Вікторія Гранецька: «Дім химер» — чи не єдине видавництво, яке принципово не займається перекладами»

Вікторія Гранецька: «Дім химер» — чи не єдине видавництво, яке принципово не займається перекладами»

Цього року на полицях книгарень з’явилися «химерні» книги від нового видавництва. Тож Yakaboo вирішив поспілкуватися зі співзасновницею видавництва Вікторією Гранецькою та розпитати детальніше про концепцію та плани «Дому Химер». 

Що надихнуло створити видавництво?

«Дім Химер» розпочався як родинна справа, адже ми заснували його вдвох із чоловіком Владом Сордом, щойно він повернувся додому після ЗСУ. Відтак, це ще й ветеранський бізнес, який передбачає соціалізацію та адаптацію наших воїнів до мирного життя після бойових дій. Я теж уже давно шукала справу до душі. Тож ми трохи подумали й вирішили створити таке собі «нішеве» видавництво, спеціалізацією котрого буде саме «химерна» проза та поезія сучасних українських авторів. Адже за кордоном «темна» література дуже добре розвивається, в Україні ж вона досі недостатньо представлена – поза тим, що читацький попит є (тривалий час шанувальники «химерного» мусили задовольнятися здебільшого перекладами), і талановитих та цікавих авторів маємо чимало. Тож 31 жовтня 2018 року (так-так, саме на Геловін!) народився «Дім Химер». Читацька спільнота дуже приязно зустріла появу нашого концептуального видавничого проекту, за півроку ми видали перші десять книг, які зараз активно читають та обговорюють у соцмережах.    

Скільки часу пішло від задуму створити видавництво до першого примірника?

Нашим видавничим дебютом став психологічний трилер знаної закарпатської письменниці Поліни Кулакової під назвою «Дівчина, яку ми вбили». Ми були у захваті, коли прочитали рукопис, і одразу зрозуміли – це треба видавати. Книга вийшла на початку квітня 2019-го і неабияк припала до вподоби читачам. Наразі це бестселер «Дому Химер». А також наша «візитівка»: люди вже довіряють нашим видавничим смакам, коли анонсуємо наступні книги, адже йдеться про «те саме видавництво, де вийшла «Дівчина, яку ми вбили»… (сміється). Загалом підготовка цього видання зайняла близько півроку. Наступні книги, звісно, вже «йдуть» швидше, зараз, приміром, готуємо паралельно кілька новинок до Форуму видавців.  

Що робить «Дім Химер» унікальним видавництвом?

Кожне видавництво цікаве й унікальне по-своєму, а «Дім Химер», насамперед, вирізняється тим, що ми обрали вузькоспеціалізовану нішу «темних» жанрів, виходити за межі якої не збираємося, хоч би як іноді хотілося. Це містично-психологічні трилери, горор, детективний нуар, соціальна фантастика, неоготика, темне фентезі, стім-панк, романи й оповідання на основі історичних містифікацій, екзистенційний (пост)апокаліпсис, футуристична (анти)утопія… Також ми чи не єдине видавництво, яке принципово не займається перекладами, позаяк уболіваємо за розвиток саме української літератури. І найцікавіше – активно співпрацюємо з художниками, музикантами, букблогерами – адже ми не просто видаємо книги, ми робимо інтерактивні проекти, які поєднують людей мистецтва і розраховані на вибагливого читача, котрого непросто здивувати. Наприклад, до «Аркану вовків» Павла Дерев’янка художниця Анастасія Кобенко створила унікальний графічний буктрейлер, а музичним супроводом ролика завдячуємо крутому українському гурту Nokturnal Mortum, який люб’язно надав нам для цього свою композицію «Вовчі ягоди». До моєї збірки оповідань «Reality Show/Magic Show» інша молода художниця Альбіна Стафійчук готує серію з тринадцяти картин, тож восени презентуватимемо книгу в межах художньої виставки.

Ви є авторкою «химерної» літератури, тож не дивно, що видавництво спеціалізується саме на ній. Але чи достатньо в Україні авторів у цьому жанрі для функціонування видавництва?

Ось нестачі авторів якраз не спостерігається – здається, зараз пишуть усі (за аналогією до телевізійного проекту «Танцюють всі» (сміється). Наприкінці минулого року ми оголосили прийом рукописів, і в результаті отримали на розгляд сотні творів, серед яких відбираємо кращі для видання. Відтак, видавничий портфель уже заповнений на півтора-два найближчі роки й просто «тріщить по швах». Бо цікавих рукописів набагато більше, ніж ми маємо змогу видати. Українські автори яскраві й талановиті, тому стараємося шукати компроміси, аби вартісні тексти побачили світ саме у нашому видавництві.

Яких авторів очікувати у вас найближчим часом?

Серед анонсованих вересневих новинок – «Степовий Бог» уже знаного письменника й перекладача Євгена Ліра (перша частина його романної трилогії «Хассара»), «Знак Єви» талановитої молодої авторки й художниці Алевтіни Шавлач (це теж початок масштабної трилогії). Також у нашому видавництві побачить світ книга Олега Шинкаренка про Степана Бандеру (до речі, на книжкових фестивалях у Києві та Дніпрі читачі вже запитували це видання) і новий роман ще одного відомого інтелектуала, що його невдовзі анонсуємо. 

Скільки книг плануєте видати до кінця року?

Загалом намагаємося не дуже «розганятися», адже ми ще дуже молоде видавництво, яке тільки стає на ноги. Окрім уже перерахованих новинок, які готуємо до Форуму видавців, маємо ще кілька вельми цікавих проектів, запланованих на листопад 2019-го (трохи згодом їх анонсуємо). Також  цьогоріч оголосили тематичний конкурс оповідань «Антисоціальна мережа», за результатами якого оберемо 10-12 переможців і до наступного Книжкового Арсеналу зробимо однойменну збірку з їхніх оповідань.

Видавництво у Вінниці, й в одному з інтерв'ю ви сказали, що позиціюватимете його саме як «вінницьке». Чи є шанси побачити у вас книги, присвячені цьому місту?

Дуже на це сподіваюся, адже Вінниця – прекрасне місто, яке заслуговує бути повноцінно прописаним у літературі. Тож тепер справа – за нашими авторами (зокрема, перспективним вінницьким прозаїком Сергієм Рибницьким, який формує новітню «міфологію» Вінниці у своїх оповіданнях). Також сама пишу історичний роман-містифікацію про рідне місто часів Другої світової війни… Тож очікуйте!  

Скільки людей зараз налічує команда «Дому Химер»? Як взагалі шукаєте своїх людей?

Насправді нас у видавництві тільки двоє (я відповідаю за тексти, а Влад – за художнє оформлення видань), працюємо без відпусток та вихідних, спимо по кілька годин на добу (а коли верстаємося – взагалі сидимо за комп’ютерами по 2-3 доби поспіль), оскільки поки що не можемо дозволити собі найманих працівників. Іноді «дах» зриває від хронічного невстигання та форс-мажорів, проблеми накопичуються як снігова куля, але зрештою все вирішується найліпшим чином (мабуть, якісь «химерики» нас рятують (сміється). Також є люди, що на громадських засадах допомагають «Дому Химер» з тим чи іншим проектом, є піар-менеджерка, яка веде нашу сторінку в інстаграмі й дає фахові поради щодо промоції. І справжній скарб – це наші автори! Вони не просто сидять і чекають, доки їхні книжки стануть бестселерами, вони активно долучаються до реклами, продажів і навіть тягання пакунків з книжками на ярмарках та фестивалях (як от Поліна Кулакова, Ксенія Циганчук, Павло Дерев’янко, Сергій Рибницький, Віктор Крупка). Ось це справді розчулює і надихає. Саме в таких непростих ситуаціях і розпізнаються «свої» люди, заради яких, власне, й було створено «Дім Химер».    

Чи не заважатиме діяльність у видавництві творчості?

Дуже заважає – наразі для мене це майже несумісні речі. Відколи заснувалося видавництво, я лише одного разу сіла за власний рукопис і зрозуміла дві речі. По-перше, що страшенно скучила за письменництвом, за станом оцього перманентного натхнення, за свободою, коли не мусиш думати про наклади, звіти чи податки, адже ти – письменниця. По-друге, виявилося, що й пишу я тепер геть інакше, вимушена перерва пішла на користь моєму авторському стилю. Тож продовжуємо робити видавництво і сподіваємося на відпустку, аби завершити новий роман!       

Власна справа, як правило, не дає розслабитися 24 години на добу й завжди тримає в певному стресі. Як відпочиваєте й перезавантажується?

Найкращий відпочинок у нашому випадку – це, звісно, сон. А ще перегляд хороших фільмів, спілкування з добрими друзями, родиною та нашими шістьма котами (і ми не жартуємо, коли кажемо, що розпочали власний бізнес, аби наші коти мали краще життя (сміється). Також днями мені вдалося вирватися у Херсон та Скадовськ до моря на запрошення організаторів проекту «Книгомандри: Літературний тур Херсонщиною». Поза тим, що нарешті презентувала свою нову книгу тамтешнім читачам, для мене це видалися дні цілковитого релаксу й перезавантаження, за що я дуже вдячна організаторам.

Які у вас критерії відбору рукописів?

Хотілося б сказати просто – якість тексту, однак для «Дому Химер» дуже багато важить і особистість автора та, власне, те, чи надається його рукопис до створення якогось мультимедійного проекту, в межах якого було б цікаво презентувати книгу. Тому віднедавна ми дуже ретельно добираємо авторів – це мають бути активні, цілеспрямовані, харизматичні люди, готові їздити на презентації, спілкуватися з аудиторією та разом із видавництвом вигадувати креативні «фішки» для свого читача. І геть не має значення, відомі автори чи початківці, головне – бажання працювати та розвиватися.

Якою взагалі, на вашу думку, має бути книга, щоб вважатися хорошою?

Хороша книга? Мабуть, та, яка не забувається і через багато років після прочитання. А ще критерій – коли після знайомства з книгою хочеться розшукати автора й особисто подякувати йому. Такими для мене стали «Тема для медитації» Леоніда Кононовича, «Хронос» і «Помирана» Тараса Антиповича, «Спустошення» Любка Дереша, «АМОР[Т]Е» Олександри Іванюк та багато інших, перераховувати можна до нескінченності.  

Якби у вас була можливість мандрувати часом, кого б з авторів хотіли б вперше видати у своєму видавництві? Чому?

О, якби «Дім Химер» раптом виринув у минулому столітті і якимось чином зумів обійти тодішній тоталітарний режим, ми б мали за щастя відкривати для себе та читачів ґенерацію Розстріляного Відродження.

ТОП - 5 книг, які порадите прочитати

Насамперед, як особа зацікавлена, раджу читати химерне – тобто всі-всі книжки, які виходять у «Домі Химер» (сміється). Певна річ, про новинки інших українських видавництв теж не варто забувати – цьогоріч вийшло дуже багато гарних книг. Нехай це буде ТОП-5 перекладів, адже ми з чоловіком читаємо й закордонних авторів, аби тримати рівень українських видань:

  • «Щоденник книгаря» Шон Байзелл (Видавництво «Наш формат»)
  • «Терор» Ден Сіммонс (Видавництво Жупанського)
  • «Визволення тварин» Пітер Сінґер (Видавництво Pabulum)
  • «Ніж, який не відпустить» Патрік Несс (Видавництво АССА)
  • «Крига» Яцек Дукай (Видавництво «Астролябія»)  
  • І як бонус – «Бабай: Перший кошмар» (збірка оповідань від горор-спільноти БАБАЙ)
Катерина Савенко
Люблю читати. Особливо осінніми вечорами, загорнувшись у теплу та м’яку ковдру. Перевагу надаю художнім романам на основі реальних подій. Хоча, не проти й динамічного детективу чи професійної нон-фікшн літератури, адже вчитися ніколи не пізно. А ще обожнюю спілкуватися з творчими людьми, готувати і танцювати.

28 thoughts on “Вікторія Гранецька: «Дім химер» — чи не єдине видавництво, яке принципово не займається перекладами»

    Залишити відповідь