Літературний дебют моделі Кари Делевінь: рецензія на «Дзеркальце, моє дзеркальце»

З дитинства нас вчать тому, що всі ми особливі та неповторні, саме тому не маємо жодних підстав соромитись чи змінювати себе. Але чому тоді ми так прагнемо ідеалізувати власну особистість і створити образ, за яким можемо будь-якої миті сховатися? На це питання я шукала відповідь у книзі Кари Делевінь «Дзеркальце, моє дзеркальце».

У свої 26 років Кара Делевінь – відома модель, акторка, співачка, а віднедавна ще й письменниця. Її дебютна книга для і про підлітків стала світовим бестселером. У видавництві КСД вийшов переклад книжки українською (2018, пер. Юлія Максимейко). 

Подивись у дзеркало

Редлі, Наомі, Лео та Роуз – на перший погляд, абсолютно різні: Редлі страждає через матір-алкоголічку, Наомі одягається як персонаж аніме і часто збігає з дому, Лео живе у бідному районі міста й піддається поганому впливу старшого брата, а Роуз мешкає разом з батьком і мачухою, яку ненавидить. Але всіх їх об’єднує спільне захоплення – музика. Разом вони заснували гурт під назвою «Дзеркальце, моє дзеркальце». Він швидко стає розрадою в житті підлітків. Та одного дня Наомі зникає. Тривалі пошуки не дають жодних результатів. Але за деякий час дівчину все ж знаходять. Вона сильно скалічена, і лікарі змушені ввести її в штучну кому. Хто так познущався з беззахисної дівчини та що означає дивне тавро, залишене на руці у Наомі? Аби це дізнатися, друзі мають не лише пройти через купу небезпек, але й розібратися в собі, власних почуттях і думках, ризикуючи дружбою, коханням та власним життям.

Де живе істина?

Чому я вирішила прочитати цю книгу? Бо мала сумніви, що така скандальна й епатажна особистість, як Кара, зможе написати по-справжньому гарну й цікаву книгу. Вона досить популярна серед молоді, тому мені стало цікаво, що саме вона прагне донести до сучасного покоління і яку саме проблематику обере для своєї роботи. Що ж, тепер я точно можу сказати, що талановита людина талановита у всьому.

«Дзеркальце, моє дзеркальце» – це щира, складна, реалістична історія про життя підлітків. Вона полонить своєю відвертістю, адже протягом всієї книги відчувається, що проблеми персонажів близькі самій Карі, й вона анітрохи не соромиться в цьому зізнатися, додаючи, що сама тяжко пережила підлітковий період. 

Оповідачем і головним героєм в романі постає барабанщик гурту Редлі, що всім серцем прагне розібратися з тим, що відбулося з Наомі. Паралельно намагаючись розібратися з власними почуттями й прагненнями, що зрештою вдається не одразу, і демонструє, що порозумітися з собою іноді буває набагато важче, ніж з іншою людиною. 

Всі герої книги мають внутрішні проблеми, які вони намагаються прикрити вигаданими образами та своєрідною поведінкою, аби не видатись слабкими. Таким чином постає головне питання книги: чому ми соромимось себе і свого вибору, тим часом будуючи лабіринти власних фальшивих віддзеркалень? На прикладах героїв письменниця доводить, що не варто обмежувати себе вигаданими рамками. Ми самі вирішуємо, що для нас означає бути нормальним. 

По собі книга залишила абсолютно нові для мене враження. Вона має багатогранний сюжет, тому те, з якою легкістю читалася історія, стало для мене неабиякою приємністю. Мене просто поглинула ця розповідь, і я, не гірше за Редлі, почала вишукувати навіть найменші підказки, які б прояснили всю цю темну ситуацію. 

Кому читати

«Дзеркальце, моє дзеркальце» можна порівняти з кавою: на перший погляд гірка й з характером, але має м’який післясмак. Якщо ви любитель саме такої літератури, тоді цей роман просто створений для вас. 

Цитата

«Усе якесь ненормальне. Якесь небезпечне. Якесь недоладне, ніби пазл, який розібрали і зібрали неправильно. Не знаю, чому я дивуюся. Зрештою, це і є життя»

Схожа книга

«Бумажные города» Джон Грін

(Visited 262 times, 1 visits today)