«Все, що вплинуло свого часу на мене, все те, що мало або взагалі не друкувалося – все зібрала у книгу. Вийшло щось схоже на львівський пляцок – солодке, терпке, барвисте і те, що змушує після споживання хотіти ще». Так Ольга Фреймут написала про свою нову книгу.
Що ж, пляцок справді вийшов апетитний і на диво смачний.
Почну з «одежі» книжки.
Дизайнер та типограф німецького походження Ян Чихольд написав, що сукня книги – це палітурка, а суперобкладинка – плащ від дощу. Йому б ця «сукня» дуже сподобалась. «Про любов» має ідеальну палітурку, спочатку, дивлячись на книжку, відчуваєш гарний смак автора обкладинки, а коли відкриваєш книгу, то отримуєш задоволення від дотику до гарного і якісного паперу.
Чому я обрала цю книгу? Спочатку мене зацікавило інтерв’ю авторки в блозі blog.yakaboo.ua. А ще, я просто люблю її галицький гумор, ексцентричність, і в мене є її «Етикет», захотілося й «Про любов» до пари.
Якщо ви думаєте, що це виключно жіноче чтиво, то ви помиляєтесь. Читати цю збірку найперше треба саме чоловікам, щоб зрозуміти хід думок жіноцтва, розгадати хоча б декілька їх загадок…
«Про любов» має нестандартний формат. Книжка поділена не на розділи, а на місяці.
Завдяки цій особливості ви дізнаєтеся коли дні народження в митців слова, а ще який письменник народився в один день з вами. До збірки крім оповідань та есеїв Ольги, увійшли твори видатних письменників, які маловідомі загалу. Леся Українка, Антон Чехов, Фаїна Раневська, Ольга Кобилянська, Агата Крісті, Марина Цветаєва – це неповний перелік класиків літератури, які відкриються вам по-новому.
Щодо оповідань Ольги, вони сильні, гострі, навіть якісь безжальні. Про що вони? Про любов. Але це не тільки любов жінки та чоловіка, це любов до дітей, до життя, до професії, до країни.
Книжка написана гарною соковитою, літературною мовою. Є оповідання перекладені з англійської, німецької, твори російськомовних авторів викладені мовою оригіналу.
Для мене стало відкриттям оповідання «Вілла «Філомела» Агати Крісті, я не фанатка детективів, але цей твір мене вразив.
Яке з есеїв Ольги Фреймут мені сподобалося найбільше? Це «Сусідка», воно про жінку, яка роки приховувала смерть власного чоловіка з інвалідністю, тим часом користуючись виплатами на догляд за ним. Що ж там далі? Чесно, такого повороту подій я не очікувала, і знаєте, воно ще й засноване на реальних подіях.
В цій книжці є все: дрібка гумору, трохи детективу, крихта любовної лірики, історія, класика літератури та сучасні погляди на життя, яке неможливе без любові.
«Про любов» – ідеальний подарунок на свята шанувальникам митців слова. Особисто я б зраділа такому подарунку несказанно.
Для всіх, хто слідкує за творчістю Ольги Фреймут, цікавими будуть й інші книги її авторства: «Школа пані Фреймут: Етикет» , «Де їсть і з ким спить Фреймут».
13 thoughts on “Ця книга – наче смачний львівський пляцок: рецензія на книжку Ольги Фреймут «Про любов»”