, коли книжка затягує, можу пожертвувати кількома годинами сну. Але таке трапляється щодалі рідше. Я прихильниця повільного читання, не женуся за кількістю прочитаних книжок чи сторінок на щодень.
Вы любите запах книг?
Кажуть, що в сучасній поліграфії вже не використовують ті клеї, якими раніше пахли свіжовидані книжки. Але багато хто досі відчуває цей фантомний запах. Із сенсорних вражень від книжки мені найважливіший дотик, тому до електронної читалки я так і не звикла.
Закладка или завернутый уголок страницы?)
Закладинка!
У вас есть в чтении guilty pleasure? (что-то, о чем немного стыдно рассказывать другим)
У читанні не маю заборонених плодів чи книжок/ тем/ жанрів, які можуть викликати сором. Або я ще просто не знаю про їхнє існування.
Расскажите о последней прочитанной книге от которой вы смеялись/плакали?
І сміятися, і плакати мене змушує мала проза Ісаака Башевіса Зінґера. Він фантастичний літописець життя в його буденності, скромності, курйозності, дріб’язковості та справності. Такого людинолюба ще треба пошукати!
Есть ли писатели, с которыми вы бы пошли на кофе?
Оскільки добра половина моїх друзів – письменники, то я на брак такого спілкування не скаржуся. Але якщо помріяти, то хотіла би покавувати з Тоні Моррісон, Елізабет Страут та Еліс Манро.
Какой ваш любимый книжный герой или героиня?
Ох, на це запитання важко відповісти. Так само, як і на запитання про улюблену книжку чи письменника. Їх багато. Голден Колфілд, Гекльберрі Фінн, Джейн Ейр, Олівія Кіттеридж, Швейк, Сара (з «Жінки французького лейтенанта» Фаулза) і багато інших.
У вас есть домашняя библиотека? Сколько в ней книг?
Так, звісно, є. Я не знаю точно, скільки в ній книжок. На око – тисячі дві набереться.
Вы любили читать в детстве? Какая книга была любимой ?
Читати я дуже любила! Серед улюблених книжок – «Пригоди Тома Соєра та Гекльберрі Фінна» Марка Твена, оповідання про тварин Ернеста Сетона Томпсона, збірка казок Афанасьєва та ще ціла серія казок народів світу, «Пригоди Вінні Пуха» Алана Мілна, дитячі оповідання Чарльза Діккенса.
Что последнее советовали кому-то почитать? И советуете ли вообще?
Усім-усім раджу читати Елізабет Страут. У неї дуже потужна проза! А загалом не дуже раджу, бо я останнім часом не великий експерт із новинок.
Не знаю, чи на всі випадки життя, але топ-5 книжок, які я перечитувала і буду перечитувати:
- «Ловець у житі» Селінджера
- «Чарівна гора» Томаса Манна
- оповідання Чехова
- «Пані Боварі» Флобера
- «Сто років самотності» Маркеса.
10 thoughts on “Наталя Якубчак для #ПроЧитання: «Переклала чотири дитячі книжки з німецької – і всі про зайчиків!»”