- Ця книжка хронологічно передує «Несподіваній радості самотності» та неабияк з нею перегукується. Якщо ви вже читали, то знаєте про хаос в житті Кетрін та як вона хотіла виборсатись з цього всього. В неї вийшло, але для цього довелось відмовитись від залежностей.
- Кому варто читати
- Кому не варто читати
- Схожа книжка
- Авторка - Юлія Дутка
Ця книжка хронологічно передує «Несподіваній радості самотності» та неабияк з нею перегукується. Якщо ви вже читали, то знаєте про хаос в житті Кетрін та як вона хотіла виборсатись з цього всього. В неї вийшло, але для цього довелось відмовитись від залежностей.
Пий до дна, пий до дна, ми наллємо ще вина!
«Там тверезому нема, що робити», – впевнена, колись ви чули таку фразу. Ми живемо у дивні та чудові часи, коли самознищення за допомогою тютюну та алкоголю вже не вважається чимось престижним. Коли вже не треба виправдовувати відмову від келиху «бо я за кермом», «бо курс антибіотиків».
Безалкогольний вибір стає правильним, здоровий спосіб життя перетворюється на норму.
Та все ж у наших лавах чимало тих, хто п’є і хоче пити менше, намагаючись знайти ту міфічну міру, де йому все ще буде ок – і за відчуттями, і за настроєм. Але цієї міри насправді не існує, як і безпечної дози алкоголю, як і склянки вина, яка замінює пів години у спортзалі… Ви в це вірили? Мої фб-френди активно це шерили.
Ця книжка починається з самого дна. Тобто з поліційного відділку, куди авторка загриміла за те, що образила поліцейську. А що відбувалось це в такому районі, що поліцейські там загартовані грубощами, то це мало бути щось воістину феєричне. Але Кетрін цього не пам’ятає. Як і не пам’ятає чимало епізодів зі свого нетверезого життя.
Як же сором... «Я пройшла шлях від розпачу, що не зможу більше пити (коли я сумно озиралася назад), до того моменту, коли нарешті побачила, що пити — це просто марнувати час, і далі — до щастя від думки, що мені вже ніколи знову не доведеться пити. І я на повній швидкості помчала в це тверезе майбутнє. Що довше ви не п’єте, то ліпше почуваєтеся як тілом, так і душею, то частіше думаєте «Я заслуговую не пити» замість «Я заслуговую на те, щоб випити».
То істина все-таки не у вині?
Полегшення на мить, а потім чорні думки обсідають знову. Такий собі бій з тінню, в якому Кетрін раз по раз програвала, пірнаючи у темряву без спогадів, Їй не хотілось такого, але відмовитись від вина (і не тільки) так просто не вдавалось. Півтори пляшки вина за вечір удома. В барі – та хто його знає. Її трясло без чарки, тому вона приходила заздалегідь, щоб кількома склянками заспокоїти нерви. Вона думала, що ніхто не знає і вперто чіплялась за брехню. Життя перетворилось на старий затхлий будинок з затуленими віконницями, де тільки павукам зручно снувати свої сіті.
Але ця бридка п’яна гусінь, яка любила «накетитись» в дрова все ж перетворилась на красивого тверезого метелика. Вона пройшла довгий шлях і вже давно не п’є взагалі. Бо навіть один гранчак може повернути її до того безрадісного стану, коли зупинитись вже неможливо. Вона щиро своїм досвідом та порадами, які у її випадку спрацювали. Чорні думки зрідка повертаються, але вже не мають над нею влади. Їй вже не соромно, за те, чого не пам’ятає, тому що в її житті більше немає п’яних провалів.
«Я побачила, що тверезою була в мільйон разів щасливіша, ніж коли пила. Як і сотні непитущих приятелів, які з’явилися в мене за цей час. У моєму тижні виявилося на десятки більше годин, у мене незмірно більше енергії, на рахунку за чотири роки на £ 23 000 більше, стосунки з друзями зміцніли, відновилися зв’язки з родиною, шкіра стала свіжішою, а тіло — пружнішим, ноги вперше в житті засмагли (дивись сторінку 198), я змогла спати по вісім годин без перерви, відчула себе здоровою на всі сто, мій погляд на життя радикально змінився на позитивний, а кар’єра стала незрівнянно успішнішою. Як таке може не подобатися?!»
Яка ж вона – радість тверезості?
«Тверезість — це не спосіб життя, який доводиться обирати купці пияків-не-вдах. Це те, що потрібно обрати нам усім. Якщо ми захочемо».
Навряд чи я змогла відчути цю книжку на повну. Все-таки вона не про мене і вино. Хоча ці довгі похмурі дні навівають думки про глінтвейн. Але в кожного з нас є залежності, які своїми кігтистими лапками роздирають душу. В когось це залежність від схвалення, в когось – від їжі, яка з благородного гедонізму переростає у проблеми зі здоров’ям. Але механізм боротьби з ними загалом схожий: визнати проблему і вперто витісняти її зі своєї рутини. Хоч як нелегко. Хоч як, здається, неможливо. Радість тверезості – вона безмежна, це немовби кожен день сонячний та щасливий.
Кому варто читати
Тим, хто хоче пити менше або й не пити взагалі.
Кому не варто читати
Переконаним адептам здорового способу життя, яким таке геть не загрожує.
