Гортати час від часу паперові сторінки я вважаю за добру традицію. Сьогодні мені до рук потрапила книжка дівчача, навіть дитяча. Книжка, яка напрочуд гарно заряджає душу дорослу людину завзяттям та позитивом. Мова піде про «Лотта та її катастрофи» відомої німецької письменниці Аліс Пантермюллер. Точніше, з першою частиною цієї серії книг — «Скрізь повно кроликів».
Катастрофи бувають різними. Лотта має справу з (за складністю):
- новою школою. Усе б добре, та в школі існують контрольні, несимпатична керівничка і пихаті однокласниці на чолі з Беренікою («Бараницею») Бьодекер. Береніка з багатої родини, тож має підстави задирати носа (але це її не виправдовує!).
- двома молодшими братами. З ними треба допомагати матусі, а ще брати схиблені на космічній фантастиці, граються зі страшенним галасом та повсякчас чубляться.
- індійською блок-флейтою. Чомусь дорослі вважають, що вміння грати на флейті неабияк важливе для дівчат. Навіть якщо дівчата до цього зовсім не пристосовані! Флейту не вдалося ані “загубити”, ані подарувати, тож Лотта робить вигляд, що вчиться.
- черепаха Купа. Купу можна зустріти у найнеочікуваніших місцях будинку, через неї обов’язково чіпляються, коли кудись поспішають, а більше нічого не відомо. Про неї розкажуть пізніше.
От скільки всього! Та, на щастя, проти своїх катастроф Лотта має:
- непереможне почуття гумору, що дозволяє дівчинці знайти вихід з будь-якої ситуації, а ще вигадувати каверзи проти своїх ворогів.
- участь найкращої подруги Шаєн, яка є безстрашною та винахідливою, а ще має вдома безліч справжніх кроликів (на відміну від Лоттиної, мама Шаєн це дозволяє).
- індійську блок-флейту.
Так, так, не дивуйтесь! У кожній казці має бути чарівний предмет. «Лотта» — радше смішнючий комікс, але чарівний предмет тут все-таки є.
Кожного разу, коли Лотта грає на флейті і отримує винятково гидотні звуки, поряд трапляється щось неймовірне. Найчастіше, це якась халепа (а що ви хотіли за таку гру?). Проте така магія є навіть корисною, якщо використовувати її влучно — у зовсім незрозумілій ситуації або в оточенні ворогів.
Книжка підкорює невимушеністю історії, яку читачеві оповідає сама Лотта. Відкрите ставлення до життя та непереможний гумор, притаманні дівчині, наче ковток свіжого повітря для дорослих. А діти знайдуть у Лотті подругу та сміятимуться над усіма її витівками.
Я не випадково назвала цю книжку коміксом. Малюночки тут на кожній сторінці, вони супроводжують текст, тож історія є емоціонально насиченою та читається легко.
Тож якщо сірі будні намагаються вас поглинути, читайте Лотту. Якщо діти відмовляються читати, бо це нудно, запропонуйте їм Лотту. Або читайте разом, розглядайте та смійтеся.
Усім усміхненості!
Схожі книжки: Гільда і троль, Чудовий світ Тома Гейтса.
16 thoughts on “Про проблеми з гумором: «Лотта та її катастрофи»”