У «сукні» редакторки фешн-біблії: рецензія на «Всередині Vogue. Мій щоденник сотого року»

Тверезий погляд на професію та повсякдення – у трьох сотнях сторінок від однієї з найавторитетніших та найбільш цитованих представниць світу моди, екс-головної редакторки легендарного британського Vogue Александри Шульман. Книга – не просто «щоденник сотого року» журналу, і навіть не завершальна «крапка» в кар’єрі Шульман, не книга-прощання і не автобіографія авторки. Це – оптимістичний знак оклику на шляху до самої себе як жінки та професіонала в одній людині, приурочений століттю біблії моди в Британії.

Янголи носять Prada?

Подумки відвідати покази Dior та Gucci, погостювати на фестивалі з нагоди 100-ліття легендарного журналу моди, допомогти в організації фотозйомки для ювілейного номера із герцогинею Кейт Мідлтон на обкладинці, і навіть побувати на майже таємному прийомі в Кенсінґтонському палаці. Це все – завдяки «Всередині Vogue».

Це легкі та лаконічні, іноді – ще й злегка іронічні, нотатки великої жінки, яка впродовж 25 років творила один із найфаховіших журналів про моду. У ній – щодень у стилі «нон-стоп», важкі рішення під прискіпливими поглядами критиків, величезна робота, що стоїть за ідеальною картинкою, та життя під постійними спалахами й прицілом камер. «Тепер усе доводиться знімати. Кожен крок і кожен подих. Це доводить мене до розпачу», – коментує свій тодішній стан сама Шульман.

Аби витримати цей постійний зовнішній тиск, потрібні неабиякий імунітет, холодний розум, вміння з легкістю адаптуватись до змін та непередбачуваних ситуацій, а також орієнтуватись не лише у нестабільному світі високої моди, а й у важкому, часто – чоловічому, світі бізнесу. Та чого варте життя без руху?

All you need is balance

Та якби ви раптом подумали, що такий шалений ритм – це така собі доля стереотипної «сильної й незалежної» жінки, то, на диво, усе зовсім не так. Адже Александра Шульман так само успішно насолоджується особистим життям та подорожами, йогою і кулінарією, так само веде «війни» з поломками домашньої техніки та боляче реагує на дорослішання сина за межами дому, як і будь-яка жінка.

Як вона це встигає? Як поєднує журналістику, бізнес, сім‘ю і захоплення, та ще й отримує від цього задоволення? Особливо непросто тримати таку високу планку, якщо її встановили цілі покоління редакторів до тебе. А ще важче – перестрибнути її. Але ця жінка, мабуть, знає таємницю, і натхненно ділиться нею із читачами. Ця таємниця – це любов – до справи, якою займаєшся, до людей, які оточують, і до життя, яке сама для себе твориш. «Чи можливо було б мати життя, у якому б я просто читала всі ті книжки, що накопичилися на великому столі у спальні, і дуже мало працювала б? Я могла б щодня бігати, варити овочеві супи, дати волоссю посивіти і… І що тоді? Чи була б я задоволена?» – резюмує авторка.

Так, геть просто й ненав’язливо, Александра Шульман, з одного боку, постає перед читачами сучасною, мультифункціональною, успішною жінкою з work-life balance. З іншого боку – вона наче показує, що під розкішними сукнями й костюмами от-кутюр – звичайні люди, у яких ті ж переживання, ті ж сумніви й ті ж проблеми, що й у всіх, і які також можуть бути втомленими, слабкими й емоційними. 

Залишитись «на плаву»

І все ж, ця книга – не так про Александру Шульман, її сильну та креативну редакційну команду чи мінливий світ високої моди. Вона – про бренд Vogue, і про те, як йому вдається більш ніж століття залишатися світовою фешн-біблією для усіх «посвячених». Вона також про те, як втриматись на позиції найбільш продаваного і впливового друкованого видання у цифрову епоху, та продовжувати залучати до своєї аудиторії все нові й нові покоління, не втрачаючи при цьому і вірних багаторічних читачів.

«Всередині Vogue» – це не лише така собі «хроніка» індустрії моди, а й книгофіксація основних тодішніх змін у світі. Тут і роздуми про Brexit, і США – на порозі президентських виборів, і таксисти, що страйкують через вихід на ринок Uber, і безлюдні вулиці Парижа після низки терористичних актів. Не бракує в нотатках і всім знаних «зіркових» імен. Усе це створює реалістичне тло і чудово підсилює сприйняття книги як чогось справжнього, правдивого та документального.

Кому читати

Щира рекомендація – усім, хто цікавиться світом моди, брендами, фешн-журналістикою, комунікаціями та маркетингом. Також книга буде корисною тим, хто досі вірить в ідеальний світ глянцю – без проблем, стресу та мінливості, або ж вважає, що поєднати роботу, сімейне життя та хобі – неможливо.

Кому не читати (або читати важче)

Насправді, корисною книга буде кожному, хто, потримавши її в руках, захоче прочитати. Єдине застереження – вона перенасичена різноманітними брендами та прізвищами людей, відомих у «модних» колах. Тож якщо жодної попередньої цікавості до цієї сфери у читача не було, доведеться трішки «погуглити».

Схожі книги

Фотоальбом «Ukraine in Vogue» (2018), авторства колишньої головної редакторки українського Vogue Ольги Сушко, присвячений 5-річному ювілею журналу.

«Коко Шанель» (2018), авторства Анрі Гіделя – одного з найвідоміших арт-критиків Франції; книга присвячена жінці, яка не лише створила ту саму «маленьку чорну сукню», а й розпочала цілу унікальну епоху в модному світі.

«Твій Стиль» (2018) Катажини Туск – не лише про одяг чи вдалий гардероб, а й про те, як відшукати себе і створити власний стиль, не забуваючи про щоденну елегантність та правильну поведінку.

Цитатник

«Ситуація змінюється: Китай та інші країни Далекого Сходу виходять на перші позиції. Той факт, що Американська імперія нині доживає останні дні, ніде не проявляється так очевидно, як у фешн-індустрії. Так, тканини на крій переробляються під потреби східного ринку, а великі бренди вкладають купу грошей у розширення на схід».

«Похмурий день: помер Девід Бові. Я трохи поплакала, а тоді вирішила написати статтю його пам’яті – для себе і для всіх інших. Це мій привілей як редактора: писати про речі, які зачіпають мене, – на диво ефективні ліки. Це один із найбільших плюсів роботи журналіста».

«Не уявляю, яким було б життя, якби я мала час на роздуми. Мабуть, тоді ухвалювати рішення було б ще складніше».

Мар'яна Щепанська
Журналістка, менеджерка з комунікацій, редакторка та фотографка. Вважаю, що all we need is beauty – краса довкола і всередині, якісна література та музика, щирі люди поряд. Виявила, що занадто багато читаю, щоб так мало про це писати. Адже чудової літератури, як і її поціновувачів, має бути більше.

5 thoughts on “У «сукні» редакторки фешн-біблії: рецензія на «Всередині Vogue. Мій щоденник сотого року»

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl websites and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life websites and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these Second Life websites and blogs

Залишити відповідь