Люда Дмитрук для #ПроЧитання : “В планах зібрати справді велику бібліотеку на понад 10 тисяч книжок”

Блогерка та буктюбер Люда Дмитрук для рубрики #ПроЧитання розповідає про свою бібліотеку, систему читання 12 книг у кожній категорії, та те, як вона мріє потрапити до бібліотеки Сергія Жадана. 


Коли і чому вирішила вести книжковий блог на ютуб?

Як тільки завела акаунт в інстраграмі, то пробувала там час від часу розказувати про прочитані книги, але якось несистемно. А минулого року долучилася до флешмобу #bookchallenge_ua і там уже огляди треба було писати постійно. Через декілька місяців зрозуміла, що це мені дуже подобається, і, що найважливіше, цікаво і моїм підписникам, та й формату інстраграму стало мало, бо про деякі книги хочеться сказати більше, ніж дозволяє інстаграм. Десь в той час почала дивитися відео закордонних буктюберів і захотілося спробувати. Саме проходив Книжковий Арсенал і я зняла перше відео про свої книжкові покупки на ньому. І була дуже здивована, коли отримала багато схвальних відгуків. А потім уже не могла зупинитися!

Мені дуже хочеться, щоб українці читали більше, щоб вони обирали якісну літературу, яка збагачує, тому кожного разу, коли мені пишуть, що таки прочитали книгу за моєю рекомендацією, я дуже тішуся!

Що ти зараз читаєш? Розкажи про три останні найцікавіші прочитані книжки.

У мене завжди 4-6 книг в процесі, я таким чином прочитую їх швидше, тим більше, деякі книги читати запоєм не виходить! Наприклад, зараз читаю “Чому Азії вдалося” Джо Стадвелла, де автор розкриває перед нами економічні успіхи та невдачі цього регіону, аналізує їх аграрну, промислову та фінансову політику. Так як економіка і я це доволі віддалені планети, то книга читається повільно, зате кількість нової інформації зашкалює. Також паралельно штудіюю книгу Оксани Забужко про Франка “Філософія української ідеї та європейський контекст: франківський період”. Так як пані Оксана майстер насиченого письма, та й теми цієї книги змушують багато узагальнювати і роздумувати, то паралельно переключаюся на захоплюючі та злегка жартівливі книги авторів 20-х рр. : роман В. Винниченка “Записки Кирпатого Мефістофеля” та збірку репортажів М. Йогансена “Подорожі філософа під кепом”.

З книг, які найбільше вразили за останні місяці, на першому місці “Промови та есеї” Вацлава Гавела — книга, яка постійна закликала бути Людиною. Я напевне не таке очікувала почути від політика, який насправді виявився філософом. Гавел дуже глибоко аналізує той стан суспільства, в якому він жив і який тільки деградує у наш час, і постійно закликає до повторної гуманізації, говорить про повернення до загальнолюдських цінностей та моральних норм. Проблеми, які він зачіпає, є дуже актуальними і в наш час, тому хочеться про цю книгу говорити і цитувати буквально кожне слово. Також відкриттям стали для мене листи Лесі Українки, які вийшли минулого року в Коморі: з них до мене говорила зовсім інша Леся, ніж та, про яку розказувала шкільна хрестоматія. І хоч я відкривала особисто для себе Українку по-новому через її геніальні драми уже в університетські роки, саме листи зблизили нас ще більше.

Читати: “Нащо Ви мене так ідеалізуете? Я справді боюсь сього!”13 цитат із листів Лесі Українки

А от щодо художніх творів, то нещодавно у мене з’явився новий улюбленець — Курт Воннеґут. Найбільше сподобався його роман “Ґалапаґос”, де цей автор піднімає свої улюблені теми: кінець світу, екологічна катастрофа, війна і людська дурість, яка до цього всього привела. Як завжди, оповідь наповнена неймовірним чорним гумором та сарказмом. Я насолоджувалася кожним словом і не переставала сміятися, хоча смішного там насправді мало.

Де, коли і як ти читаєш?

Читаю завжди і всюди! Вічно ношу із собою одну або декілька книг, багато читаю в транспорті, в подорожах. Але більшість часу роблю це все-таки вдома в кожну вільну хвилинку, особливо люблю неділі, коли можна не поспішати, годинами пити свою обідню каву і не відриватися від книги.

Я легко сприймаю шум громадського транспорту і навчилася абстрагуватися від усього, коли дуже захочу, але дома мені заважає навіть музика, тому потребую для читання тиші та комфорту.

Чи є у тебе певна система для читання? (наприклад, зранку тільки нон-фікшн, або не менш як 50 сторінок на день тощо)

Ніяких особливих правил не маю і взагалі читаю абсолютно несистемно. Коли книга нехудожня, то стараюся за день прочитати до кінця розділу, якщо вони в ній не кілометрові. Інколи даю собі завдання прочитати певну кількість сторінок чи всю книгу до якоїсь визначеної дати. Але в основному все залежить від настрою і наявності часу.

Єдиною спробою впорядкувати читання є мій особистий виклик на цей рік, в якому я склала собі список книг, які хочу обов’язково прочитати: 12 творів української класики, 12 — зарубіжної, 12 книг українських сучасних письменників, які є важливими, але які я ще не читала та 12 наукових праць. Поки що справа більш менш рухається тільки з українськими авторами, бо я постійно відволікаюся на новинки.

У тебе є домашня бібліотека? Скільки у ній книжок?

У нас з чоловіком доволі велика бібліотека, за останніми даними опису у ній 2200 книг, ще близько тисячі не описані. Ми ведемо електронний реєстр, нумеруємо книги і ставимо наш екслібрис. Більшу частину цих книг складають мистецькі альбоми, книги з історії, етнографії, краєзнавства. Любимо різноманітні словники та літературознавчі книги. В планах зібрати справді велику бібліотеку, яка може і не наздоганятиме 40-тисячну збірку Умберто Еко, але перейде хоч позначку в 10 000. І бібліотека наша справді свою назву виправдовує, бо я часто даю читати книги друзям і знайомим (але тільки перевіреним і відповідальним).

Які книжки до вподоби більше, електронні чи паперові?

Декілька років тому сказала б, що лише паперові, але зараз читаю в різних форматах. Хоча паперовий варіант мені таки ближчий, адже в ньому легше щось підкреслювати, занотовувати, шукати місця, які сподобалися. І взагалі люблю це відчуття книги в руках, мені так швидше читається. Але й електронні книги останніми роками трапляються зі мною все частіше: так читаю або наукові книги, які не знайдеш в паперовому вигляді, або купляю художню літературу, в якій не впевнена, чи хочу бачити її на своїх полицях.

Розкажи про декілька книжок, які стали ключовими у твоєму житті, які щось змінили?

Відповідю на це питання може бути список на позицій 50, а то й більше))) Тому що в кожен період життя траплялися ті книги, які допомагали щось зрозуміти, чогось навчитися, підтримували та формували мене. Але постараюся назвати найголовніші.

Найпершою книгою був “Кобзар” Тараса Шевченка, який мені часто вечорами читала мама з бабусею, саме з нього я запам’ятовувала якісь перші правила життя, вчилася любити цю країну, починала відчувати красу мови. А ще я часто вчила з нього вірші на пам’ять і декламувала батькам та знайомим, його “Наймичку” і досі пам’ятаю повністю.

Потім у класі сьомому я відкрила для себе Бальзака і потонула в його “Людській комедії” на декілька років. Я прочитала все, що могла знайти в міській бібліотеці, навіть “Філософські етюди”, які тоді зовсім не зрозуміла. Він і досі мій улюблений письменник і найближчий друг, і я йому зобов’язана багатьма своїми звичками і переконаннями, бо в той підлітковий період саме він формував мене найбільше. Також в школі я дуже любила твори Ольги Кобилянської (“Людина”, “Царівна”), Юрія Стефаника, Михайла Коцюбинського.

В університеті мені трапився неймовірний викладач літератури, сам письменник, Петро Сорока, він познайомив мене з багатьма прекрасними авторами і навчив взагалі розуміти літературу. В той час я із величезним захватом читала екзистенціалістів Камю (особливо вразив мене роман “Падіння”) та Сартра, закохалася в “Гру в бісер” Гессе, “Гадючник”Франсуа Моріака, “У пошуках утраченого часу” Пруста, зачитувалася віршами Антонича та Стуса. Дуже важливими для мого світогляду авторами стали Оксана Забужко та Юрій Шевельов, це ті моральні авторитети, на яких постійно рівняюся та інтелектом яких захоплююся.

Останнім часом найбільше вразили мене твори Валер’яна Підмогильного, Курта Воннеґута та Айн Ренд, які дуже вчасно з’явилися в моєму житті і теж багато що змінили в моєму бачені.

У тебе є улюблена цитата?

Уже багато років такою цитатою є уривок із “Фауста” Гете:

“Служить цій справі заповідній —
Це верх премудрощів земних:
Лиш той життя і волі гідний,
Хто б’ється день у день за них.”

Чомусь в школі саме ця строфа найбільше мене вразила. Раніше я постійно виписувала красиві фрази із книг, які читала, хоча тепер такого не роблю і навіть рідко виділяю якісь афоризми.

Ти любила читати в дитинстві? Яка книжка була найулюбленішою?

Книги — це було найулюбленіше заняття ще задовго до того, як я навчилася читати. Не знаю, що мене так зачаровувало, але до книжкової шафи мене тягнуло як магнітом! Не могла дочекатися, поки бабуся навчить мене цього магічного знання — читання, і я зможу нарешті прочитати все, що та шафа зберігає.

Однією з найулюбленіших книг була дуже оригінальна збірка “Казки одного села”, які не були схожі на звичні українські казки і в яких було небагато магії, зате бідні й розумні персонажі завжди добивалися справедливості. Ще однією улюбленицею була книжка Івана Франка “Коли ще звірі говорили”, особливо подобалася історія про фарбованого лиса, але вже перечитуючи ці казки минулого місця я була дуже здивована їхньою жорстокістю, якої в дитинстві зовсім не помічала, бо це ж так природно, щоб злодій отримував за заслугами! І третьою книгою, яку брала до рук найчастіше, була дитяча ілюстрована Біблія, я нею зачитувалася.

Читати: Протоієрей Георгій Коваленко: “Мені здалося важливим нагадати, що Йосип, Марія і маленький Ісус були біженцями”

Яку із книг востаннє радила другу чи знайомому? І чому?

Це дебютний роман Селесте Інґ “Несказане”: я про нього так багато говорила на своєму каналі, в соцмережах, в особистих розмовах, що він здається став найбільш популярним серед моїх друзів і підписників.

Це психологічний трилер, який розказує про сім’ю, яка ззовні виглядає успішною та щасливою. Але от тільки дочку Лідію, яка була зіркою цієї родини і на яку покладали найбільше очікувань, знаходять мертвою на дні озера. І тепер її батькам, а також старшому брату та молодшій сестрі треба якось з цим всім розібратися. Та проблема в тому, що вони не вміють говорити один з одним. Це невміння виговорити свої справжні бажання, розказати про почуття, невміння вислухати, а ще гора комплексів та страхів й стали причинами трагедії. Роман підіймає дуже багато болючих тем: стосунки батьків та дітей, перекладання на своїх нащадків батьками власних комплексів і власних мрій, расизм, неприйняття іншого, сімейні стосунки, зрада… Завдяки цьому кожен читач знайде там щось для себе, кожен сфокусується на чомусь, що болить особисто йому і після прочитання відчувається своєрідне полегшення, відбувається якийсь катарсис. Я не пам’ятаю книги, яка б ранила мене більше, ніж ця, від неї хотілося кричати, хотілося влетіти у дім цих людей і змусити їх поговорити, а не ховатися кожен в своєму кутку.

Я б дарувала цей роман на весілля, бо він як вакцинація від спокуси мовчання. І після його прочитання дуже чітко усвідомлюєш потребу проговорювати проблеми, а не ховати їх глибоко в підсвідомість і цим ламати життя собі та близьким.

В чию б домашню бібліотеку тобі було б цікаво було зазирнути, і чому?

Нещодавно дивилася відео, на якому Жадан читав щось на фоні своїх книжкових полиць, а мені страшенно кортіло дізнатися: що ж там за книги? Тому хотілося б побачити збірки важливих для мене письменників та людей, на яких орієнтуюся. Взагалі, дуже люблю, коли люди розказують про книги, які їх сформували, це для мене завжди якась особливо інтимна розмова, бо саме ця інформація дозволяє мені глибше людину пізнати, будь це моя подруга, чи якась публічна особа. Саме тому, тільки проходжу до когось в гості, то зразу на довго зависаю біля книжкової шафи.


Топ-5 книжок від Люди Дмитрук на усі випадки життя:

1. Оноре де Бальзак “Людська комедія” читати, щоб пізнати людину.
2. Марсель Пруст “У пошуках утраченого часу” читати, щоб насолодитися красою письма, а ще можна використовувати замість медитації.
3. Валер’ян Підмогильний “Місто” читати, щоб переконатися, що українська література це не лише страждання.
4. Оксана Забужко “Музей покинутих секретів” читати, щоб знати свою історію.
5. А Юрія Шевельова треба просто читати, бо це один з найбільших українських інтелектуалів.


Читати: Yakaboo з’явився на Youtube! Перші відео від буктюберів Люди Дмитрук та Книги Ейбона

Читати: 5 українських буктюберів та їхні домашні бібліотеки

Читати: Сергій Гридін для #ПроЧитання: “Книги мають вести активний спосіб життя”

Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com

158 thoughts on “Люда Дмитрук для #ПроЧитання : “В планах зібрати справді велику бібліотеку на понад 10 тисяч книжок”

    Залишити відповідь