До нової книжки популярного сучасного українського дитячого письменника Олега Чаклуна «Монстри, що живуть у шафах» (Фонтан казок, 2018) увійшли казки про наші страхи, які ми зазвичай придумуємо собі самі — й самі їх лякаємося. Оглядачки блогу Yakaboo діляться враженнями про цю чарівну книжку.
Оглядачки
Настя @anastasiia.zaremba: мама, яка прочитала більше 25 книг про виховання. Вірю, що в книгах можна знайти відповіді на будь-які питання, головне знати де шукати.
Ірина @irinyurch: мама-книголюб. Вірю в те, що книги відіграють велику роль у формуванні особистості – не тільки маленької, а й дорослої.
Юлія @julia_prokhorovych: неідеальна матуся маленького хлопчика-шилопопика. Шукаю тишу в книжках, особливо люблю читати у ванні з піною та при свічках (просто це єдине місце, де мама може усамітнитися).
Чому взялися за читання казки?
Настя: Як мама я завжди насторожено ставлюся до казок, адже ніколи не можна бути впевненим, що дитина винесе з них. Монстри – це взагалі дуже делікатна тема, з одного боку вона нереально цікава, адже так хочеться дізнатися, хто вони, а з іншого — є сумніви, чи не злякає вона і як дитина відреагує на це.
А оскільки монстри так вражають дітей, мені важливо було знайти хорошу історію про них. «Монстри, що живуть у шафах» якраз така. Виявляється, люди бояться монстрів, а монстри бояться людей, хоча вони ніколи один одного не бачили і нічого поганого не робили. Монстри дуже схожі на дітей, вони люблять грати в хованки і розігрувати один одного і, звичайно ж, у кожного свій характер.
Юля: Чому вирішила читати цю книгу? А ви назву бачили? – «Монстри, що живуть у шафах» – це ж про найбільші страхи мого дитинства, особливо після розповідей друзів про всілякі жахи типу “у чорному-чорному місті…!”. Ох, мабуть такі страхи були не тільки в мене. Тому книжечка мене дуже зацікавила.
Ира: «Монстри, що живуть у шафах» спочатку була своєрідним експериментом для мене. Книга про монстрів для дітей? Що ж це за істоти такі? Чи не налякають такі казки малюка? Зізнаюся, на перших сторінках мене чекало розчарування. “А чи знаєте ви, малята, що на світі живуть справжнісінькі монстри?… Мешкають вони в шафах, комодах, на полицях, а ще в підвалах та коморах…” – сказати, що мене це збентежило – не сказати нічого. Книга, яка починається з залякувань. Але, не повторюйте мою помилку – не поспішайте з висновками, бо на наступній же сторінці історія набуває зовсім іншого забарвлення. Погоджуся з Настею, «Монстри, що живуть у шафах» – дійсно хороша казка.
Про що книга
Настя: Дуже милий сюжет, в якому не просто не боїшся монстрів, а скоріше шкодуєш і любиш їх. Добре показаний страх дітей і монстриків, які зустрічаються і розуміють, що зовсім даремно хвилювалися. Особливо хочеться відзначити героя “Хтось із темряви”, це ж теж про дитячий страх темряви.
Книжку можна віднести до розряду казкотерапії, тому що з її допомогою дитина опрацьовує свої страхи і позбавляється від них, якщо вони, звичайно, були. А якщо ні, то це просто гарна весела історія з важливими висновками не тільки про страх, а й дружбу.
Окремо важливо відзначити ілюстрації Оксани Липко, адже вона малює голкою і ниткою по кольоровій тканині. Особисто мені такі ілюстрації не дуже подобаються, але конкретно для цієї книги – це хороший варіант, за рахунок тканини і фактури зображення стають більш живими, є відчуття, що їх можна помацати, взяти в руки. А для усунення страху це найкращий варіант. Також, дитина бачить різноманітність, і для того щоб робити картини не завжди потрібні пензлики і фарби.
Юля: Як виявилося, книга яскрава та мила не тільки за обкладинкою, а і за змістом. В ній йдеться мова про пригоди двох дітей – Івася і Веселинки, а також монстрів – Хвалька, Малюка, Незграби і Забіяки. І кожен живе у своєму світі, але одного разу їм довелося зустрітися у темній старій шафі…
Але не хвилюйтеся, історія зовсім не страшна! Вона наповнена кумедними ситуаціями, цікавими роздумами та світлими думками.
Також слід відмітити обкладинку та ілюстрації до книги – вони можуть здатися занадто яскравими, але не забуваємо, що це історія про монстрів, тому яскраві кольори неначе кажуть: “Тут немає нічого страшного. Просто візьми в руки книгу і забудь усі страхи про монстрів!”
Ира: Важко сказати, хто в цій книзі миліше, головні герої – діти чи монстрики, з якими вони зустрічаються. Диво та й годі, смішні, добрі і навіть боязкі – ці “монстри” точно не налякають дитину, скоріше навпаки. Дуже подобається те, що всі герої відкрито говорять про те, чого бояться, обговорюють свої страхи – прекрасний приклад для маленького читача, чи не так? Книга дійсно може допомогти малюкові в опрацюванні своїх власних фобій, в приємній та веселій атмосфері захоплюючої казки.
А найголовніше, за допомогою спілкування дітки і монстрики дуже швидко знаходять спільну мову, що також піде на користь.
Головна особливість книги – це її тканинні ілюстрації. Ще з подібним не стикалася і, чесно сказати, так до них і не звикла. Традиційні малюнки мені ближче. Але, вони не тільки “стають більш живими” завдяки своїй фактурі, а й розвивають творче мислення. Погодьтеся, не кожному же в голову прийде ідея малювати тканиною. Чому б не спробувати?
Післясмак
Настя: «Монстри, що живуть у шафах» – це правда хороша книга про монстрів. Мені вона дуже сподобалася, але головне навіть не це. Книга сподобалася моїй доньці, їй уже майже три. І практично кожен вечір на моє запитання “Що будемо читати?”, вона відповідає “монстриків”, а потім із задоволенням їх слухає.
Юля: Гарна історія для подолання страху темряви і жахливих монстрів, що може малювати уява діточок. Адже, як виявилося, ці монстрики зовсім не жахливі, а навіть дуже милі 😉 Рекомендую читати, однозначно.
Ира: мила, добра, світла книга. Нехай і не відразу, але мені вдалося подружитися з монстриками і перейнятися їх побутом, життям і історіями. Після «Монстри, что живуть у шафах» хочеться скоріше забратися в шафу і чекати цих диваків, ніж боятися самої згадки темряви і замкнутого простору.
Ці казки — ідеальне “чтиво” для малюків на ніч, спокійне і приємне.
Цитати
« — Хіба він аж такий лихий?! – не втримавшись, перебила його Веселинка.
— Та ніби ні… нічого такого він не робив, – замислено відповів Малюк. – Принаймі я про таке не чув. А ви, хлопці? – запитав він інших монстрів.
— І я нічого лихого не чув.
— І я… – відповіли вони майже одночасно.
— То чому ж ви його так боїтеся? – здивовано запитала їх Веселинка.
— Ну, як це чому? – не втримавшись, відповів Незграба. – Це ж Хтось із темряви!!! Його всі монстри бояться! Він говорить із темряви, але його не видно! Я думаю, що там, у темряві, він ду-у-уже страшний! – закінчив він і знову замовк.
— Дивно, – сказала Веселинка, – ви, такі поважні й справжні монстри, боїтеся невідомо кого, ще й не лихого.»
14 thoughts on “#МамиЧитають: добра книжка про нестрашних монстрів”