Felix. Austria. Роман вартий світових вистави та кіно

Черги за квитками, барвисті афіші, червона доріжка та обговорення у найвищих колах перших прем’єр в театрі та кіно – стовідсоткове майбутнє, коли “Паперовий хлопчик” (саме з такою назвою книга Софії Андрухович вийшла в самій Австрії) гримітиме Україною не лише книгою та аудіо виставою.

Не “батькова донечка”

Софія Андрухович народилася 1982 року в Івано-Франківську. Не тільки письменниця, а й перекладачка та публіцистка. Має прозові книжки: «Літо Мілени» (2002), «Старі люди» (2003), «Жінки їхніх чоловіків» (2005), «Сьомга» (2007) та “Фелікс Австрія” (2014). У 2016 році вийшла дитяча книжка письменниці у тандемі із ілюстраторкою Маряною Прохасько “Сузір’я курки”.

Софія Андрухович – донька Юрія Андруховича. Цим можна закінчити інформацію про майстерність автора для тих, хто читав хоч один її або його твір. Проте, для втамування спраги пересічного читача та задля розвіювання популярного міфу “пішла стежкою батька, укрившись шматом його слави та прізвищем” напишу наступне. Авторка самодостатня, а як для свого віку-то вражаюче сильна, досвідчена та переконлива.

Першим читачем і поціновувачем творів є її чоловік Андрій Бондар, який сам є перекладачем та блискучим есеїстом.

Софія має нагороди за своє письмо. Її Фелікс став Книгою року ВВС у 2014 році.

Джерело натхнення – в Індії

Свого часу Софію вразив “Бог дрібниць” індійської письменниці Арундаті Рой. Софія наголошувала, що відірватися від цієї книги неможливо. Так ось, декілька років тому авторці вдалося написати і самій щось таке, що важко залишити в читанні.

Дві жінки в одній долі

Обкладинка книги заводить читача в епоху, підготовлює візуально, манить вишуканими силуетами та шармом. Має шматочок мапи з написом “Станіславів”. Так, саме в цьому місці події знаходять свій розвиток, а люди – долю.

Історія про двох жінок, життєписи котрих сплетені разом так химерно і міцно, одночасно є насиченим, різнобарвним, детальноточним і пізнавальним історичним романом про часи.

Часи, коли багнюка розритих майбутньою каналізацією вулиць поєднується з брязкотом витончених шпилечок, ґудзиків, різноманітністю капелюшків, тугим переплетеним станом і ароматом розкішної кухні…

Ця книга пише вам про силу домислів, про небезпечність недомовок та упередженого ставлення у відносинах з людьми.

Кожне слово у романі витесане, як лінії обличчя в мармуровій статуї – чітко, з титанічними зусиллями, але на відмінно.

“Фелікс Австрія” – роман для вдумливого, глибокого читання

Підступність сюжетної лінії змусить вас повторювати про себе кожен розділ, щоб гостріше відчути всі ті важливі дрібниці від Софії Андрухович.

В основному монологічне подання, розшите гострими діалогами та розкішними описами, гармонійно поєднується з багатою мовою писання – ви знайдете багато зносок для пояснення слів, проте інакше просто неможливо. Без цієї мови то вже не той Фелікс. І не така щаслива Австрія.

Роман зацікавить поціновувачів якісних художньо-історичних творів, любителів кіно, філологів, та тих, у хто має питання “а що пишуть сучасні українські романісти?”.

Пряма мова:

«Мені не зимно. Холодний вітер не проймає. Будинки – єврейські, вулиці – польські, а все місто, небо з хмарами, зорями, дощем – моє».
«Молитви – це пара від сліз, яка підіймається до неба».

«Здається, наткнешся на його погляд – і з рани засочиться кров».

«Тому поруч із вузькими англійськими спідницями хвилюються численні волани, поруч із тяжкими оксамитовими аплікаціями в’ються грайливі разки блискучих намистин, пацьорок і коралів, поруч із бантами та квітами одяг зіпнуто стриманими пряжками.»

Ірина Варламова