Тверезий погляд на професію та повсякдення – у трьох сотнях сторінок від однієї з найавторитетніших та найбільш цитованих представниць світу моди, екс-головної редакторки легендарного британського Vogue Александри Шульман. Книга – не просто «щоденник сотого року» журналу, і навіть не завершальна «крапка» в кар’єрі Шульман, не книга-прощання і не автобіографія авторки. Це – оптимістичний знак оклику на шляху до самої себе як жінки та професіонала в одній людині, приурочений століттю біблії моди в Британії.
Янголи носять Prada?
Подумки відвідати покази Dior та Gucci, погостювати на фестивалі з нагоди 100-ліття легендарного журналу моди, допомогти в організації фотозйомки для ювілейного номера із герцогинею Кейт Мідлтон на обкладинці, і навіть побувати на майже таємному прийомі в Кенсінґтонському палаці. Це все – завдяки «Всередині Vogue».
Це легкі та лаконічні, іноді – ще й злегка іронічні, нотатки великої жінки, яка впродовж 25 років творила один із найфаховіших журналів про моду. У ній – щодень у стилі «нон-стоп», важкі рішення під прискіпливими поглядами критиків, величезна робота, що стоїть за ідеальною картинкою, та життя під постійними спалахами й прицілом камер. «Тепер усе доводиться знімати. Кожен крок і кожен подих. Це доводить мене до розпачу», – коментує свій тодішній стан сама Шульман.
Аби витримати цей постійний зовнішній тиск, потрібні неабиякий імунітет, холодний розум, вміння з легкістю адаптуватись до змін та непередбачуваних ситуацій, а також орієнтуватись не лише у нестабільному світі високої моди, а й у важкому, часто – чоловічому, світі бізнесу. Та чого варте життя без руху?
All you need is balance
Та якби ви раптом подумали, що такий шалений ритм – це така собі доля стереотипної «сильної й незалежної» жінки, то, на диво, усе зовсім не так. Адже Александра Шульман так само успішно насолоджується особистим життям та подорожами, йогою і кулінарією, так само веде «війни» з поломками домашньої техніки та боляче реагує на дорослішання сина за межами дому, як і будь-яка жінка.
Як вона це встигає? Як поєднує журналістику, бізнес, сім‘ю і захоплення, та ще й отримує від цього задоволення? Особливо непросто тримати таку високу планку, якщо її встановили цілі покоління редакторів до тебе. А ще важче – перестрибнути її. Але ця жінка, мабуть, знає таємницю, і натхненно ділиться нею із читачами. Ця таємниця – це любов – до справи, якою займаєшся, до людей, які оточують, і до життя, яке сама для себе твориш. «Чи можливо було б мати життя, у якому б я просто читала всі ті книжки, що накопичилися на великому столі у спальні, і дуже мало працювала б? Я могла б щодня бігати, варити овочеві супи, дати волоссю посивіти і… І що тоді? Чи була б я задоволена?» – резюмує авторка.
Так, геть просто й ненав’язливо, Александра Шульман, з одного боку, постає перед читачами сучасною, мультифункціональною, успішною жінкою з work-life balance. З іншого боку – вона наче показує, що під розкішними сукнями й костюмами от-кутюр – звичайні люди, у яких ті ж переживання, ті ж сумніви й ті ж проблеми, що й у всіх, і які також можуть бути втомленими, слабкими й емоційними.
Залишитись «на плаву»
І все ж, ця книга – не так про Александру Шульман, її сильну та креативну редакційну команду чи мінливий світ високої моди. Вона – про бренд Vogue, і про те, як йому вдається більш ніж століття залишатися світовою фешн-біблією для усіх «посвячених». Вона також про те, як втриматись на позиції найбільш продаваного і впливового друкованого видання у цифрову епоху, та продовжувати залучати до своєї аудиторії все нові й нові покоління, не втрачаючи при цьому і вірних багаторічних читачів.
«Всередині Vogue» – це не лише така собі «хроніка» індустрії моди, а й книгофіксація основних тодішніх змін у світі. Тут і роздуми про Brexit, і США – на порозі президентських виборів, і таксисти, що страйкують через вихід на ринок Uber, і безлюдні вулиці Парижа після низки терористичних актів. Не бракує в нотатках і всім знаних «зіркових» імен. Усе це створює реалістичне тло і чудово підсилює сприйняття книги як чогось справжнього, правдивого та документального.
Кому читати
Щира рекомендація – усім, хто цікавиться світом моди, брендами, фешн-журналістикою, комунікаціями та маркетингом. Також книга буде корисною тим, хто досі вірить в ідеальний світ глянцю – без проблем, стресу та мінливості, або ж вважає, що поєднати роботу, сімейне життя та хобі – неможливо.
Кому не читати (або читати важче)
Насправді, корисною книга буде кожному, хто, потримавши її в руках, захоче прочитати. Єдине застереження – вона перенасичена різноманітними брендами та прізвищами людей, відомих у «модних» колах. Тож якщо жодної попередньої цікавості до цієї сфери у читача не було, доведеться трішки «погуглити».
Схожі книги
Фотоальбом «Ukraine in Vogue» (2018), авторства колишньої головної редакторки українського Vogue Ольги Сушко, присвячений 5-річному ювілею журналу.
«Коко Шанель» (2018), авторства Анрі Гіделя – одного з найвідоміших арт-критиків Франції; книга присвячена жінці, яка не лише створила ту саму «маленьку чорну сукню», а й розпочала цілу унікальну епоху в модному світі.
«Твій Стиль» (2018) Катажини Туск – не лише про одяг чи вдалий гардероб, а й про те, як відшукати себе і створити власний стиль, не забуваючи про щоденну елегантність та правильну поведінку.
Цитатник
«Ситуація змінюється: Китай та інші країни Далекого Сходу виходять на перші позиції. Той факт, що Американська імперія нині доживає останні дні, ніде не проявляється так очевидно, як у фешн-індустрії. Так, тканини на крій переробляються під потреби східного ринку, а великі бренди вкладають купу грошей у розширення на схід».
«Похмурий день: помер Девід Бові. Я трохи поплакала, а тоді вирішила написати статтю його пам’яті – для себе і для всіх інших. Це мій привілей як редактора: писати про речі, які зачіпають мене, – на диво ефективні ліки. Це один із найбільших плюсів роботи журналіста».
«Не уявляю, яким було б життя, якби я мала час на роздуми. Мабуть, тоді ухвалювати рішення було б ще складніше».
23 thoughts on “У «сукні» редакторки фешн-біблії: рецензія на «Всередині Vogue. Мій щоденник сотого року»”