У рамках проєкту «Піжамні читання Yakaboo» було проведено live-включення в інстаграмі з телеведучою, журналісткою, авторкою книг, засновницею видавництва Snowdrop та експерткою з етикету Ольгою Фреймут. Yakaboo разом із читачами розпитали Олю про її улюблені дорослі і дитячі книжки, про видавничі плани і карантинні поради.
Публікуємо невеличкий конспект розмови.
А за наступними читаннями слідкуйте на цій сторінці. Спікери з часом додаватимуться.
Про основні плани видавництва Snowdrop
Продовженням «Етикету» стане «Книга сучасних манер» (це робоча назва). Дуже хочу її зробити, і в принципі вона десь на відсотків 30 готова. Бо в «Етикеті», який вже читачам знайомий, я зі сміхом підійшла до теми, тоді як «Сучасні манери» хотілося б зробити одночасно і іронічно-легкими, і на основі академічного досвіду. Поки готую Марафон етикету сучасних манер — аудіоверсію порад з етикету; потім ці ж аудіоуроки я перенесу на папір, додам історій з життя, більше деталей — і буде книга.
Ще одна книга, над якою працює видавництво (шкода, що карантин трохи зупинив її) — це «Кулінарія 30-их рр.» (теж робоча назва). Так склалося, що завуч англійської Тетяна Франківна подарувала мені якось книгу «Прості домашні поради», їхню сімейну реліквію з бібліотеки ще її бабці чи навіть прабабці. Книга вже розпадається; вона перевидавалася кілька разів у 30-их рр., була бестселером. Коли я відкрила книгу, знайшла там записку, де чоловік своїй коханій пише, як він її любить. Ми з директором видавництва Галиною Букшею та з усією командою думали, що ж з нею можна зробити. Книжка ніби зобов’язувала бути перевиданою, бо вона немов знайшла мене. Тож ми переклали її з польської мови, бо це західноукраїнські рецепти, а тоді ще була Австро-Угорщина. Там є багато цікавого: наприклад, наші прабабці їли артишоки, авокадо, ананаси, цитринки. Та не всі рецепти на часі, тож ми радилися з кухарем ресторану української кухні SHO, як краще видати, і вирішили, що можливо варто позначати, які рецепти зараз придатні до життя, а які — ні. Також долучили до проєкту істориків, які б допомогли описати, як українки готували супи, звідки з’явилася та чи інша страва, що таке мізерія, чому їли саме так, де брали, зрештою, авокадо на українські столи тощо. Від себе хочу додати такий етикет розділ: як подавати правильно суп, що має бути на столі, як їсти качку. Зараз працюємо над цією ідеєю; фотосесія в нас розкішна, книга перекладена, моя однокурсниця Уляна Дудок відредагувала. Та карантин поки зупинив процес видання, бо не всі книги можна зробити електронними; є такі, які потребують того, щоб читач прийшов у книгарню чи замовив на Yakaboo, взяв їх в руки, пригорнув — і вони стали вже родинною реліквією.
З українських авторів видаватимемо роман «Жертва забутого майстра» Євгенії Кононенко, який колись виходив у «Грані-Т»; спочатку ця книжка вийде в електронному форматі. Для мене це велика гордість, бо дуже люблю Євгенію; вона з тих жінок, які роблять літературу літературою. З нових авторів зараз намагаюся крізь манускрипти побачити нашу Джоан Ролінґ, але бачу, що дуже багато тих, хто просто копіює стилі. Цікавіше видавати забутих українських авторів, таких як Наталена Королева.
Snowdrop зараз також готує тематичні збірки новел і оповідань, наприклад про маму. Наші редактори шукають такі тексти, які не зовсім озвучувалися шкільною програмою і можуть здивувати читачів. Буде ще збірка еротичних оповідань.
Вийде книга «Гормони» про жіноче здоров’я від лікарки-психолога; вона тільки нещодавно з’явилася на світовому ринку.
Психологічний роман «Зламана» Симони де Бовуар у перекладі Євгенії Кононенко мені настільки хочеться видати, що навіть байдуже, чи окупиться. Раніше я купувала туфлі, а тепер купую ліцензії на книги. Дуже хотілося б також видати Сартра — і зробити їхні з де Бовуар книжки у коробочці разом.
Ще хочемо зробити продовження «Інтерактивного зошита для психа» — у них є кумедна книга про товстих вагітних.
Вчора вночі мали переписку щодо видання однієї Нобелівської лауреатки; не буду її поки називати, але натякну, що вона має німецьке коріння.
Відразу скажу, що не видаємо багато книг, бо ми — камерне видавництво, і видаємо те, що зараз хочемо видати. Такі собі книги, створені жінками для жінок.
Що і як Ольга Фреймут читає дітям
Зранку ми обов’язково читаємо одну казку. У школі сина, де наразі дистанційне навчання, в програмі прописане обов’язкове читання. Сьогодні ми читали, наприклад, казку про гарне яйце, яке пішло геть від своїх менш гарних побратимів, блукало, медитувало, а потім вирішило, що, можливо, варто мати в собі хоч трохи чогось недосконалого. Вчора читали книжку про хлопця-Попелюшку. У викладача прекрасний смак на книги, я собі навіть занотовую, тому що для українських видавців ці книги би стали знахідкою.
Ми дуже багато гуляємо, робимо свої справи; сьогодні з дітьми садили редиску, тож було не до читання. А в обід я дозволяю дітям дивитися мультики, але сама підбираю їм гарну анімацію. Час читання у нас зазвичай увечері, після купання. Я, чоловік, бабусі, няні — всі ми можемо ввечері почитати дітям.
Я читаю дітям англійською, бо привчаю дітей до багатьох мов, а Валерій, до того ж, навчається у школі, де використовують англійську. Коли прочитую речення англійською, намагаюся швидко відразу його перекласти українською, тобто роблю мікс. Звичайно, діти не будуть важкі тексти розуміти, але окремі слова вони вже знають.
Улюблені книжки для дітей:
- «Мед для мами» — це улюблена книга Євдокії, яку вона знає напам’ять. Там є момент, коли зайчик співає пісеньку, який я, буває, пропускаю, але вона це підмічає.
- «Баранчик Рассел» — це улюблена книга Валерія, її подарувала Злата. Розкішна, люблю цього героя.
- «Історія монстрів» — цю книжку подарувала хресна мама Валерія Юлія.
- «Poppy and Sam’s Noisy Train» — ми її кожен вечір читаємо.
- Буває, читаємо і російських авторів. Наприклад, у Корнія Чуковського ритміка віршів побудована так, що вони корисні для дітей, які погано розмовляють. Дитині наших знайомих Корній Чуковський допоміг виговоритися: до трьох років дитина не розмовляла, логопед прописала Чуковського. «Федорино горе», «Тараканище» — все це читаємо і дуже любимо. І Агнію Барто.
Цікаво, що у дитячих авторів дуже трагічні долі. Мене шокувало, що той же Чуковський пережив страшну втрату своєї дитини через хворобу. Через переслідування він вимушений був бігти з цією дитиною з дому, і дівчинка буквально померла в нього на руках. Всі вірші Корнія були присвячені саме їй. А сина Агнії Барто збила машина.
- Вірші Хармса, може, не всім підійдуть, вони дуже абстрактні, але ми їх любимо.
- «Волшебник Изумрудного города» — її дітям читають бабусі.
- Джудіт Керр «До нас на чай заходив тигр».
- Paco e l`opera— дуже хочу її українською; натискаєш на кнопочки — і грає опера.
Баранчик Рассел
Роб Скоттон
Monster Stories
Майлз Келлі
Paco e l`opera
Про свої читацькі уподобання
Багато читаю те, що не стресове. Чомусь після того, як завагітніла Валерієм, не можу читати Дікенса, тому що хтось там зазвичай помирає, чи якісь вікторіанські романи, де автор обов’язково кимось жертвує. Мені треба щось лагідне і хороше. Зараз читаю біографію Агати Крісті — така іронія і легкість, рекомендую.
- «Кам’яне обличчя, чорне серце» — терпіти не можу книг, які вчать життя з розряду «повір у себе — і все буде добре». Але ця книга побудована на східній філософії, її написала заслужений психолог. Свого часу вона допомогла мені, коли я була розгубленою.
- Джоан Ролінґ «Очень хорошая жизнь» — коли вона виступала перед студентами
- Опра Вінфрі «Недільна мудрість» — дуже хотіла, ще коли не було перекладу, видати з нашим видавництвом, та мені поставили надто високу ціну на ліцензію. Це її погляди на життя, книга-медитація, дуже глибока.
- Мені друзі на день народження дарують дуже багато книг, серед них мені сподобалася «Маленькі жінки».
- Люсі Ворслі «Английским дом. Интимная история» — для тих, хто любить вчити історію через побут; кілька разів читала цю книгу, вона дуже смішна. «Чим ми займалися в ліжку» схожа на неї за форматом.
В мене є ціла збірка книжок з етикету, вивчаю книги, які були написані ще в ХІХ столітті, моя сестра з аукціонів накупила давніх книжок. Але, можливо, не всім читачам це буде цікаво, тож я порадила більш таку легку карантинну літературу.
Про етикет
Зараз я амбасадор Debrett’s, це видавець з 250 роками досвіду; компанія займається протоколами королівської сім’ї і взагалі аристократії. Віднедавна у них є академія, де я провчилася на викладача. Хотілося б втілити в Україні схему роботи Debrett’s: у них є двогодинні лекції, де викладачі говорять на різні теми (нетикет, столовий етикет, бізнес-етикет), а є індивідуальні й коучингові програми. Тобто, мені хотілося б і в нас мати компанію, яка б розповсюджувала правила етикету, розуміючи, що це не якась старомодність, а дещо дуже необхідне людям; створити таку офлайн-школу. У Debrett’s політика така, що вони не люблять вчити онлайн, тому школу поки закрили і вся команда пише нову книгу, тим більше, що протокол змінюється — вітання, столовий етикет, нетикет (так емодзі нещодавно були внесені в протокол, тепер листи й бізнес-імейли можна писати навіть із використанням деяких смайликів, які не мають інтимного чи фізіологічного підтексту).
Коли закінчиться карантин, можливо подумаю про запис курсів на YouTube. Але я більше все ж зацікавлена в книгах і лекціях. В інстаграмі поки роблю 15-секундні відео з порадами. А от YouTube контент треба робити на дуже високому рівні, бо там вже є дуже багато порад про етикет; це має бути з ефектом і детально, а не поверхнево. Варто розуміти, чому потрібно в етикеті саме так робити, а не інакше; хочеться передати мільйони нюансів.
Я проходила на Debrett’s, серед іншого, також курс про етикет для дітей. Там, наприклад, розповідається, що робити з дітьми за столом, куди і з ким садити, як вони мають поводитися. Але ця поведінка не повинна бути штучною, ідеально виховані діти викликають підозру. Це має бути глибше, ніж просто сказати, що за обідній стіл не можна сідати з планшетом.
Про свої карантинобудні
Мені зараз прекрасно, і від цього трохи ніяково, бо всі кажуть: «На карантині так погано». Я ж в глибині душі розумію, що мені добре, комфортно. Найбільше карантин, мабуть, зачіпає тих, у кого проблеми в стосунках.
Коли почався карантин, ми з колегами зі Snowdrop якраз повернулися з Лондона; в нас була ділова поїздка, я також там навчалася в Школі етикету. Приїхали додому 16 числа; свідомо 2 тижні були в самоізоляції. Тепер я настільки звикла до цієї рутини: мені подобається товариство моєї сім’ї, я маю більше часу займатися творчістю. Зараз працюю над Марафоном етикету сучасних манер; це ніби й аудіоверсія, але вже готова книга. Мене як викладача школи Debrett’s ця книжка радує; думаю, що читачам, враховуючи, що «Етикет» Snowdrop залишається в топах продажів, вона теж сподобається. І написана вона, власне, на карантині.
Впевнена, що зараз всі багато готують і їдять. Я на карантині не замовляю їжу: в мене перед очима ціла картина, що хтось міг на неї чхнути, впасти, вимастити. Тому зранку я готую сніданок, чоловік мені в цьому допомагає; готую обід; дітям щодня треба щось готувати — має бути завжди свіжозварена їжа. Потім ще полуденок і вечеря.
Поради, як пережити карантин
- Треба насолоджуватися тим, що є нагода втишитися, побути у своїх думках і зі своїми рідними. Читала дослідження психологів, що найбільше люди перед смертю жалкують про те, що мало часу проводили з тими, кого люблять. Тому зараз є можливість набутися з тими, хто поряд; говорити з дітьми не короткими фразами, а складнопідрядними речення, послухати їх; зготувати щось, що довше готується.
- Обов’язково треба щось робити. Я проти того, щоб лежати на дивані і страждати, читаючи новини. Чомусь я вірю, що Бог нас збереже, просто в цей момент потрібно працювати. Навіть якщо ви не творча людина, все одно шукайте в собі те, що може мотивувати: малюйте, пишіть. Відкладіть страх — і ця творчість у вас відкриється. Або можна просто думати і планувати свій майбутній бізнес.
- Зробити собі плани. Я ось написала собі, що хочу зробити після карантину: перше — відвести дітей в школу. З великою радістю це зроблю; вони вже дуже скучають. У Валерія є рамка з фотографією однокласників, він часто дивиться на неї. Молодша донечка, якій 2,5 роки, постійно згадує вихователів і дітей; коли грає ляльками, називає їх навіть іменами тих, за ким скучає. Ще обов’язково полечу — в Австралію, Нову Зеландію, в Канаду; раніше боялася літати, тепер уже не боятимуся. І просто буду всіх обіймати.
1 371 thoughts on “Конспект «Піжамних читань» Yakaboo з видавчинею і експерткою з етикету Ольгою Фреймут”