7 книжок для знайомства з науковою фантастикою

*типові збори клубу анонімних читачів фантастики*

– Усім привіт! У нас знову новенький, приємно бачити. Сподіваюсь, ви розумієте, що ми тут не тільки про фентезі говоримо? О, розрізняєте фантастику і фентезі? Це ж чудово! Тоді, мабуть, вам буде цікаво на сьогоднішньому зібранні, ми саме хотіли поговорити про жорстку наукову фантастику. Що? Кажете, не любите складні для розуміння тексти з купою термінології?

*колективне скрушне зітхання*

———————————————————————————————-

Одним із поширених стереотипів щодо наукової фантастики є той, що полягає у неправильному трактуванні жорсткої (hard sci-fi) і м’якої (soft sci-fi) наукової фантастики. Досить часто словосполучення «жорстка наукова фантастика» зчитується як «важка для зрозуміння / складна / з купою термінів і пояснень / з дуже високим порогом входження». І це уявлення не завжди відповідає дійсності.

Такий поділ наукової фантастики опирається на відповідну класифікацію наукових дисциплін на hard sciences та soft sciences. До перших зараховують переважно точні природничі науки – хімію, фізику, астрономію тощо, до других – гуманітарні і більш гнучкі – антропологію, соціологію, психологію. Тобто коли якийсь твір характеризують як жорстку наукову фантастику, йдеться насамперед про те, що він зорієнтований на природничі науки, що вивчають матеріальний світ і прагнуть до високої точності. Автори таких творів зазвичай максимально опираються на поточні наукові дослідження і здобутки та намагаються їм не суперечити, тільки дофантазовують у що можуть розвинутися ті чи інші наукові відкриття, як можуть вплинути на спосіб життя людей. Якщо ж письменник орієнтується на гуманітарні науки або використовує поверхнево адаптовані чи навмисно суттєво змінені під потреби авторського задуму здобутки природничих – це підстава зарахувати їх до м’якої НФ.

Насиченість тексту незрозумілою термінологією ще не означає, що перед вами жорстка НФ, так само як довгі речення і незрозумілі терміни іншомовного походження не означають, що перед вами справді наукова стаття. Безсумнівно, жорстка НФ можу бути складною і такою часто буває. Часто, але не завжди. Це залежить від майстерності автора, зрештою, писати про науку зрозумілою для широкої аудиторії мовою треба вміти.

Якщо ви нарешті зважились почати знайомство з науковою фантастикою, пропонуємо вам 7 книжок для першої зустрічі – від класики до сучасної літератури. Щоправда, у цій добірці до жорсткої наукової фантастики належить тільки «Марсіянин», однак ця книга прекрасно демонструє, що такі тексти можуть читатись легко, навіть якщо йдеться про складну техніку і математичні розрахунки.

Айзек Азімов – один з найвідоміших майстрів наукової фантастики, що заклав підвалини жанру і запровадив ті самі три закони робототехніки. Його «Фундацію» сміливо можна назвати витриманою часом класикою, яку цікаво читати й сьогодні. 

Психоісторик Гарі Селдон за допомогою низки математичних рівнянь зміг передбачити майбутнє: розпад Галактичної Імперії і тривалий час варварства й хаосу, що настане опісля. Це події, яких не можна відвернути, але можна спробувати скоротити термін «темних часів» і прискорити постання нової цивілізації. Саме з цією метою на периферійній планеті Термінус було створено Фундацію, де найкращі науковці Імперії сумлінно працюють, аби зібрати в єдиній Галактичній енциклопедії усі знання, здобуті людством досі; знання, які допоможуть відродити все заново. Поки що «план Селдона» спрацьовує, але чи вдасться  наступникам вченого скерувати рух історії у потрібному напрямку?

Чарлі Гордону 32 роки, він працює прибиральником у пекарні, у вільний час ходить до школи і мріє стати розумним. Елджернон – біле піддослідне мишеня, що зазнало операції на мозку, в результаті чого рівень його інтелекту зріс в кілька разів. Цю операцію ще ніколи не проводили на людях і Чарлі погоджується стати першим, тим самим в незбагненний спосіб переплітаючи свою долю із долею мишеняти.

В рамках експерименту Чарлі веде щоденник, де розповідає про все, що з ним трапляється, а також описує свої думки й переживання. Завдяки цьому щоденнику читач може прослідкувати, як після успішної операції поступово змінюється герой, як змінюється його мова, словниковий запас, побудова речень і їх логіка, як змінюється його ставлення до світу і водночас ставлення оточуючих до нього, адже одна справа – зверхньо піджартовувати над недоумкуватою і безпорадною людиною, а зовсім інша – відчувати власну нікчемність і приземленість порівняно з генієм.  

«Квіти для Елджернона» – дуже зворушлива історія про самотню, загублену людину, якій важко знайти своє місце, незалежно від рівня IQ.

Одна із найзнаковіших книжок Курта Воннеґута, філософська оповідь про сучасний світ і можливий сценарій його кінця. 

Головний герой і оповідач Джон збирає матеріали для книжки про покійного Фелікса Гоніккера, одного з творців атомної бомби, скинутої на Хіросіму. Джон знайомиться з дітьми нобеліанта і намагається дізнатися більше про ще один його небезпечний винахід – таємничу субстанцію лід-дев’ять, що здатна перетворити світ у крижану брилу. Згодом пошуки приводять його на райський карибський острів Сан-Лоренцо, яким керує божевільний диктатор і на якому шириться підпільна релігія бокконізму. Водночас діти Фелікса Гоннікера замість того, щоб знищити лід-дев’ять і запобігти катастрофі, зберігають його зразки для себе, кожен із власною метою.  

Окремої уваги заслуговує мова твору: сповнена неологізмів і провокацій, на межі абсурду і політкоректності, серйозна і сатирична водночас. «Колиска для кішки» вийшла друком понад півстоліття тому, однак і досі дивує, інтригує і змушує повертатись до неї знову і знову. 

Події цього незвичайного навіть для наукової фантастики роману розгортаються в часи, коли міжпланетна експансія спричинила появу численних колоній Землі, а космічний туризм став звичною справою. Більше того, життя людей тепер не обривається із настанням смерті, воно переходить у фазу напівжиття, коли померла людина, перебуваючи у спеціальному холодильному контейнері мораторіуму, може час від часу «прокидатися» і спілкуватися з рідними. Нічого дивного немає й у тому, що до переліку поціновуваних професій увійшли телепати, ясновидці а також люди з відповідними антиздатностями, здатні їм протидіяти. 

Однак наскільки впевненою у реальності оточуючого може бути людина в світі, де існують способи впливу на свідомість, можливість змінювати уявлення про минуле й майбутнє і розмовляти з померлими?

Одного паскудного четверга молодий землянин Артур Дент прокидається з жахливим похміллям. Становище тільки погіршує гуркіт бульдозера, який збирається знести його дім з садочком, аби на цьому місті збудувати проїзд. Після нетривалого лежачого протесту Артур дозволяє другу Форду Префекту забрати себе на пиво, де дізнається що той – прибулець з планети Бетельгейзе, а Землю от-от знищать, щоб прокласти швидкісну гіперкосмічну магістраль. Хіба цей четвер міг бути ще гіршим? На щастя, Форд знає, як застопити космічний корабель і вшитися звідси якомога швидше, головне – не панікувати і не забути рушник! Отак, поневолі мандруючи Галактикою і збираючи матеріали для нового видання «Путівника», герої зустрічають різноманітні форми життя і отримують можливість з’ясувати єдину і правильну відповідь на питання про Життя, Всесвіт і Все Інше. 

Смерть більше не є перешкодою і в нуарно-кіберпанковому романі Ричарда Морґана «Видозмінений вуглець», щоправда, цього разу вирішення проблеми дещо інше: завдяки новим технологіям свідомість людини можна зберігати в кортикальну пам’ять біля основи мозку, яку за потреби та при наявності достатніх коштів завантажувати в нове тіло-«чохол» (людське чи синтетично створене). В такому світі жертву вбивства завжди можна тимчасово «воскресити», щоб допитати на суді. В такому світі заможні люди звикли самі планувати чергове перезавантаження, але інколи ситуація може вийти з-під контролю…

Такеші Ковач – колишній солдат, якого витягли із цифрової в’язниці після тривалого забуття і завантажили в нове тіло, аби він виконав замовлення. Замовник – заможний бізнесмен – хоче з’ясувати, хто його вбив і чому, тож Такеші береться за справу і поринає у світ неонових вивісок і голограм, брехні і маніпуляцій, де все має подвійне дно і нікому не можна довіряти. 

Марк Вотні має шанс увійти в історію і стати першою людиною, яка помре на Марсі. Астронавт залишився сам-один на червоній планеті, поранений, з дуже обмеженим запасом їжі й води та без можливості вийти на зв’язок із Землею. Для членів своєї команди, як і для штабу NASA, він уже мертвий: всі думають, що Вотні загинув під час евакуації, зумовленої сильною пиловою бурею, тож чекати на рятувальну місію – марна справа. Чи зможе він вижити за таких умов? Чи допоможе йому почуття гумору і знання механіки й ботаніки? Сам Вотні налаштований скептично, однак продовжує боротись і вести щоденник, який і становить основну частину роману. 

Енді Вейру вдалось створити захоплюючу марсіанську робінзонаду, в якій витримано баланс між дотепними жартами і науковими фактами і в якій читач не встигає занудьгувати протягом сотень сторінок, проведених сам на сам з головним героєм.

Варто також згадати, що шлях автора до популярності був досить нетиповим. Після численних відмов від різних видавництв та літературних агентів (у тексті надто багато науки!), автор вирішив публікувати роман уривками на власній сторінці, пізніше, на прохання читачів, опублікував його як електронну книжку на платформі Амазон. Продажі були настільки високими, що привернули увагу видавців, один з яких викупив права на видання книжки за досить значну суму. А ще за якийсь час вийшла екранізація від Рідлі Скотта, що отримала кілька номінацій на Оскар (щоправда, від науки там залишилось небагато, зате марсіанські краєвиди гарні).

(Visited 632 times, 2 visits today)