Світить,‌ ‌але‌ ‌не‌ ‌гріє:‌ ‌15 книжок з‌ ‌помаранчевими‌ ‌обкладинками‌ ‌

Вправна кольористка осінь заохочує пити більше кави (чи чаю), змінювати босоніжки на щось закритіше та читати книжки з теплими назвами та обкладинками. Пропонуємо вам жовтогарячу підказку до бінго.

Людський мозок працює так, що негативні емоції сильніше зачіпають та залишають чіткіший слід. Саме тому часто ми вважаємо, що живемо у жахливому світі, де правлять зубожіння та лютий апокаліпсис. Зрештою, саме так нам часто подають інформацію, щоб налякати (наляканими легше маніпулювати). Навіть вельми освічені люди припускаються помилок, якщо розпитувати їх масштаби навколишнього кошмару. І помиляються в бік гіршого – практично завжди. Автори «Фактології» закликають перевіряти, опиратись на факти, а не бездоказові судження, які невідомо звідки взялись. І вірити в добре майбутнє Землі, звісно.

Короткі, але від того не менш гострі, історії, що показують колективний біль п’яти родин, яких покалічила радянська дійсність та тодішня система координат: голод, війна, репресії. Поламані долі, але не втрачені. Вони зустріли незалежність зраненими, щоб і далі боротись за життя, якого прагнули, і знову вирушати на війну, яку так і не визнали. Ця збірка простих історій, які могли трапитись з кожним, історій, яких на наших теренах тисячі, історій про втрати та здобутки, про заліковування ран та пошук щастя, адже й у найтемніші часи залишається надія, що все буде краще, ніж зараз, або хоча б трохи не так.  

Сумніватись – нормально, навіть правильно, але не дозволяйте сумнівам та страху керувати собою. У вас вийде, повірте. Можливо, не одразу, але вийде. А щоб наважитись було легше, зверніться до цієї книжки, яка показує успішний досвід інших – від античності до наших днів, яка творить філософію «зможу». Не переймайтесь, у багатьох з тих, кого ми вважаємо іконами у їхніх сферах, теж були сумніви та фейли, та вони виплекали впевненість у собі, мов тендітну квітку. Адже впевненість – не якась вроджена риса, що передається генетично, а щоденний вибір. 

Посібник, який згодиться кожному, хто творить тексти: чи то професійними райтерам, чи тим, хто хоче цікаво вести свій фейсбук або ж  інстаграм. Журналістів навчить створювати тексти, які не потрібно скорочувати, а копірайтерам підкаже секрет дієвих рекламних текстівок. Не просто слова, а живий текст, якому вірять, який запам’ятовують, який, зрештою, допомагає продати товар або ж свого автора як фахівця-текстотворця. Достукатись до адреса, переконати, спонукати – і все це без зайвих штрихів та такої ненависної води. Читайте і практикуйтесь щодня!  

Трилер з гуртожитка. А почалось все зі святкування екватора, де алкоголь лився рікою, а разом із ним міцніла жага авантюр. Тож вісімка друзів зібралась і взялась біля дзеркала викликати привид Панночки, щоб та виконала їхні бажання. Поверхнею ковзнула тінь, та чи була це вона, чи якесь прадавнє зло? Бажання здійснюються, але плата за них зашкалює. Життя за бажання? Чому марево з дзеркала таке жорстоке? Чи, може, то не воно вбиває тих, хто так необачно запалив свічку опівночі. Невдовзі вони дізнаються, та що ближче підходитимуть до відповіді, то менше їх ставатиме. 

Може, вже досить намагатись всім догодити своєю персоною? Всім все одно не вгодиш. Може, вже час починати жити так, як хочеться, а не так, як того прагнуть інші? Якщо не зараз, то коли. Коли дитина чемна – це прекрасно, а от в дорослому світі це вже не працює: як мінімум, тебе використовуватимуть, а про максимум краще не думати, бо навіть думати неприємно. Бажання сподобатись всім веде до тотального незадоволення собою. Тож відкидай ярлик «хорошої дівчинки» та встановлюй свої правила – будь щасливою за власними мірками, адже живемо один раз.

Розпечена зірка з обкладинки відкриває продовження «Сліпобачення». Вона тут не випадково. Від «Тезея» – космічного корабля, який шукає прибульців, що не пішли на контакт, нічого не чути, він просто зник. Тим часом на Землі наростає ціла низка конфліктів, які можуть вибухнути щомиті. Але раптом «Тезея» помічають на орбіті Сонця, на станції «Ікар». Що сталось мандрівниками, має з’ясувати нова експедиція, яка вже незабаром вирушає туди. У цей момент ніхто й не здогадується, що там, у безпосередній близькості до Сонця, вже зовсім скоро вирішиться доля цілого людства. 

Збірка оповідань Романа Клочка покаже музеї такими, яким їх бачать тільки залюблені в науку люди. Але мова піде не тільки про сховища та темні закапелки, куди не пускають відвідувачів, а про експонати, які творять історію, про роботу археологів та дослідників, про те, з чого починався перший музей… А ще про розшифрування знайомих символів та як працюють реставратори, а також про музеї всього світу, які заманюють відвідувачів всілякими дивовижами, як-от величезні комплекси, де поєднались сотні експозицій, а то й цілі містечка-музеї, де можна блукати цілими днями. 

Якщо ви – запеклий фан творчості Террі Пратчетта, то ця книжка вже серед ваших мастрідів. Якщо ще ні, то можете починати знайомитись з Дискосвітом навіть з неї, адже вона відкриває підцикл та знайомить з вайлуватою та неефективною вартою Анк-Морпорка, яка не хоче ловити правопорушників та карати злочинців. Та тут з’являється «паршива вівця» чи радше хороший поліціянт Морква, який готовий захищати закон. Та, зачекайте, у місті починається якась революція і правити починає дракон! Чи зможе варта змінитись та протистояти тирану?

Хтось досягає успіху, здається, без зусиль, а хтось залишається аутсайдером, хоча невтомно працює. З компаніями так само: одні борсаються, інші підкорюють вершини. У чому ж причина? Автори цієї книжки вважають, що основа успіху – стратегія та її грамотна реалізація – якщо вони розминаються, компанія ніколи не стане такою, якою б її хотіли бачити засновники. В кращому випадку вона стане посередністю. Успішні приклади можна запозичити у світових титанів, вважають дослідники, які вже виділили інструменти, що допоможуть зростати.

Сучасність і вічність, щоденні проблеми та запитання, на які людство шукає відповіді століттями, гра слів та мерехтіння образів – все це поєдналось у збірці «З-під долоні», яку Андрій Содомора творив у 2018-2019 роках. Поет звертається до античності, але думками не полишає ХХІ століття. Що можна побачити з-під долоні, затуливши очі від сонця? Усе, що тільки може вихопити зір. Простий жест, щоб краще сфокусуватись та відкинути зайвий візуальний шум, полинути у далекий простір і водночас зануритись у себе, у свої емоції та відчуття.

Кажуть, що поет має бути нещасливо закоханим та голодним, та це не більше, ніж міф. Творчість – найдорожча робота епохи автоматизації та роботизації, і за неї треба належно платити. Унікальність – неабиякий капітал, який звикли недооцінювати. Джефф Ґоїнс вважає, що митцями потрібно краще себе просувати. Так, він так само впевнений, що митцем може бути кожен, хто прагне творити, за умов, що готовий віддатись творчості на повну. Ця книжка не тільки про натхнення та дисципліну, а й про правильний маркетинг творчості.

Заохочення не працюють, адже вони – не більше, ніж підміна понять та маніпулювання, від яких більше шкоди, ніж користі. Як же стимулювати без короткочасних батога і пряника? В поведінкового психолога та тренера Алфі Кона є достатньо ідей з цього приводу. Успішні кейси та історії з власної практики покажуть, яку стратегію слід обирати для мотивації. Чи потрібно міняти стиль керівництва та саму філософію компанії? Коли нагорода дійсно стає нагородою? Як налаштовувати спілкування між керівництвом та підлеглими, батьками та дітьми? Яка мотивація спрацює та задовільнить усі сторони?

Полум’яна обкладинка ховає багатошарову історію про рудого хлопця, який бачив так багато, що його розповідь займе сотні сторінок. У Коута не залишилось рідних, мандрівних акторів, які були його родиною, знищили, а кожен день сироти у великому місті був боротьбою за виживання. Він втратив все, навіть те, чого не встиг набути. Та вистояв, загартувався та опанував магію. Роману Ротфусса занурений у минуле, та коли головний герой зупиняється, щоб знову набрати повітря, ми розуміємо, що й теперішнім не все так добре.  

Нас захоплюють люди, які горять своєю справою, які несуть у собі внутрішній вогонь, що тільки підігріває прагнення, але не спалює душу. Ми можемо відчувати, що вигоріли, але хочемо освітлювати власний шлях смолоскипом натхнення. Даніелла Лапорт знає, як берегти свій внутрішній вогонь, підгодовувати його, щоб впевнено йти до мрії, не зациклюючись на сумнівах та невдачах, які, безумовно, траплятимуться, адже всі ми люди. Тут варто зробити висновки та йти далі, щоб горіти самому, освітлюючи свій шлях, та запалювати інших, спонукаючи до дії.