Погляд зсередини: 5 українських сучасних письменниць та їхні домашні бібліотеки

Найкращий спосіб отримати 24/7 обслуговування – це накопити власну бібліотеку в домі. Кожен письменник потребує якісного підґрунтя. Тому домашня бібліотека наповнена книжками, обраними найвибагливішими читачами – самими авторами – безсумнівно повинна визначатися якістю.

Поряд з попередніми інтерв’ю з букблогерами – Ксенією Сокульською, Ксенею Різник, Людою Дмитрук, Юлією Юрчук, Яною Онишкевич – презентую короткі інтерв’ю з сучасними українськими письменницями про непіддатну їм систему впорядкування книжок, вбачання гріховності у не-читанні книжок, дарування паперових примірників (як віджартовуються героїні, книжковий монстр може поглинути все). Від будиночку неподалік лісу, озер і річок до заокеанського містечка в штаті Флорида, від кілька тисячної домашньої бібліотеки у Львові до букіністичної розкладки в міській бібліотеці в Нетанії, від колекції «мігрантки» до планів про медійний проект, а також ми обов’язково завітаємо на п’ятнадцятий поверх до однієї з героїнь.

Читати: 5 українських книжкових блогерів та їхні домашні бібліотеки

2%d0%b0


%d0%ba%d0%bd%d0%b8%d0%b3%d0%b8-1
Хто тут читає: Валя Вздульська.

Рід занять: дитяча письменниця, редактор.

Кількість виданих книжок: «Вертихвіст», «Подорож листа», «Плутон» (твори Валентини виходили також у збірниках оповідань – авт.).

Місце розташування: будиночок неподалік лісу, озер і річки на Київщині.

Книжковий простір: напхані книжками вітальня, спальні, коридори, підвал, сарай і горище.

Кількість книжок: навіть не подумаю усе це лічити.

Характерні особливості: у моїй бібліотеці багато дитячих книжок, оскільки я редактор та оглядач літератури в цій ніші. Більшість таких книжок покреслено олівцем. Я виділяю хороші або слабкі місця, виправляю помилки і роблю примітки. Часом там навіть написано щось на зразок «Нема конфлікту!», «Де інтрига?!», «Поганий переклад!».

1
Найбільше знаходить задоволення у: нічному читанні. Досі не можу повірити, що більше не треба ховатися від батьків з ліхтариком під ковдрою. Закриваю гештальт.

Як дбає про зростаючу колекцію: навпаки наполегливо дбаю за її зменшення. Усе, що можна прочитати в електронному вигляді, читаю з Кіндла або телефона. Роздаровую книжки в міські й шкільні бібліотеки. Мені імпонує рецепт Миколи Зерова – тримати вдома тільки улюблені книжки або ті, які потрібні для роботи. Я – книжковий антифетишист!

1%d0%b0

Що дізналася, відколи в домі «поселилася» книжкова колекція: книжки дуже добре збирають пилюку.

Коли дізналася, що «підсіла» на читання: класі в другому, коли вирішила для різноманіття почитати дорослу книжку замість шкільної читанки.

Тепер читає: Левінаса, Ніла Стівенсона, автобіографічну книжку Малали Юсуфзай, історію Османської імперії та ще українські новинки дитліту.

Що далі: зробити крутий медійний проект з підліткового читання.

%d0%b0%d0%bc%d0%b5%d0%bb%d1%96%d0%bd%d0%b0


3

Хто тут читає: Вікторія Амеліна.

Рід занять: письменниця.

Кількість виданих книжок: “Синдром листопаду, або Homo Compatiens”, “Хтось, або Водяне серце”

Місце розташування: Львів.

Книжковий простір: Здається, книжки захопили все наше помешкання. Лише кухня та столова тримають оборону (якщо, звісно, ніхто не читає за обідом, а хтось таки має й цю дурну звичку).

Кількість книжок: Не знаю, але, боюся, кілька тисяч.

Характерні особливості: В нашій квартирі книжкові шафи є в кожній кімнаті, навіть п’ятирічний син має власну. На фото наша шафа у вітальні. Спочатку в ній містилося моє книжкове «придане» – ще радянські зібрання класики: Діккенс, Гюго, Гемінґвей, Чехов і той-таки Достоєвський, а також книжки, придбані в двотисячних. Якщо чесно, щойно ми з чоловіком почали заробляти якісь пристойні гроші в IT, кинулися збирати бібліотеку (хоча ні, чоловік спочатку купив собі нарешті перший комп’ютер!). Як голодні, а ми власне такими й були, ми купували все – від Гомера до Кафки – і почувалися дуже щасливими. Тепер місце в цій «головній» шафі поступово відвойовує сучасна література. На поличці посередині тепер живуть книжки non-fiction, їх, на щастя, стає все більше. А червоне крісло-мішок доволі зручне для читання. Поряд – підставка для журналів, але там теж книжки. Художня література переважно ховається в приватному просторі спальні, де й читається.

3%d0%b0
На моєму робочому столі живе чорна кішка. Тримає записники та книжки, з якими я зараз взаємодію – читаю, перечитую, використовую для роботи тощо. Маленьку порцелянову ляльку-льотчицю, що оберігає ручки та олівці, я знайшла на блошиному ринку в Барселоні.

Найбільше знаходить задоволення у: Читанні й писанні. Що може бути краще? Ну так, є на світі ще кілька приємних занять…

Як дбає про зростаючу колекцію: Добре запитання. Якраз замовляю ще одну секцію книжкової шафи – це буде подарунок на день народження. А якщо серйозно, мені здається, книжкам потрібно, щоб їх читали й перечитували – це найкращий спосіб про них «подбати». Сортуванням не дуже переймаюся, лише відділяю fiction, non-fiction, поезію. Є окрема велика шафа з науковою фантастикою – там порядкує чоловік. А взагалі вірю, що є люди, які люблять впорядковувати інформацію, а є люди, які люблять шукати. Ось серед книжок я люблю шукати – це можливість згадати й погортати щось неочікуване, іноді важливіше за те, що шукаєш. Втім, я занадто добре пам’ятаю свої книжки – справжні сюрпризи, звісно, треба шукати в книгарнях і великих бібліотеках.

3%d0%b1
Що дізналася, відколи в домі «поселилася» книжкова колекція: А я не пам’ятаю себе без книжок. Я виросла в квартирі дідуся та бабусі, де теж у кожній кімнаті були книжкові шафи або полиці. Інша справа – можливість вільно обирати книжки. Але цю свободу я поки відчуваю лише з електронними книжками англійською – завжди є і вибір, і місце на віртуальній поличці.

Коли дізналася, що «підсіла» на читання: Може, коли вперше прогуляла школу, аби дочитати книжку? Бувало, так… А взагалі в нас вдома не любити читати вважалося великим гріхом. Тож вибору читати чи не читати не було. Важливіше фіксувати, що саме читаю, з яким рівнем розуміння, для чого. Трохи шкодую про час, коли читала не те й не так. Але все, що варто прочитати, ми все одно не прочитаємо, треба з цією думкою змиритися – хоча я поки що не зовсім змирилася…

Тепер читає: Дочитую “Between the world and me” Ta-Nehisi Coates. Починаю читати “Oczyma dwunastoletniej dziewczyny” Janina Hescheles – спогади дванадцятирічної дівчинки, яка пережила Голокост у Львові.

Що далі: Далі я збираюся в наступну подорож і кладу в рюкзак електронну книжку Kindle. Жодна з шаф у рюкзак не вміщається, скільки ними не хвались.

%d0%bb%d1%83%d1%89%d0%b5%d0%b2%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b0


4

Хто тут читає: Оксана Лущевська

Рід занять: дитяча письменниця, перекладачка, співзасновниця блогу про сучасну дитячу літературу «Казкарка», ініціатор проекту «Крок уперед: Глобалізуємося разом із українсько-англійськими книжками-картинками».

Кількість виданих книжок: 20 книжок для дітей, збірка дорослої поезії і збірка поезії для дітей, кілька оповідань для дітей і різних (дорослих-дитячих) віршів в збірниках.

Місце розташування: місто Мірамар, штат Флорида (тимчасово).

Книжковий простір: Близько року мої книжки перебувають, за браком кращого слова, в «бібліотеці на колесах»: вони лежать спаковані в валізи і ящики. Маю турбулентний час змін, і це на краще. Деякі з книжок повитягала, бо мала в них потребу, решта чекають свого часу. Раніше мої книжки жили на полицях і в шафах, але їм так часто доводилося переїжджати по США у зв’язку з моїм навчанням (магістратура, докторантура), що не залежувались на одному місці. Зараз вони перебувають в режимі «on».

4%d0%b1
Кількість книжок: Постійно міняється через часті переїзди. Проте є най-най, і вони займають вісім полиць у два ряди. А ще докладаються зверху. І, звісно, мігрують по кімнатах. Я маю багато книжок на айпеді. Дуже радію, що сьогодні можна тримати свою бібліотеку компактно і портативно. Як казав Іван Малкович, коли людство буде летіти на інші планети, точно знатиме, яке читання з собою брати. Я ще не лечу на інші планети, але часта зміна локацій передбачає повну готовність!

Характерні особливості: В моїй бібліотеці багато книжок-картинок і поезії. Формат книжки-картинки по-особливому цікавить мене. Часто вважають, що книжки-картинки тільки для дітей, але це не так. Цей формат розрахований на широкого читача, на поціновувача книжкового мистецтва на рівні зображення, на рівні слова, а також на рівні історії. У мене любов до цього формату – і професійна, і читацька. Я брала багато курсів про книжки-картинки і також писала дисертацію на цю тему. Особливо цікаво бачити, як цей формат трансформується в різних країнах. Поезія – то інша історія. В моїй колекції переважає українська поезія, але є трохи й американської, особливо мені цікаві поети-імажиністи (імажиністи від французького слова image, що означає “образ” – авт.).

Найбільше знаходить задоволення у: читанні вголос для близьких людей і для дітей!

Як дбає за зростаючу колекцію: Аналізую, що мені треба і для чого. Які з книжок мають малі наклади, і я можу не встигнути придбати. Що буду перечитувати вголос. Що потрібне мені, як автору, в роботі. Що дуже хочеться перекласти.
А ще дбаю, щоб книжки моїх най-найближчих друзів були в мене, і бажано з автографами.

Що дізналася, відколи в домі «поселилася» книжкова колекція: Хех, моя колекція – «мігрантка». З нею я навчилася виокремлювати найближче і найнеобхідніше. Також я живу за океаном, далеко від батьківського дому, а з цим зрозуміла, яких книжок з мого дитинства мені бракує поруч і яку суть вони в собі тримають.

Коли дізналася, що «підсіла» на читання: Це сталося природньо, без особливого усвідомлення, завдяки багатьом джерелам. Звісно, що читання почалося в дитинстві. Мені багато читали, і я багато читала. Ходила до бібліотеки. Як багато дівчаток, переписувала вірші і пробувала писати сама. Але, правду кажучи, я завжди думала, що не дуже люблю читати, хоча читала багато. Дивне якесь відчуття, і зараз дивуюся йому.

Тепер читає: «Не сподівайтеся позбутися книжок» Умберто Еко. Читаю дуже повільно. Кілька якісних рукописів для роботи над нашими білінгвами. Перечитую «Пригоди Тома Сойєра» Марка Твена. І розпочала повість «Some Kind of Happiness» авторки Claire Legrand, це для читацької групи «9-12».

Що далі: Хочу зробити кілька книжкових шпаківень. Одну біля будинку. Іншу – десь іще. Треба буде якось визначитися з місциною. Мені цікавить зокрема така шпаківня, в якій читачі, що досі не знайомі з українською дитячою літературою, зможуть знайти книжки-картинки або для читання вголос (білінгва чи переклад), або для розглядання ілюстрацій і візуального читання. Тому мій акцент саме на книжки-картинки.

%d1%82%d0%ba%d0%b0%d1%87%d1%83%d0%ba-%d0%b3%d0%b0%d0%bb%d1%8f


5

Хто тут читає: Галя Ткачук.

Рід занять: Авторка книжок для дітей.

Кількість виданих книжок: Дев’ять, мабуть. А саме «Гойдалка під кленом», «Тринадцять історій у темряві», «Вікно до собаки», «Найкращі часи», «Вечірні крамниці вулиці волоської» та інші.

Місце розташування: Київ, п’ятнадцятий поверх.

Книжковий простір: Мій книжковий простір – це весь Київ, бо я часто читаю у транспорті і – соромно зізнатися – іноді навіть ходжу по вулицях у навушниках, через які приємний голос мені читає чергову книжку.

Кількість книжок: Невідома. Насправді, на відміну від багатьох інших письменницьких бібліотек наша зовсім не показова. По ній аж ніяк не можна судити про смаки нашої родини. Особисто я не люблю, коли книжки лежать на полицях. Хороші дитячі видання, які опиняються в мене, несу в бібліотеку невеличкої дружньої мені школи. І не лише туди: я люблю дарувати і віддавати книжки.

Характерні особливості: Мій профіль у Goodreads набагато більш показовий, ніж полички книжкової шафи. Бо ж я часто читаю електронні книжки, слухаю аудіокнижки, часто позичаю у когось собі читання… Я давно відмовилася від ідеї мати усе прочитане при собі.

Найбільше знаходить задоволення у: Читанні як першому етапі роботи над книжкою. У читанні навколо певної теми чи жанру, чи певного типу книжок.

Як дбає за зростаючу колекцію: Намагаюся усе поскладати так, щоб не сипалося. Ідею розкласти книжки за певним принципом відкинуто у минулому сторіччі як утопічну і безперспективну.

Що дізналася, відколи в домі «поселилася» книжкова колекція: Книжки щоночі розмножуються вегетативно. Тому, якщо ви не будете дарувати їх хоча б щомісяця, одного дня із вашої шафи постане книжковий монстр – поглине і вас, і ваш будинок, і ваше місто, і цілу планету заразом!

Коли дізналася, що «підсіла» на читання: Мене підсадили батьки, вони не дали мені вибору.

Тепер читає: Зараз я із задоволенням начитуюся дитячими і підлітковими англомовними книжками, підбираючись до тих тем, про які мені самій цікаво було би писати згодом.

Що далі: На листопад у мене заплановано трошечки далі просунутися в темі альтернативної освіти, освітніх методик для молодших школярів.

%d0%b0%d0%bd%d1%8f-%d1%85%d1%80%d0%be%d0%bc%d0%be%d0%b2%d0%b0


6

Хто тут читає: Аня Хромова.

Рід занять: письменниця, перекладачка.

Кількість виданих книжок: 5. А саме «Монетка / A coin», «Чат для дівчат» (один із авторів збірки), «Від війни плачуть» Тірца Атар (перекладач) та інші.

Місце розташування: Нетанія, Ізраїль.

Книжковий простір: 2 шафи.

Кількість книжок: 150-200, я так думаю, складно сказати.

Характерні особливості: Колекція, яка збиралась у шкільні та університетські роки, знайшла свій притулок в одній з київських бібліотек. Досі із сумом згадую деякі книжки, що були у мене раніше. А книжки, що нині стоять вдома на полицях, головним чином, – дитячі. Є ще поезія й альбоми, які погано придаються до читання і розглядання в електронному варіанті, та деякі довідники. Прозових книжок на поличках зовсім мало, більшість з них нечитані.

6%d1%84

Найбільше знаходить задоволення у: Хороших книжках, у поганих значно менше.

Як дбає за зростаючу колекцію: Дитячі книжки купую постійно й замовляю з-за кордону. Коли випадає з’їздити в Україну, завжди повертаюсь з валізами, набитими книжками. Дуже люблю порпатись у букіністичній розкладці в міській бібліотеці. Там часом можна відшукати справжні скарби.
Що дізналася, відколи в домі «поселилася» книжкова колекція: Часом знайти на полицях потрібну книжку буває дуже складно. І системи розставляння і сортування не завжди допомагають.

Коли дізналася, що «підсіла» на читання: Коли мама сказала мені: «Може, ти б хотіла навчититсь читати сама? Я ж не можу сидіти і читати тобі увесь день, з ранку і вечора».

Тепер читає: Жанна Слоньовська «Дім з вітражем».

Що далі: Дуже багато чого хочеться прочитати, плани.


Марічка Удуд

Marichka Udud
Літературна оглядачка, фотографиня, фасилітатор-інтерн Монтессорі освіти, громадянка Всесвіту. Понад 5 років скрупульозно розглядає і пише про книжки, здебільшого дитячі. Більше ілюстрацій, менше слів - рівноцінно для роздумів та розмови з дитиною-в-собі. Читає з і для своєї дитини. Поміж тим, уміє вправно складати коробки. Останнім часом випадає читати тільки в транспорті та в часі очікування когось/чогось. Найбільше жахіття реальності, аби книжки не перетворилися на поличкову колекцію (чим загрожує нестачу часу їх читати).
http://marichkaudud.com

15 thoughts on “Погляд зсередини: 5 українських сучасних письменниць та їхні домашні бібліотеки

  1. I loved as much as you will receive carried out right here. The sketch is attractive, your authored subject matter stylish. nonetheless, you command get got an shakiness over that you wish be delivering the following. unwell unquestionably come more formerly again as exactly the same nearly very often inside case you shield this increase.|

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life authors and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these Second Life authors and blogs

  4. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl articles and blogs

  5. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl websites and blogs

  6. Have you ever considered creating an e-book or guest authoring on other blogs? I have a blog centered on the same topics you discuss and would really like to have you share some stories/information. I know my audience would enjoy your work. If you’re even remotely interested, feel free to send me an email.|

Залишити відповідь