Нещодавно мала приємність перекласти українською матеріал про улюблені місця для читання бібліофілів по всьому світу. В цей раз пропоную поглянути на домашні книгозбірні українських бук-блогерів – де вони читають книжки, як облаштовують свої домівки для колекції книжок та що зараз читають.
Хто тут читає: Ксенія Сокульська
Рід занять: Журналістка, букблогерка Vaenn’s femdybr: про читання й роздивляння усього навкруги
Кількість підписників: 140
Місце розташування: Спальний район Києва
Книжковий простір: Відкритий стелаж, частина шаф ще радянської “стєнки”, столи, стільці, крісла – будь-яка горизонтальна поверхня хутко заростає книжками.
Кількість книжок: Уже прочитаних книжок – щось між п’ятьма та шістьма сотнями, їхня кількість постійно змінюється. Скільки непрочитаних – не знаю, бо принципово їх не рахую. Боюся, в іншому випадку сумління не дозволило б мені спати спокійно. Але їх точно не менше ста.
Характерні особливості: Періодично намагаюся дати раду всій купі книжок, але вистачає мене хіба що на упорядкування їх за абеткою та за мовою написання. У відкритій шафі книжки стоять за серіями, але всю красу трохи псує черговий стосик нечитаного. Вузькожанрові книжки живуть на закритих полицях і, здається, вони там трохи сумують. Періодично я витягаю все своє багатство на сонячне світло і перебираю скарби. Заразом нагадую собі, що ж саме маю на папері, бо в електронному форматі читаю більше половини. Ще частина книжок ділить полиці з моєю колекцією ляльок, і це чомусь привертає велику увагу гостей.
Найбільше знаходить задоволення у: Моє ідеальне “спілкування” з бібліотекою – це запарити чай, взяти кілька книжок і вмоститися в кріслі, яке замовлялося спеціально, як “Моє читацьке гніздечко”. Такі спеціальні книжкові вечори трапляються нечасто, але дуже тішить те, що в мене все для них влаштовано. Нехай це не бібліотека моєї мрії з кількох кімнат чи полицями під стелю, мій власний куточок для читання – це вже велика радість.
Як дбає за зростаючу колекцію: Навичка розставатися з книжками – одна з тих, що їх було найскладніше засвоїти. Я намагаюся стримувати свої бук-шопінгові апетити. Прочитавши книжку, проводжу бліц-опитування. Чи справді ця книжка мені дуже сподобалася? Чи є вона настільки гарною, що її ніколи не замінить електронна версія? Чи захочу я коли-небудь її перечитати? Чи цікава вона буде комусь з моїх близьких, щоби її варто було притримати в шафі на майбутнє? Якщо жодне з цих питань не отримало відповіді “Так”, книжка переїжджає на “тимчасову полицю”. Більшість її мешканок іде на обмін (як на мій смак, це найкращий спосіб відпускати книжки у світи), щось дарую, щось продаю.
Зазвичай долю книжок вирішую одразу, але коли книжки вже не вміщаються в котрусь конкретну шафу, можу влаштувати «Велику Вибраковку». Маленька дівчинка-в-мені, в якої колись було дуже мало книжок, голосно плаче в цей момент, але я справді вважаю, що книжки мають жити там, де їх читають.
Що далі: Тихцем мрію про кілька нових полиць на стіну. Але щось мені підказує, що ляльки отримають нову шафу раніше, ніж книжки.
Що дізналася, відколи в домі «поселилася» книжкова колекція:
Що книжки притягують до себе неадекватно багато пороху.
Що в деяких серіях книжко корінці вигоряють нерівномірно.
Що мати в себе вдома улюблені книжки, які завжди поряд, це невимовне щастя для дитини, що зростала в бібліотеках.
Коли дізналася, що «підсіла» на читання: Здається, у третій чверті першого класу. Захворівши, я валялася в ліжку і страшенно нудьгувала до того моменту, коли мама не відвідала знайому бібліотекарку. Вона принесла мені мою першу “дорослу” книжку. Це була “Земля Саннікова”. І вона виявилася неймовірно крутою (щоб там не казали про те, що вона нуднувата і складна для восьмирічної дитини – нічого такого!)
Тепер читає: Актуальними паперовими книжками просто зараз є “Соловей” Крістін Генни та “The Snow Child” Eowyn Ivey.
Що далі: Багато-багато-багато історичних романів (це моє персональне завдання на книжковий флешмоб). Книжки Стівена Кінга, яких вже добряче назбиралося. Трохи вікторіанської класики в оригіналі, переважно Джордж Еліот та Шарлотта Бронте.
Хто тут читає: Ксеня Різник
Рід занять: книжкова блоґерка в Етажерка та редактор блоґу книгарні blog.yakaboo.ua
Кількість підписників: 1354
Місце розташування: Софіївська Борщагівка
Книжковий простір: Маю книжкову шафу. Придбали пару років тому, коли зрозуміли, що усі книжки на поличці не вміщаються. Також частина книжок – ті, що зараз читаю – лежать купкою на журнальному столику біля ліжка. Ще частина на підвіконні (переважнодитячі книжки та про птахів). Зростає потреба в новій.
Кількість книжок: Точного переліку книжок не веду. Але знаючи скільки книжок вміщається в одному відділенні, то орієнтовно є 300-400 книжок.
Характерні особливості: Шафа ділиться на відділи: знизу – класична українська література, класична зарубіжна література, також поличка репортажів та профлітератури, присвяченій журналістиці, вище – поличка сучасної зарубіжної літератури, поличка сучасної української, поличка книжок нон-фікшин та дві полички книжок чоловіка (там він вже сам порядкує). Має зокрема невеличку колекцію української радянської літератури 20-30х років, якими захопився після лекцій Ярини Цимбал.
Найбільше знаходить задоволення у: Знаходженні екземплярів ще не читаних, але класних книжок, про які забула. Це із серії передивляння другого ряду, якого зазвичай не видно. Як тільки туди дістаюсь, обов’язково щось неочікуване та знайду. Особливість моєї нинішньої бібліотеки у тому, що велику частину із неї я не читала. Це ті книжки, які взяла із собою після переїзду від батьків, також частина придбана останнім часом.
Як дбає за зростаючу колекцію: Як тільки почала працювати в книгарні, стала менше купувати книжок. Зараз намагаюсь прочитувати усе свіженьке, або давно бажане, і не забувати про придбані екземпляри. Тому роблю разові періодичні, проте масові закупи раз на місяць. Раніш купувала більш хаотично.
Що далі: У планах перебрати те, що є, частину віддати у бібліотеки або обміняти. Також потрібна нова поличка. Поки у процесі планування, як вона має виглядати. Скоріш за все, придбаємо щось на стіну.
Що дізналася, відколи в домі «поселилася» книжкова колекція: Мені важко визначити момент, коли з’явилась бібліотека, бо вона була завжди “зі мною”. Раніш це була батьківcька. У підлітковому віці, я почала купувати собі сама книжки, тому вона почала зростати, аж поки не виросла в окрему, власну бібліотеку. Вона ж разом зі мною й перекочувала в домівку чоловіка.
Коли дізналася, що «підсіла» на читання: Я із тих, хто підсів на читання в підлітковому віці. У дитинстві мені більш подобалося роздивлятися картинки, у тому ж віці я була повністю захоплена малюванням. А от пізніше якраз захопилася книжками. Читала, як часто це трапляється у підлітків “усе і підряд”. Від любовних романів сумнівної якості до Ремарка, а згодом і Маркеса, що перетворилось на міцну любов.
Тепер читає: У рамках флешмобу #літо_читання взялась читати британську авторки Кейт Аткінсон та її незвичний структурно роман “Життя після життя”. Поки він мене жахає кількістю смертей та відроджень, але й шалено захоплює. Також паралельно дочитуються “Серце пітьми” Джозефа Конрада, дочитала “Буремний перевал” Емілі Бронте. Усі книжки, як на перший погляд, надто похмурі для літа, проте дуже захопливі.
Що далі: Серед найближчих читацьких планів свіженький переклад нон-фікшину про вимирання видів на планеті “Шосте вимирання” Елізабет Колберт, виходу якого я, мабуть, чекала із квітня. Наукова журналістка зробила дуже велику роботу, щоб написати цю книжку, має гарний стиль, деякі уривки читала в мережі. Цю книжку придбала нещодавно на Одеському книжковому ярмарку “Зеленая волна”. Також планую взятись нарешті за Світлану Алексієвич, у читалці вже чекає “Чудный олень вечной охоты”.
Найперше, моїй бібліотеці не вистачає окремої полички дитячої літератури, що, сподіваюсь, зміниться із появою нової площі для книжок. Також хочеться більше графічно-красивих видань. У мене є пара альбомів Ван Гога, декілька дуже гарних кулінарних видань ( власне більше для роздивляння) та книжки з пташками. Хочеться поповнити новими українськими арт-буками, що нещодавно вийшли в Україні (Жадан і Михед), а найсвіжішим доповненням стала підліткова книжка від нового видавництва “Видавництво” – “Бути мною” Анни Хьоґлунд. Я не фан підліткової літератури, але все, що робить Стронґовський заслуговує на повагу. Тож вважаю це гарним доповненням колекції візуально красивих книжок у моїй домашній бібліотеці.
Хто тут читає: Люда Дмитрук
Рід занять: Буктюбер, культуролог, музейниця, мандрівниця
Кількість підписників: 257
Місце розташування: Київ
Книжковий простір: Основне місце зберігання – це величезні букові полиці на всю стіну, які зробив мій чоловік. Але вони уже в нас повністю заставлені книгами, тому більша половина бібліотеки зберігається у наших батьків та бабусиній квартирі. А ще на підлогах, на столі у їдальні, на балконі, де п’ємо каву і т.д.
Кількість книжок: З описаних та порахованих – 1 130, і ще близько 2 000 в різних місцях (у батьків та бабусь).
Характерні особливості: У нас не так вже й багато художньої літератури, зате багато книжок на тему етнографії, історії, мистецтв. Також маємо схильність до збирання різних словників, хоча ніхто з нас не пов’язаний із філологією. А ще з подорожей часто привозимо краєзнавчі книги про цікаві місця, наукові збірники музеїв та каталоги.
Найбільше знаходить задоволення у: Описуванні, сортуванні та упорядкуванні книг.
Як дбає за зростаючу колекцію: Кожну книжку ми вносимо в електронний каталог, нумеруємо і ставимо на неї наш екслібрис. А ще ми їх просто любимо і стараємось не залишати самотніми, а переглядати та читати.
Що дізналася, відколи в домі «поселилася» книжкова колекція: Насправді, більшість книжок в бібліотеці придбані моїм чоловіком, а я тільки приєднала свою колекцію і ми уже продовжували збирати їх разом. Тому не можна сказати, коли саме ми зрозуміли, що це уже колекція. Але в більшій мірі те, що я знаю і те, ким я є – це книжки, які я прочитала.
Коли дізналася, що «підсіла» на читання: Коли ще навіть говорити і сидіти добре не могла. Книги я любила справді з народження, тому моменту свідомого підсідання не було.
Тепер читає: «Щиголь» Донни Тарт, «Стратегії життя» Криштофора Зануссі, Дарон Аджемоґлу та Джеймс А. Робінсон «Чому нації занепадають?», Ґжеґож Мотика «Від волинської різанини до операції «Вісла». Польсько-український конфлікт 1943-1947 рр.» та ще декілька.
Що далі: Насамперед хочемо описати ті книжки, які зараз у наших батьків в Київській та Тернопільській областях. А ще нам подобається збирати серії книжок (наприклад «Лауреати Нобелівської премії») і ми будемо продовжувати це робити. Ну, і читати, читати, читати…
Хто тут читає: читають всі: Юлія Юрчук, мій чоловік і ми обоє читаємо нашій доньці, якій 3,5 років.
Рід занять: історикиня і перекладачка, дослідниця в університеті, блогерка
Кількість підписників: 200
Місце розташування: Стокгольм
Книжковий простір: Книги у нас на книжкових полицях, настінних полицях, велика кількість прочитаного в ящиках у коморі, бо місця катастрофічно не вистачає, нам потрібно мати окрему кімнату під бібліотеку, але це поки лише плани, так що виходимо з того, що є, так що зараз у нас книжкові полиці усюди – у вітальні, в коридорі, в дитячій, у спальні, в кухні. Дуже рятує те, що на роботі у мене в кабінеті багато полиць, так що багато робочих книжок там.
Кількість книжок: Я їх ніколи не рахувала. Було б цікаво самій дізнатися, скільки.
Характерні особливості: Наша бібліотека дуже різноманітна, бо у нас усіх різні зацікавлення. Мої книги – це книги з історії, філософії, художня література – як класика, так і різні новинки, я стараюся відстежувати усе найцікавіше з художки, що видається українською, шведською, німецькою, англійською. Це важко, бо книг хороших безліч, тому я покладаюся на лонглісти відомих премій. У чоловіка бібліотека складається з книг по економіці, бізнесу, багато біографій, які я теж люблю читати. А з доньчиною бібліотекою вийшло дуже цікаво: коли ми заїхали у цю нашу квартиру, то наші друзі, які жили по сусідству, якраз переїздили у інший район, вони нам лишили величезну бібліотеку шведської дитячої літератури. Це величезна колекція, яку почали збирати ще в кінці 1970-х, я ці книжки перебрала, там були деякі в кількох екземплярах, я багато віддала в садок, але і те, що лишила зайняло книжкову шафку в дитячій. Ще ми багато купуємо українських дитячих книжок, бо багато з них просто таки фантастичні і ми їх дуже любимо.
Найбільше знаходить задоволення у: читання – завжди задоволення. Ціную будь-яку можливість, коли можна почитати у тиші. З малою дитиною це розкіш!
Як дбає за зростаючу колекцію: ми спеціально не дбаємо про зростання, скоріше навпаки, ми стараємося якомога менше купувати, бо нема куди складати. Я нещодавно старалася порахувати, скільки книжок в середньому ми купуємо в місяць. Порахувати було легко, бо в основному усе, що ми купуємо, ми купуємо через один інтернет- магазин, у них нас сайті є ціла історія наших закупів. Виходить, в місяць ми купуємо по 4-5 книжок (сюди додаються ще ті валізи, які ми веземо з України двічі на рік – з Форуму видавців і з Книжкового Арсеналу). Ми багато книг беремо в бібліотеці. В Стокгольмі це дуже легко. Тут можна замовляти книги через сайт і тобі привезуть в твою бібліотеку будь-яку книжку, яка є в іншій бібліотеці міста, але у твоїй нема. Навіть можна замовити і тобі куплять цю книгу (тобто не тобі особисто, але ти будеш першою, хто її позичить). Так само у мене на роботі: бібліотека може мені купити практично будь-що, що мені потрібно. Це дуже скорочує витрати на книги, а ще і економить місце їх зберігання у нас вдома! Ще я купую багато книг в електронному варіанті, читаю з телефону або з кіндла. Це чудовий варіант, тому що економиться місце, а також така доступність книг будь-де і будь-коли дуже впливає на те, що читаєш багато. Наприклад, коли у мене не канікули, а період роботи, то часу на художню літературу мало, але я її читаю, коли їду в транспорті, чекаю в черзі, тощо. У вирі людей художні тексти дуже заволікають, я читаю і не помічаю цей вир навколо. А тому що на електронних носіях цих книжок дуже багато, завжди є вибір почитати багато різного, не плануючи, що саме захопити з собою у сумку (що треба робити з паперовими книжками, ти ж не можеш носити 20 книг з собою).
Що далі: Далі – купувати великий будинок і облаштовувати велику бібліотеку. І, звісно, читати! Списків бажаних книг так багато, вони постійно ростуть, а це означає, що цей процес буде тривати вічно, як саме життя!
Що дізналася, відколи в домі «поселилася» книжкова колекція: У нас в домі не було моменту, коли поселилася книжкова колекція. Я народилася в родині, де книжок було набагато більше, ніж якихось інших речей. Вони (книжки-авт.) якось так непомітно заволодівають простором, як повітря. Коли я була студенткою, у мене були моменти, коли в моїй кімнаті були лише ліжко і книжки. Вони лежали на підлозі, на підвіконнях, на усіх поверхнях, які можна уявити. Я навіть не знаю, як вони там з’являлися. Грошей у мене не було ні на що, але чомусь книжок було завжди дуже багато. Коли я навчалася я багато переселялася в інші міста, в інші країни, але скрізь була та сама картина – ліжко і купа книг.
Коли дізналася, що «підсіла» на читання: Я не пам’ятаю особливого моменту, коли “підсіла”, здається це був модус вівенді, встановлений по замовченню. Хоча я в різні періоди читали по-різному. В дитинстві я читала не так багато, як зараз, але я читала дуже вдумливо, я могла одну і ту ж книжку читати кілька разів, я вивчала цілі частини напам’ять, я виписувала все, що мені подобалося, що б я хотіла, щоб я запам’ятала. У мене в батьківському домі на горищі ще мають бути великі стоси зошитів з цими пасажами. Я все планую їх перевезти до себе, бо це така зворушлива частина життя. На таке повільне читання йде багато часу. Зараз я теж читаю з олівцем, постійно всі свої книжки обписую, “дискутую з авторами на маргінесах”, але вже не вивчаю напам’ять, це трошки інші темпи, але і багаж знань уже інший, я вже ніколи не читатиму так по-свіжому, як у дитинстві.
Тепер читає: Я завжди паралельно читаю багато книг, всі не буду перераховувати, назву лише ті, які вже майже закінчую. Отже, я зараз читаю дуже цікаву книжку шведської історикині Карін Йоханніссон “Ностальгія: історія почуття”, з художньої нову книжку Ісіґуро “The buried giant”, і для роботи читаю книгу німецької дослідниці Сузанни Шпан про роль російських медій в формування образу України в Німеччині.
Що далі: Написати свої художні книжки. Багато чим хочеться поділитися, ідей безліч, але треба сісти і писати, а от з цим вже важче, читати художку легше!
Хто тут читає: Яна Онишкевич
Рід занять: журналістка, блогерка і письменниця
Кількість підписників: 44
Місце розташування: Частина бібліотеки зі мною у Львові, але куди більше у домі батьків у Володимирі-Волинському, куди я продовжую звозити книги.
Книжковий простір: Зараз це одна велика книжкова шафа, де я час від часу складаю книги заново – то за алфавітом, то за кольорами, то за темами, то у довільному порядку. Також кілька книг є на полицях і на столику біля ліжка те, що читаю зараз,.
Кількість книжок: Це надто важке питання)
Характерні особливості: Дуже люблю книги і вважаю, що паперовий текст має особливу енергетику і тому читання в електронному форматі не приносить стільки задоволення. Обожнюю красиво оформлені видання, старі книги, а також різні версії обкладинок улюблених історій (тому в мене кілька видань творів Кафки, а також різні видання “Аліси в Країні Чудес” та казок братів Грімм).
Найбільше знаходить задоволення у: Новій книзі, яку починаєш любити з першої сторінки, і мрієш, щоб вона не закінчувалася.
Як дбає за зростаючу колекцію: Це виходить само собою. Тут важче не купувати нові книги, аніж купувати.
Що далі: Мрію про таку велику бібліотеку, як у мультфільмі “Красуня і чудовисько”.
Що дізналася, відколи в домі «поселилася» книжкова колекція: Книги у домі були завжди, але через мене їх стає більше. Дізналася те, що хочу не тільки читати чужі книги, а й писати свої.
Коли дізналася, що «підсіла» на читання: Коли зрозуміла, що чекаю шкільних канікул, щоб не виходити з дому і прочитати всього “Володаря перстнів”.
Тепер читає: Луїджі Піранделло, а також біографію Едварда Мунка від Атле Несса.
Що далі: Продовжуватиму читати по черзі Нобелівських лауреатів з літератури. А щодо інших книг, то зазвичай наступний текст я обираю тоді, коли закінчую той, що читаю.
Марічка Удуд
444 thoughts on “5 українських книжкових блогерів та їхні домашні бібліотеки”