- Коли бачу перекладні книжки, які в себе на батьківщині встигли засвітитись у різних ТОПах, мені одразу хочеться за них взятись. А тут ще й хороший рейтинг на шанованому Goodreads. Тож навіть те, що «І де був той розум?..» не зовсім мого жанру (не детектив, не трилер, а молодіжна романтична проза!), не відлякало. І це чудово, бо з книжкою вийшов прекрасний весняний відпочинок-детокс.
- Вона пише про поганих хлопців… і поганих дівчат
- Два сильні голоси
- І де був той розум?..
- Дорослі не такі вже й дорослі
- Романтика чи чикліт?
- Кому варто читати
- Кому не варто читати
- Схожі книжки
- Авторка: Юлія Дутка
Коли бачу перекладні книжки, які в себе на батьківщині встигли засвітитись у різних ТОПах, мені одразу хочеться за них взятись. А тут ще й хороший рейтинг на шанованому Goodreads. Тож навіть те, що «І де був той розум?..» не зовсім мого жанру (не детектив, не трилер, а молодіжна романтична проза!), не відлякало. І це чудово, бо з книжкою вийшов прекрасний весняний відпочинок-детокс.
Вона пише про поганих хлопців… і поганих дівчат
«І де був той розум?..» (Pretty Reckless) – перший переклад американської письменниці Л.Дж. Шен (на фото) українською. Пише вона динамічні романи про перше кохання (не те, що у дитсадочку, а те більш-менш справжнє і пам’ятне, яке може стати любов’ю всього життя, або ж добряче пошрамувати душу), де є й пригоди, і різкі репліки, і навіть трохи полунички, тобто майже на будь-який смак.
Ця книжка – перша в циклі Школа Всіх Святих (саме таку назву має школа, де все це відбувається), де, крім неї, романи Broken Knight та Angry God, що розповідають історії вже відомих з «І де був той розум?…» Луни та Вона. Цикл не є класичною трилогією, але після першої книжки може нестерпно захотітись ще.
Два сильні голоси
Вам подобається чути розповідь від імені різних персонажів? Мені такий авторський прийом завжди подобався, адже це і не всесильний оповідач, який володіє всесвітом цієї книжки і часом бісить своїм всезнайством, і не один герой, який показує читачам тільки те, що підходить під його профіль. Насправді тут не тільки двоє оповідачів, потім буде ще, але спочатку чергуються Дарка – багатенька принцеса і Пенн – хлопчина з неблагополучної сім’ї, якого життя не жаліло. В них, здається, немає нічого спільного, окрім бунтівного вже не зовсім підліткового, але ще геть не дорослого віку. Хоча, в Пенна, здається, розуму таки більше.
Хлопець і дівчина із зовсім різних світів. Вони взагалі не мали б зустрітись, чи не так? Але це таки сталось, і від того зіткнення аж іскри полетіли, та такі, що мало не спалили школу Всіх Святих.
І де був той розум?..
Конфлікт визріває з дуже дитячої образи: хтось забрав в Дарки те, що вона так хотіла. Хоча це не дрібниця, їй здавалось, що матір знайшла для себе кращу доню – талановиту балерину Вію, в якої є все, чого немає у Дарки: грація, постава, талант. Поряд з нею легко виглядати розчаруванням. Та будь-хто виглядав би розчаруванням поряд з тим, в кого вроджений талант, помножений на важку працю. Дарка не знає, що балет для Вії – чи не єдиний шанс виборсатись з життя, де мати постійно під кайфом, а вітчим поглядає на неї ласим оком.
Вона чинить егоїстично, необдумано, по-дитячому, а що найгірше – долучає до цього і брата-близнюка Вії Пенна, якого використовує в темну.
Дорослі не такі вже й дорослі
Хоча це молодіжний роман і більшість персонажів щойно перетнули або якраз наближаються до 18-річчя, тут є ціла галерея цікавих дорослих персонажів. Я зупинюсь на батьках Вії та директорові школи (це ще той кадр, якому справді не варто працювати з дітьми, хай і майже дорослими).
Стосунки Дарки з матір’ю – суцільні непорозуміння і образи, у той же час дівчина чудово знаходить спільну мову з батьком, можливо, тому, що не має до кого його ревнувати. Між ними ніколи не ставала якась умовна Вія. Та все ж батьки з їхнім небажанням хоч якось обмежувати старшу доньку, фактично впустили в її життя монстра з прізвищем Прічард.
А хто ж такий директор Прічард – елемент розплати за гріхи чи збоченець, якому найгарячіша дівчина школи довірила свої дрібні грішки і великі провини? Що, заінтригувала я вас?
Романтика чи чикліт?
Для тих, хто боїться «грішних герцогів» з їхніми «нефритовими жезлам»: видихніть, тут цього немає. Лексика адекватна (чудовий переклад, до слова), персонажі – живі люди і поводяться відповідно: сваряться, миряться, дружать, ворогують. Тут достатньо пригод, щоб назвати книжку пригодницьким романом, і багато романтики, щоб назвати романтичною прозою.
Читати «І де був той розум?..» можна і в чотирнадцять, бо саме стільки було персонажам, коли все почалось, і у вісімнадцять, бо саме стільки їм, коли настає кульмінація. І тоді, коли вже добряче за… цей роман – хороший привід перепочити та на декілька вечорів втекти з цього світу, де карантинні обмеження забороняють ходити на вечірки, футбольні матчі, концерти. А тут можна разом з Пенном та Даркою і потусуватись, і повеселитись.
Кому варто читати
Тим, хто хоче якісної романтичної прози з динамічним сюжетом.
Кому не варто читати
Тим, хто вважає романтичну прозу не вартою своєї уваги.
