Чарівність французького села

Коли читала книжку англійського автора Пітера Мейла “Рік у Провансі”, ходила на курси французької, мені сподобалася назва і обкладинка. Оце і все, більше змушувати не довелося. Справді хотілося чогось легкого. А те, що англієць пише про Францію – заінтригувало. До слова, автор дійсно живе в Провансі вже тривалий час і написав більш як півдесятка книг, що прославляють цей регіон.

Книга лишає по собі приємне враження. Спершу треба сказати, що це не художня література, і не публіцистика. Це щось схоже на щоденник, чи навіть…блог. В якому описуються будні подружньої пари англійців, яка нарешті здійснила мрію переїхати в Прованс. Описуються деталі, без сюжетних перепетій, просто і щиро. Структуровано “роман” за місяцями, починаючи з, відповідно, січня. Написано дуже життєво і легко. Але переконливо – так, що відчуваєш смак місцевого вина, відтінки соусу до курки, чи запах лавандових полів. Читається поволі, так само, як плавно і ведеться оповідь. Я несподівано довго читала цю книгу, хоча не було бажання кинути. Просто так, мабуть, її і треба читати. Час від часу переглядаючи пейзажні фото Провансу в Інтернеті.

Прованс – легендарний і затишний, дуже сільський і водночас настільки прекрасний у дрібничках, що поклав початок окремого стилю у дизайні інтер’єру. Такий, в якому неодмінно хочеться побувати. І бажано – якнайскоріше, в сезон, щоб не здувало шаленими вітром під назвою “містраль”.

Це книга про регіон, людей, їх неймовірно цікавий менталітет, про високу кухню і прості радощі життя.

Варто прочитати усім, кому цікава Франція як країна, яка як і, мабуть, всі держави Середземномор’я, дуже різнобарвна на місцях, з особливим менталітетом в кожній провінції. Ця книжка Пітера Мейла розкаже про один – такий відомий! – шматочок Галльської землі, покаже його з кращого боку, але й не без іронії.

Читати тим, хто любить подорожувати, готувати та їсти, відчуває красу природи чи…робить ремонт (чи не найкумедніше описано “стиль роботи” місцевих будівельників і сантехніків).

Не читати тим, хто під Францією розуміє Париж-кутюр-Шанель-бонжур чи що там ще 🙂

…По прочитанню лишилося якесь таке відчуття…Що ця історія щось дуже нагадує, щось улюблене. Що?

Відповідь знайшлася швидко – в бібліографії Пітера Мейла. Де через кілька років після виходу цієї книги – роман “Хороший рік”. Фільм з такою назвою дивилися? Справді чудовий, теплий, ніжний і такий, що знайде відгомін в душі кожного. Фільм теж – раджу. Навіть в першу чергу. Навіть тим, хто не зараховує себе до любителів Франції.

Роман “Хороший рік” також планую прочитати. Він обіцяє бути дуже сюжетним, і так само провансальським, що ще раз проведе по вже знайомим місцям.

Ріна Гриневич