Патрік Несс «Голос монстра»

Так вже виходить в нинішній час, що підліткові книги виявляються аж ніяк не для підлітків, а для дорослих, які або самі ще в душі не виросли (або не хочуть виростати), або не можуть знайти точки дотику зі своїми дітьми. На щастя, й авторів вистачає, й історій, і читачів.

Патрік Несс спочатку не хотів сідати за начерки до «Голосу монстра», які в силу сумних обставин не змогла перетворити в життя письменниця Шива Дауд. Але ідея, прихована за сюжетом, поглинула його.

Про що

У Конора мама помирає від раку. Тато живе в Америці з новою сім’єю, з модерновою бабусею складно знайти спільну мову, а в школу хлопчик ходить, щоб вранці кудись ходити. Природно він замикається в собі й шукає для себе допомоги, яка приходить уві сні у вигляді ожилого Тиса, що росте за вікном. Тис стає йому другом-чудовиськом, який розповідає історії. І історії ці не зовсім приємні, і навіть не казки, і закінчуються зовсім суперечливо, не так, як повинні закінчуватися історії для хлопців 10-річного віку. Навіщо Конору ці історії й що чудовисько Тис хоче від хлопчика? І цілком можливо, що і не уві сні все це відбувається з ним…

Стиль

Оповідь настільки легка, як ніби читаєш те, що давно шукав і нарешті знайшов, і виявив, що написано все було спеціально для тебе! Наче не про Конора читаєш, а про себе самого (тільки в будь-якій іншій ситуації), коли думки пожирають і не можуть зупинитися, і ти ось-ось потонеш у своєму власному кошмарі в голові. Нічого зайвого, акценти розставлені ідеально і ніяк не дочекаєшся фіналу, який за відчуттями, як відро холодної води на голову.

Щастя читача!

Зовсім скоро в прокаті (з 2 березня – ред.) виходить однойменний фільм. Примітно, що у виконавця головної ролі Льюїса Макдугалла мати померла незадовго до початку фільмування. Режисер не дозволив хлопчикові прочитати останню сторінку сценарію для максимально природної передачі емоцій на екрані.

Підсумок

Ми самі створюємо в собі монстрів з нас же самих, з наших думок і снів. І буває, що не страху чекаємо від них, а допомоги, розставляння всього по своїх місцях і поличках в голові. То монстри вони тоді чи ні?..

Анастасія Нарольська