Чи замислювались ви, навіщо в кожній країні і з кожним перекладом видавці змінюють обкладинки книжок? Адже, здавалося б, простіше було би повністю викупити права на це зображення, переробити текст — і вуаля! — обкладинка готова без жодної мороки і зайвих сил. Але виявляється, що не всі читачі зчитують певні символічні коди однаково, та й неповторність стилю окремих митців надихає на те, щоб зображення варіювалися. Пропонуємо до вашої уваги приклади того, як обкладинки підлаштовуються під свого читача в різних країнах.
Культурні розбіжності
Здавалося б, хоча б на англомовному ринку обкладинки можна не змінювати й продавати книжки одного й того ж вигляду у США, Великій Британії, Країнах Співдружності. Однак навіть тут виявляються культурні особливості, про які знають маркетологи.
Про відмінності між британським і американським книжковим ринком у 2017 році писало видання The Guardian. Згідно з відомими ілюстраторами, американські обкладинки орієнтуються на найпростіші, буквальні інтерпретації обкладинки та назви книжки. Абстракції ж можуть збити споживача зі США з пантелику. Чим простіший дизайн, тим він безпечніший і більш орієнтований на широкий ринок.
Зокрема, простоту і увагу до сюжету, а не абстракції в американських обкладинках можна помітити, порівнявши такі книжки:
Деякі маркетингові розбіжності в обкладинках важко пояснити. Хороший приклад — роман «Бог дрібниць» Арундаті Рой. В різних країнах майже та сама ідея, однак зображення просто подане в різних ракурсах, дещо інакше розташування тексту і шрифт, а також — додаткові елементи:
Історично також різноманітні книжкові ринки розвивалися по-різному, а з ними — і стиль обкладинок. У Великій Британії у повоєнний період, звісно, тон задавало видавництво Penguin — простота, уніфікованість книжкових серій, акцент на графічному дизайні. У США переважала яскравість, промальованість сюжетів на обкладинці, сюрреалістичність. А ось у Франції обкладинки часто традиційно акцентували саме на текстовій частині, де літери самі складали зображення, яке передавало тон сюжету:
Мовні особливості (які впливають на шрифти та зображення)
Інколи обкладинки доводиться змінювати через мовні особливості. Так книга «Гаррі Поттер і філософський камінь» в США вийшла з заміною слова, бо американська аудиторія слово “філософ” могла сприйняти буквально, як вчений у сфері філософії, тому його замінили на sorcerer, “маг”, і проілюстрували більш фантастичним сюжетом:
Коли іншою мовою не можна перекласти ідіому в назві, на якій будується весь візуальний ряд, також доводиться змінювати обкладинку майже повністю.
Так книга Сета Годіна Whatcha Gonna Do With That Duck (букв. «Що ти зробиш з цією качечкою») на японський ринок вийшла вже без качечок і з більш чітким текстом. Річ у тому, що японцям навпаки подобається чіткість і роз’яснення на книжкових обкладинках, щоб читач відразу розумів, про що піде мова у книзі. Японською назву переклали як «Вміння перехитрити», а також для довідки прямо на обкладинці дали зображення автора, пояснення, що він — геній бізнес-стратегії, та величезну кількість уточнювальної інформації:
Особистий стиль дизайнера, який не повторити
У кожній країні є свої майстерні дизайнери та ілюстратори, тому різні обкладинки на різних ринках — це шанс для митців проявити себе, оформивши книги у власному стилі зі своїм розумінням їх суті.
Мало хто знає, але обкладинку майже всіх книг Харукі Муракамі, які виходили на американському ринку, розробив графічний дизайнер Чіп Кідд. Чіп досить успішно вміє підбирати концепції обкладинок книг — він настільки майстерно промалював скелет динозавра для книжки Майкла Крайтона «Парк Юрського періоду», що його використали для лого фільму та мультимедійної продукції. До книг Харукі Муракамі дизайнер завжди підбирає унікальні концепції. Наприклад, для книги After Dark, яка розповідає про те, як один чоловік гуляє вночі вуличками Токіо, дизайнер сам вирішив повторити його маршрут і фотографував незвичні місця, одне з яких і потрапило на обкладинку. Для Kafka on the Shore він використав дерев’яну фігурку голови та зняв її крізь напівпрозоре скло — головний герой нагадав йому саме таку “пусту” ляльку: він насправді дуже розумний, але люди це не сприймають. А для Colorless Tsukuru Tazaki and His Years of Pilgrimage Чіп зробив суперобкладинку, за якою видно, як усі чотири потяги поєднуються воєдино одним елементом, яким і є головний герой, Цкуру.
А ось у Великій Британії ілюстратор Нома Бар вирішив зробити всі обкладинки Муракамі в одному стилі, використовуючи тільки червоне, біле і чорне:
11 thoughts on “Чому в різних країнах у книжок різні обкладинки”