Будь-які спроби це описати будуть марними: рецензія на «Осінь в Пекіні»

Завдяки своїй епатажності, вільним, сміливим поглядам, що знайшли відображення у літературній творчості, Борис Віан мав доволі скандальну репутацію. Його «Осінь в Пекіні» видавець відмовився публікувати навіть попри укладений контракт, – настільки складним видався цей роман для непідготовленого читача. Викликали спротив читацької публіки й інші серйозні книги автора, зокрема – написана під псевдонімом Вернона Саллівана «Я прийду плюнути на ваші могили». Втім зараз у Франції Віаном просто-таки зачитуються, вкотре відкриваючи його фантазійність і мовне новаторство. В Україні читачі тільки починають знайомитись з ним завдяки видавництву «Вавилонська бібліотека», яке з 2017 року працює як окреме видавництво.

Цей дивовижний Віан

Сьогодні ім’я письменника зараховують до числа найбільш яскравих і самобутніх представників французької літератури, а його нонконформістські твори давно вважаються класикою. Однак своєї слави Борис Віан не застав. Книги автора-модерніста почали набувати нечуваної популярності у 60-их роках минулого століття, смерть же прийшла до нього за крок від визнання: у 1959-му.

Причина, мабуть, у тому, що Віан значно випередив свій час, а отже, залишився не до кінця зрозумілим для свого покоління. Потужна і творча особистість, він був обдарованим всебічно: інженер-винахідник, джазовий музикант та співак-шансоньє, актор і драматург, поет, прозаїк – це все про Бориса Віана.

Інтелектуальний кітч

«Осінь в Пекіні» – роман, який багато хто з критиків називає чи не найважливішим у творчості автора, і разом з тим – точно найменш розгаданим. Тяжіння Бориса до розіграшів і містифікацій тут дається взнаки вже починаючи з самої назви. Не був би Віан Віаном, якби у книзі дійсно йшлося про осінь, а тим більше – про Пекін. Просто писав роман він восени 1946-го, а жаргонне слово “pekin” насправді означає «штатський», і саме в такому значенні його вжив письменник.

Проте якраз абсурдна назва щонайкраще відображає абсурдність книги – із цим не посперечаєшся. Судіть самі: який сенс прокладати залізницю на піщаних дюнах у пустелі з якоїсь паралельної реальності, що зветься Екзопотамія? Тим паче, на території, де ведуться археологічні розкопки і все може в буквальному сенсі зазнати провалу. А саме цим безглуздим завданням і займаються герої роману. Всі як один, вони ламають останні крихти логіки своїми суперечливими думками, поглядами, непередбачуваними висловлюваннями і вчинками. Разом з тим, ці персонажі настільки різні і їх настільки ніщо не поєднує між собою, що вже навіть їхнє спільне перебування в одному місці (читай – в одній книжці) видається абсолютно парадоксальним. Але все це так заворожує! Відповідно, від читання Віана відірватися дуже важко.

Комічний ефект роману підсилюється завдяки фірмовій інтертекстуальності автора: до «Осені в Пекіні» перекочували персонажі з інших його творів, і навіть деякі люди з реального життя (які так чи інакше перейшли дорогу письменнику, за що й були висміяні у книжці). Трагічна кінцівка, яка вступає в дисонанс із невимушеним гумором, що їй передує, – теж характерна особливість Віанових романів. Її, певно, вже непомильно впізнають ті читачі, що хоч трохи знайомі з творчістю француза (наприклад, із «Шумовинням днів»). Та зрештою, чи могло б в «Осені» все закінчитись інакше? Відповідь – в останній фразі книги, яка звучить так:

«Будь-які спроби це описати будуть марними, адже можна припустити бозна-яку кінцівку».

Провісник авангарду

Мабуть, хибно було б стверджувати, що головна цінність цього роману – у його фантасмагоричних мовних конструкціях чи інших новаторських стилістичних прийомах. Звісно, Борис Віан – знаменитий майстер будувати й вигадувати нові слова. Йому легко вдається експериментувати з образами й формами. І спостерігати за цим творенням – окрема насолода. Так, одухотворення машин та інших предметів неживої природи, скажімо, може добряче збити з пантелику, тому читачу до нього потрібно адаптуватися. Але все це в жодному разі не нівелює важливого змісту, вкладеного в «Осінь в Пекіні», якого так і не розгадали сучасники через надто неоднозначні інтерпретації, закладені письменником у цей глибокий твір.

Борис Віан безжалісно висміяв бюрократію, розкритикував галопуючу індустріалізацію, систему охорони здоров’я, різко зачепив релігію, гомосексуальність і зашореність поглядів, що домінують в суспільстві. Роман оголює всю обмеженість, егоїзм, примітивні бажання і жадібність, притаманні  людям, адже це вони керують нами на шляху до повної руйнації та хаосу. Ось що приховує собою фантазійний абсурдний текст книжки. Отже, будьте готові: це доволі серйозна річ, справжня пожива для роздумів.

«– Добрі новини, пане Крюк, – повідомив Жуйрук. – Я щойно вбив трьох клієнтів і тепер знову матиму час працювати.

– Непересічно! – сказав Крюк. – Треба ловити мить.

– Медицина, – сказав професор, – це непоганий спосіб розважитися, але не до порівняння з авіамоделюванням».

Деструктивний оповідач

Структура книги теж заслуговує окремої уваги. І тут варто віддати належне тим, хто працював над українським виданням «Осені в Пекіні». Адже її чудово передано естетичним візуальним доповненням: кольорові рішення, ілюстрації, плюс вдала верстка, яка власне зберегла і підкреслила структурність роману.

Чому це так важливо? Бо функція оповідача в «Осені в Пекіні» не зводиться тільки до переказування історії читачеві. Він коментує все, що відбувається, присвоює персонажам і подіям нові додаткові сенси, безсоромно заграє зі словами і часто сипле алогізмами. Отож, кожен розділ завершується «Пасажем», де оповідач і дає собі волю зупиняти історію, змінювати її русло, привідкривати завісу наступних глав. Тобто демонстративно ототожнює себе з творцем книги, що стоїть вище того абсурду, який міститься в оповіді.

Гадаю, тим, хто зачитується Кафкою чи Беккетом, Віан точно припаде до смаку, хоча він і відрізняється своїм легким іронічним викладом від похмурого стилю цих письменників. Певна схожість, безумовно, є і з творами представників американської епохи джазу – в першу чергу, завдяки колосальній музичності віанових текстів, яка якщо не явно, то хоча б лейтмотивно створює відповідну атмосферу його книг.

Схожі книги

Борис Віан «Пена дней», «Серцедер».

Ірина Стахурська
Менеджерка з комунікацій, працюю в аграрній сфері. За першою освітою – банкір. Палко люблю читати і все, що пов’язане з книжками. Віддаю перевагу художці, бо ніщо не зрівняється з задоволенням від прочитання доброго роману. Авторка інстаграм-блогу @book_klondike
https://www.instagram.com/book_klondike/

12 thoughts on “Будь-які спроби це описати будуть марними: рецензія на «Осінь в Пекіні»

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life authors and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl authors and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a video game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life articles and blogs

  4. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these Second Life websites and blogs

  5. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these second life articles and blogs

  6. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a video game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these Second Life authors and blogs

  7. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl authors and blogs

  8. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life websites and blogs

Залишити відповідь