У дивовижній країні Ирій: 7 книг про Ірландію

Римляни називали цю країну Гібернія. Самі жителі дали їй ласкаве ім’я Ерін, богиня. Філософ і політик Вільям Дреннан у XVIII столітті назвав її Смарагдовим островом, що стало поетичним символом. Сьогодні ми називаємо її Ірландія, і уважний читач помітить в цій назві щось знайоме, східнослов’янське. Міфічна країна, куди відлітали птахи, іменувалася Ирій. Додати до неї таке просте англійське “land” і отримаємо Ирій-ленд. Ірландія. Звісно, в основі назви – ім’я богині Еріу, але збіг не завжди буває збігом.

Острів на задвірках Європи, відрізаний від постійного впливу сусідів, подарував світові одну з найдавніших літературних спадщин і чи не найяскравіший приклад боротьби за свободу.

17 березня Ірландія відсвяткувала день свого святого покровителя – Патріка. Свято давно вийшло за межі виключно релігійного і перетворилося на день загального шанування ірландських традицій. По всьому світу парадами, фестивалями та посиденьками в пабах з келихом Гіннеса люди віддали данину невеликій, але сміливій республіці. Давайте ж більше дізнаємося про Ірландію та ірландців.

Ірландська міфологія особливо цікава з двох причин: вона одна з найдавніших у світі й була помітно менше модернізована християнством. Ірландська дослідниця Ейтне Месі у своїй книзі створила неповторний портрет острова, поєднавши два аспекти – географію і міфологію. Вона відвідала значущі язичницькі пам’ятки й опис місцевості доповнила легендою, яка з нею пов’язана. Разом з численними гравюрами і фотографіями книга дає широку картину острова в контексті його міфів.

Історія ірландської мови – майже завжди історія занепаду. За століття британського поневолення мова була майже забута. Джойс в «Уліссі» описав сценку, яка яскраво ілюструє це — англійський інтелектуал хоче поговорити з ірландської селянкою гельською мовою, але зустрічає тільки непорозуміння, бо англійська вже давно стала рідною для неї…

Сьогодні ірландська й англійська співіснують в Ірландії.

Яскравим прикладом зіткнення двох мов є автобіографічна історія дорослішання письменника Гюго Гамільтона. Батько забороняв дітям говорити англійською, тому вони постали перед труднощами, які дітям неможливо пережити безболісно. До чого привела ця заборона – читайте та навчайтеся!

Протилежний приклад – приклад активіста збереження гельської Лайема Карсона в його автобіографічному творі «Назви пустку матір’ю». Він виріс в британській Північній Ірландії, під кулями Конфлікту і в оточенні звуків англійської мови, але душею залишився в старій Ірландії. Його прониклива розповідь про дорослішання в умовах постійних бойових дій не залишить читача байдужим.

Ірландські традиції завжди сприймали поетів, як привілейованих персон, але вони й завжди стояли серед перших у битвах.

Поет Патрік Пірс проголосив Ірландську республіку, почавши переможну боротьбу за свободу. Поет Вільям Батлер Єйтс з нобелівської трибуни розповів світові про криваву боротьбу ірландців. Шеймас Гіні, який отримав свою нагороду в 1995 р. «за ліричну красу і етичну глибину поезії, яка відкриває перед нами дивовижні будні й оживить минуле», в нобелівської лекції згадував своїх попередників. Його творчість глибоко ностальгічна, сповнена меланхолії. «Вибрані твори» від Жупанського на сьогодні — найповніший з існуючих перекладів.

Історія британського посла і націоналіста Роджера Кейсмента у виконанні перуанського нобеліанта – вибухова суміш з історії та кохання! Маріо Варгас Льоса розповідає читачам, як Кейсмент через свою гуманітарну працю в Конго та Перу прийшов до Ідеї незалежної Ірландії та спробував втілити її у життя, як невдачі спіткали кожен його крок і як любов до людства рятує серця…

Історія Північної Ірландії – саме той випадок, коли кажуть «кожна медаль має дві сторони», і невідомо, яку з них доречніше показати світові. Французький письменник Сорж Шаландон написав пронизливий, багатошаровий роман про зраду та ті дві сторони. Головний герой роману стає перебіжчиком, але чи можемо ми звинувачувати його в контексті Ольстерської проблеми?

«Майстер» – це п’ять років з життя американського письменника Генрі Джеймса у виконанні одного з сучасних ірландських класиків. Роман отримав Букерівську премію, Дублінську літературну премію та цілу низку інших нагород, а також визнання критиків та любов читачів всього світу. Мова та стиль Тойбіна – то повільна течія повноводної річки, і автор запрошує читачів у свій човен, загубитися серед дивовижного світу кінця 19 століття.

(Visited 506 times, 2 visits today)