Книжкові канікули: 5 дитячих і підліткових книжок про літній відпочинок

Канікули у розпалі! І якщо для дітей це слово асоціюється зі свободою і розвагами, то у батьків виникають логічні запитання: чим зайняти нащадків та хто нагляне за ними, коли на роботі немає двомісячної відпустки? На щастя, існує перевірена поколіннями дітей схема відбувати літні канікули у родичів, часто – в сільській місцевості. А де немає батьків, там починається територія вічних пригод. Проте буває і навпаки, коли батьки сповнені рішучості влаштувати дитині корисний літній відпочинок… В будь-якому разі, канікули – це завжди весело! Блог Yakaboo та БараБука підібрали 5 сучасних книжок про канікули – у горах, у селі, вдома і навіть у норі.

Іван Андрусяк «Сорокопуди, або Як Ліза і Стефа втекли з дому»

Кому ж, як не дітлахам-непосидам, знати напевне: без пригод життя – не життя! І хто ж, як не вони, невгамовні дослідники світу, здатні надихнути дорослих до нових відкриттів? Отож, якщо вам у житті катастрофічно бракує пригод та сміху, якщо часом хочеться утнути щось незвичайне, та ви ніяк не наважитеся, або ж, наостанок, якщо у вашому домі є дитина молодшого шкільного віку, яка точно зацінить пригодницьку веселу повістину в «тореадорівському» стилі, тоді вам сюди, на сторінки книжки Івана Андрусяка «Сорокопуди, або Як Ліза і Стефа втекли з дому».

Читати: Світ видимого і невидимого

Основна частина повісті стосується одного дня, який сестрички-утікачки проводять поза домом. За цей один-однісінький день дівчатка встигають: власне, втекти з дому (а точніше – з хатини своїх бабусь у Куземині, куди приїздять із Києва на літні канікули), посидіти в кущах і побавитися з кицькою із чудернацьким іменем З Голодного Краю, «поборотися зі злочинністю» (зі шпигуном, який виявився не-шпигуном), покупатися в Жабулятнику (це така річка), розкласти вогнище й спробувати зварити собі на обід яйце, обговорити багато різних важливих питань, зустрітися з «пророчителем із гори Замок», скласти бізнес-план щодо пошуку Золотого Коня, передати його своєму другові – Власникові Трилітрового Банку Тарасові Дмитровичу – на розгляд, а потім ще й разом із ним влаштувати розкопки на старому кургані…

Соня Атлантова «Миші: казка-шкряботушка»

«Миші» Соні Атлантової – книжка, насамперед, дачна. Основна частина численних героїв повісті живе ось у яких обставинах: «У занедбаній господарями коморі, в найтемнішому її закутку, саме там, де звалюють усілякий непотріб – старе іржаве ліжко, зіпсований холодильник, дірявий чайник тощо, – є нора». Так починається ця повість, і триває вона аж сто сорок чотири сторінки. Але, не зважаючи на серйозний обсяг, гарно пасує не лише для дачного самостійного читання, а й для родинного дозвілля, адже «цілиться» своїми жартами та літературним інтертекстом як у дітей (різного віку, починаючи із дошкільного), так і у дорослих.

Читати: Літературний звіринець: 15 книжок про улюблених тварин

Із традиції української класичної літератури маємо тут селянський побут (щоправда цього разу – мишачий), а також родинну історію із протистоянням поколінь: хазяйновитого діда Рудольфа, найбільшими цінностями для якого є затишна нора та великі запаси у ній, та юного покоління мишей, яким згадане вище старше покоління з прагматичних питань перешкоджає побратися. Читачі, які добре знайомі або лиш почали знайомитися із класичною українською літературою, не раз посміхнуться, читаючи описи героїв, їхні міркування та діалоги. Щоправда, люди можуть обуритися, подумавши що у книзі зовсім не приділено уваги істотам нашого біологічного виду. Однак це зовсім не так: і дорослих, і дітей у книжці не бракує. І хоч з’являються вони здебільшого епізодично, однак образи їхні більш ніж упізнавані та яскраві.

Тетяна Стрижевська «Файні товсті дівки, йо!»

«Файні тОвсті дівки, йо!» – повість про пригоди Зоряни та Мілки, дівчат-киянок, які всупереч своєму бажанню потрапляють у село Ясіня, до «мольфарки» баби Катрі, де над ліжками висять старі страшнуваті портрети, немає ванної кімнати, і так часто гасне світло. Їхнє «мені майже тринадцять», постійно ввімкнений інтернет на телефоні, туніка й короткі шорти на кілька літніх тижнів стало карбом вітряних бескидів із закинутою сторожкою серед подорожника та конюшини. На звивистих плаях уже не важливо, як правильно називається твоє взуття. Тут важливо, як довго ти зможеш іти не босоніж. Усі бренди та модні мейнстрими губляться десь там, на шляху до рятівної сторожки.

Читати: Як файні дівки магію Карпат відкривали

Повість можна назвати підлітковою екотуристичною розвіртуалізацією модниць. Розповіддю, яка народилася зі справжнього закарпатського сказання: «Файні товсті дівки, йо!» і переросла в щоденник любові та випробувань, справжньої дружби, канікул на природі, розуміючої любові старших. Після міської та навчальної суєти не завадить почитати таку карпатську історію і просто «розслабитися», адже бурхливих пригод, окрім як холоднючої зливи в горах та нічного рандеву на кладовищі переживати не доведеться – якщо бабця дозволила і надійний друг Мирко поруч, значить можна бути спокійними.

Анна Коршунова «Комп і компанія»

Жив-був у великому місті хлопець Владик. Нічим особливо не примітний, от тільки в комп’ютерах розбирався добряче. Та раптом за «змовою» родичів Владик опиняється в селі без свого улюбленого електронного друга. Попередньо – на тиждень, після чого його обіцяють повернути у звичне віртуальне середовище. Та раптове знайомство з місцевою молоддю кардинально змінює плани і навіть ім’я міського хлопця.

Сюжет повісті складається з низки захопливих пригод, болісних падінь, нічних тренувань, викриття вигаданих і справжніх злочинців, ризиків і порятунку. Все це об’єднується в романтизований образ села, де навіть полювання на черешні є «справою честі». Традиційно в подібних книжках можна помітити протиставлення міського та сільського світоглядів (зазвичай на користь останнього), і ця повість також має неприхований намір перетягти увагу читача від віртуального простору. Одначе і в ідеалізованій сільській реальності знаходиться місце для комп’ютерної обізнаності Владислава. Таким чином «Комп і компанія» намагається не заперечити сучасність, а збагатити життя всіх, кого об’єднали ці літні канікули.

Джеф Кінні «Канікули псу під хвіст» (книга 4 серії «Щоденник слабака»)

Ця книжка – про справжнє драматичне протистояння літніх канікул, яке у тій чи іншій формі трапляється в житті чи не кожного молодшого підлітка. Мова, звісно ж, про протистояння між власним бажанням робити те, що хочеться, та батьківською затятістю влаштувати своєму чадові корисні літні канікули. Звісно, не кожна мама доходить аж до того, щоб організувати читацький клуб. Та й не кожна дитина поводиться як Ґреґ Гефлі, головний герой книжкового серіалу Джефа Кіні, який почався вікопомним «Щоденником слабака» і запам’ятався передовсім дуже специфічною вдачею головного героя. Мабуть, основна Ґреґова риса – йому не щастить, але і людям довкола із ним не щастить. І навіть день народження, який у головного героя таки влітку, не привносить надто оптимістичних ноток в історію із дуже промовистою назвою – «Канікули псу під хвіст». І все було би дуже сумно, якби не фірмовий Ґреґів гумор, який – на кожній сторінці, ще й у високій концентрації.

Читати: Уроки дорослішання Ґреґа Гефлі

Огляд підготував портал BaraBooka