Коли мені було 22 роки, у мене з’явилася ідея поїхати на круїзний лайнер у складі команди. Я була молода (занадто), впевнена (аж занадто) та гарно знала англійську мову. Здавалося, що в мене є всі козирі в рукаві, які б допомогли мені заробити силу-силенну грошей та повернутися додому переможницею. Не так сталося, як гадалося. Після магістратури впевненості в мені стало трохи менше, а любові до комфорту, навпаки, більше. Так моя ідея пішла від мене, але свій слід полишила. І коли я побачила, що виходить книга нашої української авторки Ольги Мельник «Ship Life. Сім місяців добровільного рабства», знала, що обов’язково візьмуся її читати. Далі хочу поділитися з вами моїми враженнями, але спочатку розповім трохи про Ольгу.
Огляд книжки на каналі Yakaboo
Читати: Ship Life. Сім місяців добровільного рабства. Уривок із книжки
З книги ми дізнаємося, що Ольга народилася в родині, яка закохана у воду. Батько й мати Ольги у свій час перетнули не одне море і вони зовсім не хотіли, аби їхні доньки повторили їхній шлях. Тому із сонячної Одеси Ольга переїхала до Києва, де завершила Київську Могилянську Академію. Проте, море текло по венах та звало дівчину до себе. Так Ольга наважилась і пройшла співбесіду на круїзний лайнер – не маючи досвіду, знайомств та справжнього розуміння, що на неї чекає. Уже коли був підписаний контракт і авіаквиток чекав своєї дати, батьки Ольги розповіли все що знали, аби якомога сильніше убезпечити доньку від норову круїзної специфіки. Так і почалися 7 місяців рабства, у яке Ольга поїхала добровільно.
Книга «Ship Life» написана у форматі щоденника, тому її дуже цікаво читати. Це не просто замітки про відвідання красивих портових міст та морські довгі переходи, це правдива версія того, що відбувається за дверима Crew Only. Якщо відпочивальники перебувають на лайнері до 14 днів, то команда працює без жодного вихідного півроку, а то й більше. Як не з’їхати з глузду й таки щось заробити в атмосфері постійної конкуренції й розповість Ольга.
Якби ця книга потрапила в мої руки у 22 – я би точно навіть не роздумувала про таку подорож. Не тому, що на лайнері відбувається щось страшне, а тому що я точно не така людина, яка витримає постійну напругу замкненого простору з тими самими обов’язками кожен день. Я би рекомендувала цю книгу тим, хто роздумує чи їхати заробляти в такий спосіб, аби зрозуміти на які жертви потрібно буде йти. Проте, ця книга буде цікава всім хто любить travel-story та захоплюється тематикою подорожей. Це гарний представник українського нон-фікшн, який тільки починає свій шлях розвитку в країні.
Якщо вас не переконало все, що написано раніше, то наводжу цікаву цитату з книги – «Люди, які сюди потрапляють, з часом неминуче стають схожими на тих, які працюють тут уже тривалий час». Бо це і є частина ship life.
Схожі книги: «Путешествие вместо туризма» Антон Фрідлянд
Читати: Книго-мандри. 10 українських книжок про різні куточки світу
Читати: Новинки січня. 100 книжок від українських видавництв
2 475 thoughts on “Море хвилюється раз. Чи є життя на круїзному лайнері?”