Конспект «Піжамних читань» Yakaboo з кулінарною експерткою Лізою Глінською

У рамках проєкту «Піжамні читання Yakaboo» було проведено live-включення в інстаграмі з засновницею і викладачкою Кондитерської школи GL, переможницею і суддею проєкту «МастерШеф», кулінарною експерткою Єлизаветою Глінською. Yakaboo разом із читачами розпитали Лізу про підготовку її кулінарних книжок, про заняття на карантині та про те, як вдається стриматися і не з’їсти всі смаколики, які вона готує.

Публікуємо невеличкий конспект розмови.

А за наступними читаннями слідкуйте на цій сторінці. Спікери з часом додаватимуться.

Про кулінарію і натхнення

Був стресовий період, час пошуку себе, коли не хотілося нічого і ніщо не радувало, тож намагалася вчепитися за соломинку, яка б витягнула мене з цього стану. І ось кулінарія на тому етапі мене і витягнула, я дуже швидко почала відновлюватися і наповнюватися енергією. Думаю, є багато людей, які зрозуміють мене: кулінарія — це щось більше, ніж просто посмажити картоплю і нагодувати себе й близьких.

В мене є періодичність в роботі, інколи я все ж «видихаюся». Наприклад, коли проводжу багато майстер-класів. Натхнення мені приносять кулінарні книжки, дуже багато їх маю французькою й англійською. Просто погортавши їх навіть, я вже надихаюся. До того ж, раз на 3–4 місяці намагаюся відвідувати Францію, бо Париж — це центр кондитерства, там можна за кілька днів пройтися основними кондитерськими точками й отримати натхнення: нові колекції, смаки, текстури. І я сама люблю навчатися; в мене баланс: люблю навчати і люблю навчатися. Тому теж раз на 3–4 місяці намагаюся потрапляти на якесь навчання: в Іспанію, Францію.

Був період, коли в ресторанах я не сприймала десерти: що б мені не принесли, я кривилася, нервувала і не отримувала задоволення, нарікаючи «як можна було так підсмажити, так порізати» і т.д. А потім зрозуміла, що сама себе цим напружую, тому тепер, заходячи до ресторану, я виключаю свої знання і вміння. Мені або смачно, або несмачно, але своє «фе» зараз практично не виказую. Коли серед десертів бачу щось стандартне — фондан, панакота, тірамісу, наполеон, медовик — мені це не цікаво, я це не замовляю.

Про свої книги

Я по життю вчитель, мені потрібно, дивлячись людині в очі, розуміти, чи дійшло до неї. Тому було дуже важливо так подати інформацію, щоб до всіх дійшло, а якщо ні — то ось ще 1,5 тис. фото, які візуально це показують. Хотілося б, щоб у всіх була вдома книжка, з якої легко можна було б щось взяти й приготувати.

У книзі «От простого к сложному» 535 сторінок, і ми працювали над нею десь 4 роки, тому що кілька років пішло лише на збірку рецептур і пропрацювання (на складні рецепти могло йти по місяцю). Робота фотографа — погодинна, тому на кожен етап зйомок я робила заготовки для покрокових фото. Та на день можна було відзняти не більше двох десертів. Просто написати і відзняти — лише півбіди. Коректор, редактор, дизайнер — це все зайняло ще десь 8 місяців.

Кожен розділ книги «От простого к сложному» побудований так, що ви дійсно починаєте з простих рецептів, а потім поступово ускладнюєте. Не треба відразу відкривати і робити макарон, найскладніший і найбільш непередбачуваний десерт.

Якщо ця книга — французька класика, то в «Проще простого» вже більш знайомі всім десерти, які можна зробити з усього, що є під рукою. Такий полегшений варіант, але вже з професійного погляду, де пояснюється, наприклад, чому певне тісто треба залишити полежати на півгодини, від чого це залежить тощо.

Більше теплоти для мене, все ж, в книзі «Проще простого», бо тут є бабусин хліб, мамині сирники, татові млинці, тітусин улюблений маковий рулет, і вона викликає в мене більше емоцій. У мене в сім’ї всі готують, особливо шикарно готує тато: мені здається, навіть краще, ніж в деяких ресторанах. Кулінарні книги завжди були в нашому домі, і тато завжди багато читає, досліджує, а потім видає ідеальні котлети по-київськи, наприклад. Тітка моя чудово готує з дріжджового тіста, і в неї все виходить вже інтуїтивно.

Про улюблені книжки

Коли їжджу кудись відпочивати, читаю більше: в аеропорту, літаку, на пляжі, де я відключаюся від роботи. Зараз більш цілеспрямовано читаю кулінарну літературу. Наразі я майже постійно в роботі: щось пророблюю, продумую, — тому поки на карантині мало читаю.

Моя основна улюблена книга: «Тихий Дон» Шолохова. Вдома було 4 томи, тож в 9 класі я почала їх читати. У нас був режим: після 9 всі лягають спати й вимикають світло; тому я читала в ліжку під ковдрою з ліхтариком. Через це посадила собі зір на -2. Як багато дівчат, люблю «Звіяні вітром» і «Анжеліку» Анн і Серж Голон; це така класика. З більш сучасного — Айн Ренд «Атлант розправив плечі». «Парфюмер» Зюскінда — в мене дуже активно працює уява, і всі ці описи ароматів я відчувала. Був період, коли я занурилася в Ошо «Путь мистика». Хакамаду останнім часом читала. «Від хорошого до величного» Джима Коллінза. Ще не можу не сказати про «Вина мира. Путеводитель» — я її обожнюю, взагалі люблю книги про вина і сири.

Книга, з якою я довгий час засинала, тримаючи під подушкою, — «Соуси» Мішеля Ру. Ця книжка допомогла мені в момент участі в «МайстерШеф», бо з соусом можна з’їсти практично все. Le Cordon Bleu [найвідоміша у світі мережа кулінарних шкіл – прим.ред.] також перекладають багато своїх книг англійською й російською; це хороша класика.

Зіткнулася ще з тим, що є багато неробочих книг з кулінарії: у них красиві картинки, але коли починаєш готувати, бачиш, що є невідповідність у рецепті. 

Про солодке і фігуру

Солодощі з’їдають два коти і я (сміється). 

Втім я ласунка, але стараюся вдома не тримати багато солодкого, віддати, роздати друзям, сусідам. Коли пророблюю рецепт, то десь шматочок пробую, розумію, що туди додати чи забрати — і все. Інакше ви розумієте, яка б я була, якби все-все це повністю їла.

Фігура для мене — постійна боротьба з собою, коли стоїть повен холодильник десертів, а ти вимушений ходити і бити себе по руках, аби не залізти туди, і уявляєш, як будеш потім спалювати ці калорії. Коли в мене майже нічого вдома немає, я примудряюся зробити з цього десерт, навіть вночі.

Був період, коли я повністю на кілька місяців з дієтологом дотримувалася лише правильного харчування. Важко було відмовитися на той період від десертів, але якщо на два тижні обмежити солодке, вам потім його не так хочеться. Єдиний десерт, який я собі дозволяла: запечений гарбуз, до якого додаємо ложку меду і сині родзинки.

Про карантин

Я розумію, що для багатьох карантин — момент, коли нема роботи, але для мене це час, коли роботи вдвічі, втричі більше. Я нічого не встигаю, зарила себе купою цікавих справ. Займаюся двома новими книжками: одна про мусові торти, яку я наразі компоную, а інша — про корисні десерти, щодо якої була довготривала робота з дієтологом. Тепер у мене стільки часу, що я займаюсь пропрацюванням опису тих десертів. Плюс активно наразі займаюся YouTube-каналом, це зараз актуально.

Бувають в житті моменти, коли через загальну втому не все швидко відбувається, бо кондитерка — це творчість. Але зараз у моєму житті період, що все, за що я б не взялася робити на кухні — можливо, тому що я знаходжуся у своїй атмосфері; для мене це повне занурення у процес, коли ти нікуди більше не виходиш і нічим не займаєшся, — і в мене все виходить. Бо часто буває, що щось не виходить і доводиться це викидати у смітник.

Також карантин — можливість спілкування. Зазвичай не завжди можу відповідати на всі питання в інстаграмі; зараз же — часу більше, спілкування стало ближче. Я відчуваю потребу людей в моїй пораді, вони чекають, що я приготую щось нове.

У мене наразі стандартні буденні процедури: йду винести сміття, купити води і замовити каву. Поряд із домом маю парк, де люблю бігати, але зараз на карантині в масці не виходить, тому намагаюсь робити вдома присідання. З понеділка починаю марафон з качання пресу. Виділяєш щодня лише 15 хвилин — але все одно результат є, бо рухаєшся.

Я помітила, що цей час нам даний, аби переглянути своє життя, переосмислити. Для мене це час призупинитися. Якби не карантин, багато би хто не зупинився і крутив би свої педалі, хай і в зворотному напрямку. Багато що я усвідомила, переглянула, поглянула глибше. Рано чи пізно ви зрозумієте, що цей час приніс особисто вам, і я щиро бажаю знайти в цьому свої плюси.

Перше, що буду робити після карантину, це шашлики на природі. Чи піду на рибалку. Вже дуже хочеться.

Улюблені рецепти

Люблю дріжджове тісто — отримую від нього задоволення, від аромату свіжої випічки. Проте я більше, ніж просто люблю готувати, тому не зациклююся на одних рецептах. Мабуть, коли є для кого готувати, все буде цікавим, улюбленим: обожнюю готувати сніданки, ліниві вареники з манкою.

А от десерт макарон за своє життя я навчила готувати понад тисячу людей, тому він перестав мене надихати і трошечки набрид.

Рецепти, які згадувалися під час ефіру

Великодні краффіни:

Корисні оладки з бананом без муки:

Yakaboo
Найбільша online-книгарня України. Любимо книжки понад усе:)

7 thoughts on “Конспект «Піжамних читань» Yakaboo з кулінарною експерткою Лізою Глінською

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl authors and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these Second Life authors and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these Second Life websites and blogs

  4. 472196 557072Hey this really is kinda of off topic but I was wanting to know if blogs use WYSIWYG editors or in the event you need to manually code with HTML. Im starting a weblog soon but have no coding experience so I wanted to get advice from someone with experience. Any support would be greatly appreciated! 899392

Залишити відповідь