10 не найбільш очевидних книжок авторів із Південної Америки

22-й пункт традиційного бінґо від Yakaboo в зимовому сезоні вимагає від учасників прочитати книжку автора з Південної Америки. Як відомо, в другій половині ХХ століття на цьому строкатому континенті стався бум літератури магічного реалізму. Він закохав у себе мільйони читачів і «навернув» багатьох письменників із різних куточків світу. В Україні перекладено ще не увесь тогочасний латиноамериканський канон, проте деякі видавництва активно працюють в цьому напрямку.

А сьогодні в Південній Америці виходить багато цікавого нон-фікшну, тож у нашій добірці і йому знайшлося місце. Далі про 10 дуже різних книжок, автори яких походять з Колумбії, Бразилії, Мексики, Перу та інших країн Латинської Америки.

Знаний на весь світ колумбійський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1982 року, яскравий представник «магічного реалізму» Ґабріель Ґарсія Маркес вважає себе насамперед журналістом, а не письменником. З молодих років, він, студент-правник, дописував до різних видань і не полишив цієї справи на схилі літ. Навпаки, узявся видавати новий часопис. А крім того, створив фундацію його імені задля підтримки нової латиноамериканської журналістики. До цієї книжки увійшли його публікації з 1950 по 1984 рік у різних жанрах: колонки (зокрема жартівливі) про життя, літературну творчість і подорожі, репортажі з різних країн світу, рефлексії про політичні перипетії та навіть розслідування резонансної смерті дівчини в Італії. 

А бонусом стануть кілька оповідань, де згадуються персонажі його найвідомішого роману «Сто років самотності» — родина Буендія та рідне місто Аракатака, також уміщені в цій книжці. Блискуча публіцистика Маркеса, з одного боку, відкриває його українському читачеві наново, але водночас — він точно впізнає знайомий і такий цікавий голос автора.

Роман відомого в іспаномовному світі прозаїка, поета та журналіста з Уругваю Маріо Бенедетті розповідає про рік життя 50-річного Мартіна — службовця, що тридцять років працює в одній фірмі. За кілька місяців до пенсії він, здається, повністю загруз у рутині, ніщо його не радує й життя здається чи не дарма прожитим. Дружина померла два десятиліття тому, а троє дітей, яких він «поставив на ноги», далекі, хоча й живуть із ним разом. 

Аж раптом наш герой знову закохується — в молоду дівчину, і світ перевертається догори дриґом: тим паче, що вона відповідає взаємністю. Лише одне питання не дає йому спокою щодо їхнього майбутнього, і відповідь на нього він знаходить занадто пізно. 

Це — справжня сповідь чоловіка в формі щоденника, вона читається захопливо, і, попри драматичний кінець, книжку не назвеш важкою. Вона меланхолійна й спонукає читача — навіть значно молодшого за Мартіна — задуматися про те, як минає життя, що в ньому варто цінувати, а що — змінити. Роман «Перепочинок» — взірець сильної прози, написаної дуже просто.

Автор із дитинства, яке провів у Перу, чув оповідки про загадкову кипучу річку в Амазонії. Вирісши, Андрес Русо став геологом та вирушив на її пошуки. І знайшов: вода там така гаряча, що місцеві готують із неї чай, а от тварини там миттєво гинуть. У науковця виникло чимало запитань, чому це так. Досліджувати річку йому допомагали селяни, зокрема й шаман, який став духовним наставником Русо. В процесі виявилося, що водойма-святиня становить інтерес для дуже різних людей: нелегальних скотарів, лісозаготівників, уряду й нафтових компаній. В якийсь момент перед геологом постало непросте запитання: як захистити річку від зазіхань із різних боків. І довелося поступитися власними амбіціями…

Андрес Русо розповів про своє дослідження на конференції TED у 2014 році. Його промову на офіційному сайті подивилися понад 2 млн разів, а книжка вийшла у серії TED Books.

Цей роман відомої чилійської письменниці — частково детективний, сентиментальний, і водночас такий, що змушує замислитися про важливе. Персонажів зводить разом випадок: у штаті Нью-Йорк стається ДТП. Поступово читач дізнається про непрості долі людей кількох поколінь, які мешкали не лише в США, а й в чотирьох країнах Латинської Америки: Чилі, Гватемалі, Мексиці, та Бразилії. Ще однією дійовою особою роману Ісабель Альєнде виступає зима, а атмосферу добре передає обкладинка. Зима ж не лише надворі, а й у деяких душах, які, проте, ще є шанс відігріти. Ця книжка — про поневіряння біженців, про кохання, людяність та вибір. І зараз — саме сезон, аби її прочитати.

Життя відомого кубинського письменника та громадського діяча Алехо Карпентьєра охопило майже все XX століття (1904–1980). В юності його, тоді ще журналіста, заарештувала панівна на Кубі реакційна диктатура генерала Мачадо. Вважається, що саме в гаванській в’язниці «народився» романіст Карпентьєр, якого згодом перекладали на десятки мов.

У романі 1974-го року «Розправа з методом» автор із сатирою описує реалії життя в країні Латинської Америки на початку XX століття, а ще малює портрет одного з диктаторів. Він — Глава Нації — ерудований естет, розважається в Парижі, тоді як вдома активно засуджує такий стиль життя, який веде сам. Аж раптом виникає потреба залишити борделі та ресторани: в його країні почалися заворушення, які мають на меті забрати в нього владу… Назва твору апелює до трактату французького філософа XVII століття Рене Декарта «Міркування про метод». Карпентьєр акцентує на несумісності латиноамериканської дійсності з раціональною логікою й здоровим глуздом.

До ще однієї збірки з публіцистичної серії видавництва «Writers on writing» увійшло сім публічних лекцій всесвітньовідомого аргентинського письменника Хорхе Луїса Борхеса, які він прочитав у театрі «Колізей» 1977-го року. Вони присвячені різним надбанням світової культури: «Божественна комедія», «Тисяча й одна ніч», «Поезія», релігії й метафізиці: «Буддизм», «Кабала», сну як літературному мотиву («Нічний кошмар») та відсутності зору («Сліпота»): на момент читання лекцій автор близько 20 років був незрячим, і в цій лекції розповів як про власні відчуття, так і цю тему в літературі.

70-річний класик, натхненник вже кількох поколінь письменників, внесок якого в літературу важко оцінити, окрім власних філософських думок і культурологічного аналізу, розставив дороговкази кого й чому варто читати. Тому список книжок на прочитання кожного читача «Семи вечорів» точно поповниться новими пунктами. Ця ж невеличка точно збірка стане справжнім подарунком тим, хто давно зачитується Борхесом, і зацікавить тих, хто ще з його творчістю не знайомий.

Ця красива книжка розрахована на підлітків, але однозначно сподобається й дорослим. Бо ж ми (за рідкісними винятками) знаємо про генетику дуже мало, попри навіть наявність такої теми в шкільній програмі з біології. І водночас так часто пояснюємо щось спадковістю чи генами, правда ж? Мексиканський вчений і академік, який досліджує синтез ДНК і біокаталіз, а також розробляє біофармацевтичні препарати та вакцини, разом зі співавторкою-письменницею захопливо й доступно розповідають, що таке ДНК, геном та гени й чому і досі наука намагається розв’язати чимало загадок у цій царині. Доведено що всі живі істоти мають спільну клітинну мову, а отже мали колись спільного предка. Що ж і чому зробило нас такими різними? Майте на увазі, ця книжка цілком може змусити вас і надалі цікавитися генетикою.

Найновіший український переклад автора бестселерів із Бразилії Пауло Коельйо — це автобіографічна історія. Адже молодість Пауло припала на еру хіпі, «дітей квітів». Сам він до них спершу не належав. Був буцімто звичайним хлопцем, який мав мрію побачити світ. У цьому романі-травелозі герой подорожує не лише різними країнами, а й континентами, зустрічає знакових для своєї долі людей, спілкування з якими його змінило. Як зазначає автор, це він дещо поміняв порядок подій, імена та риси деяких персонажів «Хіпі», однак в цілому все написане — правда. Тож якщо ви читали в Коельйо тільки «Алхіміка», мабуть, варто спробувати щось не до кінця художнє — як цей автобіографічний роман письменника, книжки якого перекладено 80 мовами світу. Але не чекайте захопливого сюжету.

Перуанський прозаїк, інтелектуал, в минулому політик Маріо Варгас Льйоса захоплює зокрема й різноманіттям у своєму творчому доробку. Найвідоміші романи автора охоплюють життя кількох поколінь і цілі десятиліття, його персонажі, як і він сам, подорожують різними країнами та континентами… А ця повість зовсім інакша. По-перше, вона розповідає лише про 19 днів. Саме стільки триває розслідування вбивства молодого хлопця-метиса, яке вражає своєю жорстокістю. По-друге, дія відбувається в провінційному містечку в Перу. По-третє, це детектив, з увагою до роботи правоохоронних органів і влади. 

Всі 100 з гаком сторінок просякнуті напругою, а кількість запитань у голові читача із кожним розділом множиться. Та й на те, що в назві, по прочитанні немає остаточної відповіді… Водночас у цій історії є місце й гумору, гарним описам природи й роздумам про життєві цінності. А ще вона є своєрідним «діагнозом» суспільству Перу в 1950-х. Якщо ви надумали почати знайомство з автором-нобеліантом з цієї повісті, то незалежно від того, сподобається вам вона чи ні — зупиняйтеся. Льйоса буває дуже різним і водночас залишається вірним собі.

Кілька років тому вийшла друком книжка бразильського архітектора українського походження, консультанта ООН із питань міського планування та політичного діяча. Ставши мером промислового мегаполіса Куритиби, що в штаті Парана, автор спробував кардинально змінити його сприйняття людьми, подарувавши комфорт та навіть естетичну насолоду.

Цікаво почитати про те, як навіть незначні кроки можуть змінювати таку доволі сталу річ, як десятиліттям забудовуване місто. Водночас Лернер пропонує і деякі ходи, які на перший погляд можуть здатися радикальними. Автор розповідає про різні лайфхаки дотепно й поетично, а ще ділиться думками, чому взагалі люди призвичаїлися жити в містах. Він пояснює урбаністичну теорію «акупунктури міста» не лише на прикладі Куритиби, а й аналізує досвід інших міст.

З цієї книжки розумієш, якою непростою й захопливою є царина містобудування, й починаєш більше приглядатися до власного міста та згадувати «як все влаштовано» в тих, де вже побував. Варто читати не лише зацікавленим урбаністикою й архітектурою.