Катерина Міхаліцина для #ПроЧитання: “Коти в нас поки що не читають, але на книжках…спиться їм дуже солодко”

Фото: Наталія Раїник

Рубрика #ПроЧитання повертається, ще й із дуже цікавими героями! Сьогодні про своє читацьке життя розповість поетка, перекладачка та заступниця головного редактора Видавництва Старого Лева Катерина Міхаліцина


Катю, розкажіть, як у вас уживаються поезія, переклад та робота редактора?

Найперший порух – відповісти «органічно». Тому, сподіваюся, що так воно і є. Бо, думаючи про ці три речі, я внутрішньо не розмежовую їх, не проводжу границь чи розподільчих ліній. Це все – робота з мовою, робота мови, робота на мову та емоції. Слова, а тим паче закодовані в них образи, частенько перебігають з того, що перекладаю чи редагую, в те, що пишу, і навпаки. А за словами «підтягуються» фільми, які дивимося вдома, книжки, які читаємо разом з дітьми, теми для розмов і проговорень. Ніби простір довкола вибудовується в певній мовній системі. Це, звичайно, переважно стосується триваліших текстів, з якими працюю як перекладач і редактор. Адже написання власних віршів – це радше вихід, вибігання, вистриб за межу звичного простору, в який так чи так повернешся.

7

Яку книжку мрієте перекласти?

Мені завжди дуже щастило з книжками, які доводилося перекладати. У нас з ними якось складалося – вони прощали мені неліричні відступи на офісну роботу та відрядження, і дозволяли привласнити собі те, що в їхніх текстах було найбільше моїм. А я їх перекладала, викладаючись на максимум))) Тому однозначної такої книжки-мрії для перекладу нема. Є потреба в часі й ресурсі, щоб встигнути те, що уже заплановане. І оскільки останні в часі мої переклади (Халед Госсейні «Ловець повітряних зміїв», який от-от піде до друку у «Видавництві Старого Лева», та нова книжка відомого нейрохірурга і просто дивовижної особистості Генрі Марша, над якою зараз працюю) аж ніяк не легкі в емоційному плані, бувають моменти, коли вимріюю собі можливість узятися за щось веселіше.

Наприклад, із того, що вже заплановано, – за серію пречудових книжок про тварин, основні дитячі страхи та способи їх подолання, написану британською авторкою Джил Томлінсон. Звучить не те, щоб весело, скажете ви. Але насправді там усе, як я люблю: птахи і звірі, описані правдиво і з любов’ю, кумедний сюжет, буденні ситуації, помережані абсолютно поетичними фразами, пригоди і нескінченні нагоди уважніше придивитися до братів наших менших. Ну і ще дуже хотілося б завершити давно розпочатий переклад «De Profundis» Оскара Вайлда – дуже сильне, стильне і неоднорідне свідчення великої любові та великого падіння людини і письменника, такий собі відкритий лист світові. Якось Олег Лишега, коли ми з ним розмовляли про книжки, що справили враження, сказав, що це той текст, до якого він залюбки написав би передмову. І це теж для мене якийсь такий «невідпускальний» момент: хай Олег нічого вже й не напише, все одно хочеться оприявнити українською книжку, з якою йому добре думалося. Дуже хочеться.

Розкажіть про останню найцікавішу книжку, яку прочитали?

Я б радше переформулювала на «книжки, які найбільше зачепили». І їх наразі, тобто за останні кілька місяців, чотири. Це «Ловець океану» Володимира Єрмоленка («Видавництво Старого Лева»). Книжка, в якій справді піймано океан з його мелодикою, диханням, загрозами і привабами, і глибиною, аякже. Книжка-музика. Якась така ідеально, як на мене, втілена триєдність самого Володимира – письменника, філософа, музиканта. Велика цілісність, яка, проте, надається до того, щоб розбирати її на цитати. «Земля Загублених» Катерини Калитко, яка також вийшла у Старого Лева, – це книжка-мрія, на появу якої я чекала, відколи минулого року на фестивалі Intermezzo у Вінниці почула одне з оповідань, «Море нас поглинуло». Кожен текст у ній – як фільм майстерного режисера, якому віриш, боїшся, але ідеш за його задумом. Чудуєшся – і все ж впізнаєш. Оту саму Землю Загублених, яка раніше існувала тайкома десь на твоїх внутрішніх теренах (бо кожен із нас проходив власну стадію загубленості або навіть перебуває у ній перманентно, хоч і не завжди зізнається собі чи тим паче комусь). І от завдяки Каті ця Земля вийшла на яв. І ти раптом перестав бути бездомним.

1

Інші дві книжки – Жерар де Кортаназ «Фріда Кало. Безжальна врода» («Нора-друк») та «The Last Act of Love» Кеті Ренцзенбрік. Перша – доладно подана біографія непересічної особистості. Плюс там є потрібна мені кількість побутових деталей та описаних дрібничок (квіти у вазі, намиста, візерунок на сукні тощо), які я ціную щораз більше, бо вони дуже промовисті й оповідають про людину на такому приватному, навіть інтимному рівні, до якого інакшим чином просто не доступитися.

Друга – реальна історія родини, яка понад десять років піклувалася про Метті – сина і улюбленого брата, якого збила машина і який усі ці роки провів у перманентному вегетативному стані. Тобто насамперед про те, як важко змиритися з тим, що той, кого ти так любив, у кого було блискуче майбутнє, раптом перестає бути – фізично він присутній, він поряд, ти можеш потримати його за руку, розповісти, як минув день, але він ніколи не озветься до тебе і не зреагує на твої слова, ніколи не буде собою. Як важко відпускати свої ілюзії і брати на себе відповідальність за незворотні наслідки (відключити рідного від апаратів життєзабезпечення, виборовши на це право у суді, але спершу – і це найважче – у самих себе). Як важко потім жити далі і вчитися приймати себе. У цій книжці багато болю і багато несентиментальної чесності. Дуже хороший нон-фікшн.

Які книжки у вас зараз лежать під рукою/на столику біля ліжка?

На столику (і під ним, і коло крісла, і при дивані, і на фортепіано, і на кухні) живуть книжки, з якими працюю або які ми читаємо з дітьми, або які читає Сашко. Зараз це, зокрема, уже згаданий Госсейні, «Старий і море» Гемінґвея, історія гурту «Пінк Флойд», «Fairytales for Writers» Лоренса Шімеля, «70% вады» Уладзя Лянкевіча, «One is None» Кятлін Кальдмаа (до цих трьох поетів я періодично повертаюся і потроху перекладаю). А ще «До нас на чай заходив тигр!» Джудіт Керр, «Тато на зв’язку» Філіпа де Кемметера, «Будинок» Роберто Іноченті, «Скоромовка не для вовка» Грицька Чубая, «Расмус-волоцюга» Астрід Ліндгрен – багато дитячого, яке поволі кочує квартирою і час до часу змінюється. Коти в нас поки що не читають, але на книжках, особливо великих і кольорових, залишених у сонячних плямах де-небудь на килимку чи на дивані, спиться їм дуже солодко.

3

Де, коли і як ви читаєте зазвичай?

Виходячи з попередньої відповіді: де застане мене/нас книжка))) Моє найулюбленіше місце для читання як читання наразі – на кухні, вранці, з кавою, коли нікого більше нема у квартирі. Хоч таке трапляється вкрай рідко. Працюю ж я (а відтак і читаю, хоч це уже «робоче» читання) в кріслі, з ноутом на колінах, обкладена потрібними книжками і керамічними мисочками з яблуками-полуницями-помідорами-іншими-сезонними-смачнинками, які дуже надихають.

2

У вас є власна система для читання?

Ні. Я геть несистемна людина. Єдиний виняток – щовечірнє читання з дітьми десь від жовтня до середини травня, читання на сон або на розмову, залежно від тематики книжки і настрою. Потім тепло-літо-село-бабусі вибивають нас із цього умовного графіку.

6

Ви любите запах книжок?

Особливо старих, які вдосталь належалися, скажімо, на горищі й всотали запах часу, запах історії іншого дому, книгарні, людини. Паралельний світ. Додатковий бонус. Стимул до роздумів, фантазії чи ностальгії. І все це можна просто винюшити зі сторінок.

Закладинка чи загнутий кутик сторінки?)

Закладинка. Листівка або доньчин малюнок чи виріб, які вона спеціально для цього вигадує і дарує і мамі, і татові, і брату. Так читання стає іще теплішим.

Електронна книжки чи паперова?

Паперова і тільки, якщо йдеться про читання заради читання, про кайф. Редагуючи і перекладаючи, звісно ж, страшенно багато всього читаю «з монітора». Але це уже зовсім інша історія.

Розкажіть про останню прочитану книжку від якої ви сміялись/плакали?

Сміялися ми цьогоріч колективно і найдовше – при чому залучали до цього процесу навіть бабусь-дідусів, заходячи на читання по десятому колу, хай і в телефонному режимі – від історій про Ґруффало та Ґруффалятко авторства Джулії Дональдсон у перекладі Віктора Морозова («Читаріум»). Здається, якби наші коти раптом перейшли на людську мову, то вони теж цитували б ці дві книжки напам’ять і крутили лапками коло скронь: що ж ви, господарі сякі-такі, з нами зробили, завіщо?! 🙂 А книжка від якої плакала… Точніше сказати, не плакала, а завмерла, заціпеніла на певний час, зависла над якось прірвою – коли дочитала останню фразу в «Книзі про Бланш і Марі» Пера Улофа Енквіста в перекладі Софії Волковецької, який мені пощастило редагувати. Ну або «Землю Загубених» Катерини Калитко – такий же стан безмовного потрясіння глибиною, рідністю, великим і безмежним світом, що якось умістився між палітурками. Обидві книжки вийшли у «Видавництві Старого Лева».

5

У вас є домашня бібліотека? Скільки у ній книжок?

Є. Книжок багатенько, хоч я ніколи їх не рахувала. Дитячих точно більше, бо дорослі, якщо я не певна, що я чи Сашко захочемо перечитати їх ще раз, доволі швидко вимандровують з хати. Відтак вдома залишаються лише найулюбленіші, віхові.

Чи є книжка, або письменник, які щось змінили в вашому житті? Розкажіть про них.

Складно тут когось виділити. Кожна прочитана, перекладена, відредагована, а тим паче написана книжка щось змінюють, додають, відкривають якісь чергові шпарки всередині й ззовні, до яких раніше навіть не приглядався… Однак все ж таки назву Грицька Чубая, Олега Лишегу та Костика Москальця. Вони – моя містична брама до Львова, поезії і самої себе.

Ви любили читати в дитинстві? Яка була улюблена книжка?

Любила. І тренуватися почала на таких великих білих пластикових кубиках довгими зимовими ранками на килимі в залі – найбільшій кімнаті – батьківської хати. Не пригадую, скільки мені тоді було. На саморобній гойдалці на абрикосі в дворі тієї-таки хати читала стареньку, з порваними де-не-де сторінками книжку «Пригоди Румцайса» Вацлава Чтвртека, яка дісталася мені у спадок від мами. А потім малювала усіх пташок, русалок і мавок, щоправда уже не їчинських, а млинівських))) Ще гарно читалося майже на вершечку верби, не високої щоправда, літніми вечорами, вже років так у 10-12. Тоді улюбленою була коричнева така книжка з ведмедем на обкладинці – Віталій Біанкі «Рассказы и сказки». І прочитала я її безліч разів, і то був мій перший книжковий ключик до розуміння й поваги до тварин.

Що останнє радили комусь почитати?

Радити – справа невдячна. Тому я хіба час до часу ділюся враженнями про прочитане. На своїй сторінці у Фейсбуці завела цьогоріч хештеґ #читаємо_з_дітьми і періодично наші враження про спільно прочитані книжки. Це і задоволення власне від читання, і можливість зупинитися і продумати/закарбувати в пам’яті щось для самої себе, і бажання навчити дітей осмислювати прочитане, а також щиро, грамотно висловлювати свою думку, враження з приводу, щоб шкільна література не звела все до «головна ідея/тема твору… мета твору… автор хотів сказати…». Автор справді сказав усе, що хотів, а тепер ти маєш нагоду відчути текст і зреагувати на нього так, як можеш тільки ти. Останнє про що там написала – «Неймовірна історія про велет-грушку» Якуба Мартіна Стріда в перекладі Наталі Іваничук.

4

Хто ваш улюблений поет/поетеса, перекладач/перекладачка?

Улюблених нема. Зате є дуже багато людей, яких шаную, ціную і в яких постійно, щодня чомусь вчуся.

Ви любите, коли вам дарують книжки?

Набагато більше люблю вибирати сама. Але мудрий подарунок – завжди велика приємність.

Топ-5 книжок від Катерини Міхаліциної на усі випадки життя:

Вони розкидані по всьому тексту нашої розмови – хай кожен читач шукає собі до смаку, так цікавіше 😉


ЧитатиВолодимир Єрмоленко для #ПроЧитання: “Бібліотека – це ніби квиток на кожен день у будь-яку точку світу”
Читати: Люда Дмитрук для #ПроЧитання : “В планах зібрати справді велику бібліотеку на понад 10 тисяч книжок”
ЧитатиОлена Павлова для #ПроЧитання: “Моя бібліотека нагадує готель для книжок”

Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com

12 thoughts on “Катерина Міхаліцина для #ПроЧитання: “Коти в нас поки що не читають, але на книжках…спиться їм дуже солодко”

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl websites and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these second life authors and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life articles and blogs

  4. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life articles and blogs

  5. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl articles and blogs

  6. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl websites and blogs

  7. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a video game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these second life authors and blogs

  8. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life authors and blogs

Залишити відповідь