- Чоловік у гетеросексуальних стосунках отримує оргазм в 95% статевих актів, а жінка – в 60%. Близько 15% жінок протягом усього життя так і не відчувають оргазму від сексу з партнером. Сумна статистика. Згодні? Анна Топіліна в книжці «Люби без ілюзій» ламає міфи про романтичне кохання та принца на білому коні, розкриває риси здорових взаємин і вчить бути щасливими нас, дівчат, бо ми на це заслуговуємо!
- Та, що говорить з книжки
- Романтичне кохання – міф чи реальність
- Як відрізнити любов від залежності?
- Досить брехні та токсичності
- Хто має право на оргазми
- Що сподобається в книжці?
- Що захочеться покращити?
- Кому варто читати
- Кому не варто читати
- Схожі книжки
Чоловік у гетеросексуальних стосунках отримує оргазм в 95% статевих актів, а жінка – в 60%. Близько 15% жінок протягом усього життя так і не відчувають оргазму від сексу з партнером. Сумна статистика. Згодні? Анна Топіліна в книжці «Люби без ілюзій» ламає міфи про романтичне кохання та принца на білому коні, розкриває риси здорових взаємин і вчить бути щасливими нас, дівчат, бо ми на це заслуговуємо!
Та, що говорить з книжки
Анна Топіліна – блогерка, перекладачка та письменниця. А ще вона соціальний працівник та надає допомогу дітям у кризових ситуаціях. У майбутньому мріє допомагати жінкам, що зазнали насильства у партнерських взаєминах.
У нонфікшн Топіліна потрапила, захопившись перекладацькою діяльністю. Українською мовою вона переклала кілька шведських бестселерів: детективів, графічного роману-коміксу «Kunskapens frukt» Лів Стрьомквіст. А ще практичний посібник з саморозвитку «Women Who Love Too Much» американського терапевта Робін Норвуд.
Анна стала однією зі співавторок збірки історії від жінок для жінок під назвою «Про що вона мовчить».
Топіліна завжди хотіла перекладати та писати соціально-корисну літературу. Кілька років вона мріяла створити книжку про стосунки, на противагу «Чоловікам з Марса» та подібним. Таку, щоб з чіткою фемоптикою та без зайвої психологізації.
Перша книжка зірвала кассу та відразу стала бестселером Yakaboo – прихильники блогерського таланту Анни відразу розкупили книжку. Авторка тішиться схвальними відгуками читачів і критиків, які, зрештою, зняли ті рожеві окуляри.
Романтичне кохання – міф чи реальність
Принци, що завойовують серця принцес, любовні муки, жертви заради кохання – про всю цю романтику ми слухаємо ще з дитинства. Пригадайте лишень діснеївських «Русалоньку» чи «Сплячу красуню». Нам здається, що любовні страждання, нерівність чоловіків і жінок, а такоє надумане очікування принца на білому коні – це норма. Адже нам про це оповідали змалечку. Невже може бути інакше?
Казки, мультфільми та класичні романи романтичного жанру впливають на формування кожного з нас і нашого світогляду. Вони породжують міф про романтичне кохання – «це один із культурних сценаріїв, що регулюють наше спілкування з іншими людьми. Культурний сценарій – це правила соціальної взаємодії, які ми засвоюємо в процесі соціалізації, тобто з вихованням і становленням членами суспільства». Міт базується на таких передумовах:
- партнери-антоніми;
- єдність протилежностей;
- ритуал залицянь;
- сильні почуття;
- надцінність;
- страждання;
- володіння.
Топіліна пише, що «ідея романтичної любові ґрунтується на структурній нерівності, нормалізації насильства і романтизації страждань і дискомфорту».
Наприклад, нормалізація насильства виникає з дуже рожевого та прекрасного – з ритуалу залицянь, коли активний партнер добивається пасивної партнерки. Чи чули ви коли-небудь, щоб в історіях лицар запитував у дами серця, чи хоче вона серенад під балконом і боротьби з драконом? Звісно, ні.
У оповідях чоловіки активно домагаються свого. «Ігнорування і проломлення жіночого «ні» – стандартна складова традиційних романтичних взаємин, потенційно здатна призвести до ще більшої ескалації насильства. Жіноче «ні» прийнято вважати кокетством, а порушення жіночих кордонів (наприклад, гіперопіку, ревнощі й контроль) – турботою і соціально схваленою поведінкою».
Не треба лякатися, що авторка критикує все те, про що кожна дівчинка мріяла з дитинства. Адже ходіння за руку, букети та цукерки – це все можна і потрібно залишити. Як і любов. Варто лише прибрати домішки несправедливості та токсичності у взаєминах, що ввійшли в соціум як норма.
«Перехід до партнерства і стосунків «суб’єкт-суб’єкт» абсолютно не передбачає відмови від міцних почуттів, красивих жестів і любовного дурману. Ми говоримо про крок у бік рівноправності, а не про повне розчаклування світу і перетворення його в безрадісне, наперед запрограмоване дещо».
Як відрізнити любов від залежності?
Усі ці надзвичайні фрази на кшталт «я без тебе помру» чи «жити без тебе не можу» – це не любов, а одержимість. Кохання нас робить шляхетними, спонукає до розвитку та вдосконалення. Передбачає взаємоповагу та право на свободу іншої людини. «Любов – це «я можу і без тебе, але ти додаєш світла в моє життя».
Залежність – це втрата себе в іншій людині, це коли зникає кордон між душами та життями. Підвладна людина зазвичай не бачить партнера, адже занадто сильно зайнята власними переживаннями та потребою кохання. Вона постійно намагається виміняти свою любов на любов взаємну. Часто людина стає залежною, коли починає взаємини виснаженою та емоційно голодною.
Досить брехні та токсичності
Топіліна чесно зізнається, що говорити про здорові стосунки їй важко. Це нагадує розповідь про єдинорогів. Але попри все авторка окреслює сферу здорових стосунків і робить це, йдучи від протилежного. У таких взаєминах немає місця для:
- нерівності
У рівноправних взаєминах не буває глави сім’ї. Ніхто не відчуває, що його використовують. Обидві сторони вкладають у стосунки орієнтовно ту ж саму кількість ресурсів. Це може бути як рівний розподіл хатніх обов’язків, так і традиційний, коли обоє партнерів бачать внесок одне одного і вдячні за нього.
- насильства та контролю
Взаємини має бути побудовано на принципах свободи та поваги. «Партнери живуть разом не через певну потребу, а з доброї волі». А ще вони володіють потрібною складовою – близькістю. Це коли обоє поважають думку, інтереси, бажання та захоплення одне одного.
- брехні, маніпуляцій і підлаштовування під іншого
У стосунках, де одному чи обом партнерам доводиться брехати, викручуватися чи маніпулювати, немає істинної близькості. Тому рано чи пізно вони розваляться. Для здорових взаємин потрібна пряма комунікація. Це відкрите спілкування, коли один партнер не боїться озвучити власні бажання, почуття та страхи, а інший – намагається почути їх.
У книжці є пам’ятка, яка допоможе визначити, чи добрі у вас стосунки. По суті це перелік питань, які читачі можуть поставити собі. Можливо, це дасть поштовх до завершення токсичних взаємин, спонукатиме до роздумів чи просто відкриє очі на реальний стан справ.
«Хороші стосунки – це коли тобі добре, мені добре, і хочеться це постійно повторювати, байдуже, з якої причини».
Хто має право на оргазми
Якщо говорити про взаємини, то оминути питання сексу неможливо. Упродовж століть він був незмінно пов’язаний з дітонародженням. Традиції та релігія визначали – кому, коли та за яких умов можна вступати в статеві стосунки. Сьогодні завдяки винайденню ефективних контрацептивів секс нарешті відокремлено від продовження роду та шлюбу. Тепер секс можна просто вважати виявом близькості та джерелом насолоди. Але важливо зрозуміти, що в здорових взаєминах на задоволення заслуговують обоє партнерів.
Топіліна викладає чотири постулати рівноправного сексуального життя, які має знати кожна дівчина:
- твоє «ні» має значення, тому «кохайся лише тоді, коли тобі цього хочеться» (секс – це взаємодія двох рівноправних партнерів, тому бажання обох однаково важливі);
- твій оргазм і задоволення – важливі, тож не бійся бути занадто складною, не симулюй та говори про секс;
- кількість твоїх партнерів – твоя особиста справа;
- контрацепція – не тільки твоя справа (партнери є однаково відповідальні у цьому питанні, тому не потрібно нехтувати своїм здоров’ям заради задоволення партнера).
«Запам’ятай: твій оргазм – важливий. Ти – головна героїня свого сексу. Ти достойна уваги, зусиль, старань. І цього не варто соромитися».
Що сподобається в книжці?
- Сторінки підвищеної уваги
Матеріали з позначкою «важливо» та «пам’ятка» так і кричать «Прочитай мене!». Заголовок навіть підкреслено знизу, щоб ви його не проґавили.
- Мотиваційні цитати на початку розділів
Короткі фрази не лише спонукають до розмірковування над своїм ставленням до стосунків, а й вселяють впевненість у своїх діях і покращують настрій. Ось одна із них – «Ти – жінка, і ти можеш і мусиш витрачати власну енергію насамперед на себе».
- «Живі» історії
Наприкінці книжки Топіліна переповідає десятки реальних жіночих історій про щастя в стосунках і на самоті. Можливо, в одній із них ви навіть впізнаєте себе.
Що захочеться покращити?
Додати історію щастя авторки. У книжці є безліч історій щастя жінок, але бракує оповіді Топіліної. На початку книжки авторка згадує про період її написання, що це сталося в один із найскладніших етапів її життя – коли чоловік, з яким вона мріяла виховати дітей та зустріти старість, покинув її. Життя бентежне і не завжди тренер – це зірка футболу. Можливо, історії немає, бо наша героїня ще сама не вирішила, що для неї щастя.
Кому варто читати
Дівчатам, які заплуталися у стосунках, намагаються краще зрозуміти себе чи шукають підтримки у своїй інакшості. Та й взагалі – кожній з нас. Байдуже, хто наскільки задоволений у стосунках. Кожна почерпне нову інформацію чи перегляне свої погляди, адже ми всі дивилися ті мультфільми про принців.
Кому не варто читати
Дівчатам, що бояться щось змінювати та розчаровуватися. Декому приємно жити у своєму уявному світі і жодні ідеї-блискавки краще туди не пускати.
