Нотатки з піврічної подорожі Буковиною і Галичиною

Часи старої доброї бабці Австрії – чи не найбільш ностальгійний період серед тих, що фігурують у літературі Центрально-Східної Європи. Доволі часто до нього звертаються й сучасні письменники. І це не випадково – адже серед читачів такі книжки користуються популярністю. Але їх можемо вважати радше фантомними відголосками колись могутньої імперії, спробами її воскресити і водночас надміру ідеалізувати.

Натомість в «Нотатках під час подорожі від турецького кордону через Буковину, вздовж Східної та Західної Галичини, Сілезії та Моравії до Відня» ми натрапляємо на дещо оригінальне. Маємо справу з правдивим першоджерелом, написаним саме у ті часи і просякнутим живим австрійським духом від першої до останньої сторінки.

Понад 200 років тому професор Львівського університету Йозеф Рорер здійснив тривалу мандрівку із Молдови, де тоді пролягав кордон із Туреччиною, до Відня. Сьогодні така подорож зайняла б у нас півдоби. Та для австрійця вона затягнулася майже на півроку – з листопада 1802 до квітня 1803.

Шлях його, зокрема, пролягав через Буковину і Галичину. Саме цей відрізок маршруту зацікавлює найбільше, адже він – частина сучасної України. Однак на початку ХІХ століття це були задвірки Австрійської держави (згодом – вже імперії). Ці щойно приєднані землі, які хоч і були багатими на природні ресурси, все ж відчутно відставали у розвитку від інших європейських регіонів, наприклад, Сілезії, Богемії чи Моравії.

Як компетентний краєзнавець і статистик, Рорер ретельно описав усе побачене. Містечка й села, дороги та бездоріжжя, людей і звичаї, які траплялися йому в мандрівці і викликали суперечливі враження, він згадує у своїх розлогих листах. Тут докладно йдеться про торгівлю, промисловість, сільське господарство. Автор не скупиться на числові дані: скажімо, площі, відстані та навіть деякі економічні показники в листах фігурують достовірні. А останні – ще й прискіпливо аналізуються професором.

Написані доброму другові, імені якого Йозеф Рорер не називає, ці листи до свого адресата могли і не потрапити. А от книжка з них вийшла дуже змістовна. Так, «Нотатки» – не лише інформативні з історичної точки зору, але й безумовно мають художню цінність. Викладені гарною мовою (втім, без зайвої пишноти) і емоційно наповнені.

Особливу увагу Рорер звертає на стан економіки краю, в якому перебуває. Вболіває за лісове господарство, садівництво, текстильну промисловість – сфери життя, яким щиро бажає стати на ноги, перейнявши передовий досвід більш прогресивних Німеччини й Австрії. Він, скажімо, пише: «Повсюди в Галичині знайшлося б достатньо місця для канатних заводів, повсюди вдосталь матеріалу для канатного виробництва, повсюди досхочу здібних людей, навіть серед звичайних селян, які нерідко самі виготовляють собі мотузки і часто тчуть щонайменше звичайну парусину. Але ще дрімає дух, необхідний для великих справ».

Вперше «Нотатки під час подорожі від турецького кордону через Буковину, вздовж Східної та Західної Галичини, Сілезії та Моравії до Відня» вийшли у 1804. Тобто, через рік після самої подорожі австрійського краєзнавця, і, власне, у рік проголошення імперії. Українською ж книга опублікована у чернівецькому видавництві «Книги – ХХІ» тільки у 2018. Переклала з німецької Лариса Олексишина, якій варто подякувати також і за змістовні примітки до тексту поряд із авторськими.

Використовуючи сучасну термінологію, жанр книжки можна назвати сумішшю репортажистики, есеїстики і тревелогу. Бо автор не тільки описує життя місцевих мешканців з погляду туриста, але роздумує над можливістю його покращення. Зважує переваги і недоліки їхніх традицій, порівнює з тими, що притаманні його власному народу. Констатує блага цивілізації, які з’явились тут завдяки австрійській (язик не повертається так її назвати) окупації. А таких доволі багато! Численні дороги, мости, прогресивні знаряддя праці. Та навіть аптеки, яких раніше могло бути тільки одна на десятки миль, і поштова служба, яка стала швидкою й доступною, тощо. Має професор власний погляд і на діяльність представників єврейської громади у кожному згаданому містечку. Звісно, й культурне життя тогочасних Чернівців, Станіславова й – особливо – Львова він не оминув увагою.

Отже, Рорер будує місточок між серцем тодішньої Європи та її кресами. Його книгу можна назвати доброю спробою налагодити мультикультурний діалог між громадянами різних націй. Протягнути руку допомоги тим, кому вона потрібна. Автор оцінює виклики часу і навіть бере на себе, як на представника державницької політики Австрії, певну відповідальність за майбутній добробут віддалених земель, за більш раціональне використання їх надр. А ще – дає добрі дружні рекомендації щодо подальшого процвітання економіки для вигоди як держави, так і простих тутешніх людей.

Книга буде цікавою всім, хто захоплюється історією, подорожами, економікою, культурологією та етнографією. А також для тих, хто цікавиться романтичною добою ХІХ століття, зокрема – періодом розквіту Австрійської імперії. І відданих фанів «Фелікса Австрії» Софії Андрухович ця книжка теж не залишить байдужими.

Схожі книги: Мартін Поллак «До Галичини», Володимир Павлів «У пошуках Галичини», Мартін Поллак «Цісар Америки. Велика втеча з Галичини».

(Visited 265 times, 2 visits today)