Чи пам’ятаєте, ким хотіли стати в дитинстві, коли нарешті підростете? Єнотик Бо із дитячої книжки письменниці-дебютантки Ірини Лазуткіної «Єнотик Бо і повітряна куля» (Видавництво Старого Лева, 2019) марить небом.
Він – перший єнот в школі пілотів, де викладає знаний майстер повітроплавання ведмідь Ас. Батьки Бо працюють на фабриці всеохоплюючого полоскання «Чистодія» і насправді не дуже в захваті від такого захоплення сина. «Тато ніяк не може змиритися з тим, що я хочу літати, а не полоскати, – каже Бо, – а мама постійно переймається за техніку безпеки кулі». Та й взагалі, на думку батьків, є інші справи, де можна продовжити сімейну справу та краще заробити. Ох, скільки в цій історії знайомого із дитинства! Але Бо все одно прокидається вранці та спішить на навчання до школи пілотів, де його вже чекає друг – кріт Ом.
Єнотик чистить зуби, має блокнот завдань (і навіть робить селфі) та поряд із вивченням спеціального алфавіту для літунів малює свою мрію – політ на повітряній кулі з вчителем Асом. Книжка має маркування «для молодшого шкільного віку», хоча тут є трохи і літератури, і фізики: Бо завзято намагається з’ясувати, що таке «бути теплом», і на практиці дізнається, як працює повітряна куля.
У цій історії багато повчального та корисного для дітей: ти можеш обрати те, що раніше ніхто у твоїй сім’ї не робив, батьки хвилюватимуться, будуть перешкоди, але їх можна здолати завдяки підтримці друзів та вчителів. Легкий формат, кумедний герой, повчальна історія про мрії, дружбу і винахідливість. Здається, дітям це неодмінно сподобається. Авторка блогу Yakaboo поспілкувалася з письменницею про те, як її власне захоплення повітроплаванням переросло у дебютну дитячу книжку та повчальний зміст цієї казки про єнотика Бо для кожного читача. Далі — пряма мова письменниці.
Про дитячі книжки та захоплення, що переросло у професію
Я з тих людей, які записуються до бібліотеки раніше, ніж йдуть до школи. Пам’ятаю, до цього мене заохотив «Кіт з пекарні місіс Джонс», котрий напився теплого молока з дріжджами і його роздуло до розмірів будиночка. З «вікон» стирчали котячі вуса, а з дверей – величезний хвіст. Це шокувало мою дитячу уяву.
Далі було ще дуже багато дивовижних казкових героїв, але чомусь з-поміж усіх яскравою згадкою залишається «Маленький Привид» Отфріда Пройслера. Пам’ятаю, ми з братом сиділи на горищі й читали книжку вголос по черзі. Тоді я ще уявляла, як весело було б мати такого друга – невеличкого привида, про якого більше ніхто, крім мене, не знав би. Також у школі я частенько економила на обідах, аби придбати одну з новеньких книжок про Гаррі Поттера. То була особлива любов.
Ремесло дитячої письменниці цілеспрямовано не обирала. Воно само мене знайшло – коли я стала курсантом школи пілотів та почала вчитися керувати повітряною кулею. Уже сам факт був казкою – і цим хотілося поділитися.
Про те, як виникла ідея книжки
Все почалося з бажання розповісти про повітроплавання як цікаве, захопливе та інколи навіть екстримальне заняття, поділитися враженнями від польотів, змалювати, якими величними та прекрасними є аеростати. Я надаю перевагу легким, наївним текстам, де складні та важливі речі описані простими словами. Люблю стиль, що легший за повітря. Тому інших варіантів не було – мала з’явитися саме дитяча книжка.
Чому героями книжки стали єнотик Бо та кріт Ом
Єнотів люблять усі. Вони грайливі, кумедні, активні, непередбачувані. А ще вони некеровані – живуть своїм життям і нікому не дозволяють диктувати, як поводитись і що робити. Саме таким і став єнотик Бо з моєї книжки, який зі звичайного єнота-полоскуна перекваліфікувався у пілота повітряної кулі. Цим він довів, що є господарем своєї долі і знає, що робити з мріями. Кріт Ом – виважений, спокійний персонаж, який ніби врівноважує хаотичну натуру єнота. Він є тим справжнім вірним другом, який поруч з початку і до кінця, попри будь-які неприємності. Кожному маленькому читачеві я бажаю мати саме такого друга.
Про реальних прототипів героїв книжки
Якщо узагальнити, моя книжка – це казка-автобіографія. Єнотик Бо – той маленький сміливий повітроплавець, який живе всередині мене. У єнота моя мрія – стати пілотом-аеронавтом. Я теж цього дуже хочу. У нього багато моїх рис: він, як і я – «head in the clouds» – невиправний романтик, часом розгублений, неуважний. Та це не заважає йому здійснювати задумане, адже, коли йдеш своїм шляхом – увесь світ цьому сприяє. Єнот на початку розповіді та у фіналі – це, безумовно, різні за темпераментом персонажі. Той, що був полоскуном – вагався і ні на що не наважувався. Той, що став пілотом – сміливий та винахідливий, готовий на авантюри та відповідальний за тих, кого називає друзями. Ще один невигаданий герой моєї книжки – ведмедик Ас. Його образ змальований з директора школи пілотів, де я вчилася літати. Він – мудрий та відважний, а ще – рекордсмен; у реального Аса на рахунку теж чимало рекордів.
Про базові речі, яких навчає книжка
Завжди знала – якщо колись напишу книжку, то в ній обов’язково буде дружба і пригоди. Вона буде не тільки повчальною, а й пізнавальною, дотепною. Такою, яку б мені самій хотілося читати. «Єнотик Бо і повітряна куля» – саме така книжка. Коли отримую захоплені відгуки, особливо від маленьких читачів, то впевнююся, що все вдалося. Ця історія вчить почуттю відповідальності за власну долю. Дуже важливо обрати головним заняттям свого життя те, яке дійсно приноситиме задоволення.
Що читає своїй доньці
Попри те, що моїй доньці лише рік і три місяці, ми якось оминули книжки для найменших і майже одразу перейшли до історій для дошкільного віку. Читаємо і розглядаємо «Туконі», «Я не хочу бути принцесою», «Куди відлітають риби». Але на першому місці у Каї – «Де народжуються плюшеві ведмедики».
Українську дитячу літературу хотілось би бачити саме такою, якою вона зараз є. Цікавою, розмаїтою, з безліччю неймовірних ілюстрацій. У моєму дитинстві не було такої кількості красивих і якісних книжок, тому зараз особливо радію широті асортименту. А ще класно, що у мене тепер є дитина, і нарешті можна хоч якось виправдати те нездорове завзяття, з яким я завжди скуповувала дитячу літературу.
Топ-5 книжок, які радить прочитати всім
1. Уже тривалий час мій читацький топ-лист очолює «Страшенно голосно і неймовірно близько». Лаконічний, влучний, щемкий Фоер як ніхто інший вміє майстерно зачепити найтонші ниточки всередині душі.
2. «Чоловік, який сплутав дружину з капелюхом» Олівера Сакса вразить дивовижними випадками, які часом трапляються з людською психікою. Ці історії здаються неможливими, але мають реальне підґрунтя.
3. «Как вырастить ребенка здоровым вопреки врачам» Роберта Мендельсона обов’язково читати всім, у кого є (будуть) діти. Здоровий погляд на імунітет та як його не зруйнувати ще в дитинстві.
4. «Куди відлітають риби» написана Іваном Малковичем і намальована Ростиславом Попським підкорює неймовірними ілюстраціями.
5. «Артерія» Дмитра Лазуткіна – на мою думку, найкраща поетична збірка сучасності.
12 thoughts on “Навчитися керувати повітряною кулею — і стати дитячою письменницею: інтерв’ю з Іриною Лазуткіною”