#ДвіДумки про роман Крістофера Пріста «Престиж»

#ДвіДумки про роман Крістофера Пріста «Престиж»

Оглядачки

#ДвіДумки про роман Крістофера Пріста «Престиж» 0

Віталіна Макарик: Не дивилася фільму «Престиж», хоч і багато про нього чула, тому дуже зраділа, коли переклад роману Крістофера Пріста, за яким він знятий, дістався до нас. Я знала, що це історія про протистояння двох магів-ілюзіоністів. Але й уявити не могла, що в ній стільки гострих моментів, осяянь та іскріння. З’ясувалося, це історія не про боротьбу за любов публіки, а про бажання підкорити незвідані сили, ставши найкращим зі всіх колег (і точно – за суперника).

#ДвіДумки про роман Крістофера Пріста «Престиж» 0

Юлія Дутка:«Престиж» – це один із моїх улюблених фільмів. Так, я дивилась його кілька разів і навіть десь маю десь багатостраждальний диск із них (хоч вже давно не маю дисковода). Але тоді я й не підозрювала, що це екранізація крутяцького роману Крістофера Пріста, з якими була знайома раніше (його антиутопія The Inverted World – одна з кращих в жанрі). Тож запрошую вас разом з нами поринути у світ ілюзіону. Там класно. 

Око за око, зуб за зуб

Юля: Це не цирк. Це – дещо краще. Це магія, яка розгортається на сцені. Ілюзія, в яку хочеться вірити. Двоє амбітних чоловіків, які вибрали для себе цей чаклунський хліб: серед магічних скриньок, циліндрів, прихованих дзеркал та колод карт, з яких неодмінно витягають саме ту. 

Мабуть, жоден з них не досягнув би тих висот, якби не інший. Непримиренне суперництво та постійне бажання бути кращим за того, іншого, змушувало їх постійно шукати нових трюків, нових можливостей здивувати глядачів. Професор та Великий Дантон – чи тісно двом фокусникам в одному місті? Дуже тісно, навіть на гастролях вони відчувають загрозливий погляд суперника. У «Престижі» ми читаємо уривки зі щоденників ілюзіоністів і обом, зрештою, можемо співчувати, але одному трохи більше, бо він першим вирішив це припинити. Але чи могло це припинитись? Чи могли вони просто поговорити, як дорослі люди? 

Віта: І в одного, і в іншого (про це ми дізнаємося з їхніх щоденників) принаймні було таке бажання. Але чомусь ніяк не складалося. Щоразу, як один був готовий простягнути оливкову гілку миру, другий у цей час встромляв ножа в спину,  підступно й жорстоко. Вони позичали один в одного секрети, жінок, миті слави. Вони завдавали одне одному горя, не відаючи про справжню трагічність скоєного. Кожен намагався виставити іншого шахраєм (хоча що таке ілюзія, як не шахрайство найвищого рівня?), і водночас розумів, що якби вони об’єднали зусилля, то стали б наймогутнішими магами, найвпливовішими артистами у світі.

 

Конкуренція – класна штука, але коли до неї додається такий елемент, як прагнення помсти (в цьому випадку навіть вендетти), то з потужного рушія прогресу вона перетворюється на не менш потужний деструктивний елемент. Порочне коло помсти не можуть розірвати навіть нащадки  Альфреда Бордена і Великого Дантона. А вони уже, либонь, не пам’ятають, з чого все взагалі починалося…

Магічна електрика? Електрична магія?

Віта: Зірваний спіритичний сеанс, загибла дитина, публічний акт приниження, “позичена” коханка – усе це лише прелюдія до війни, що розгорілася довкола найважливішого фокусу, який не під силу було не те що повторити, але навіть розкусити нікому з публіки і колег. Магія зі зникненням і моментальним переміщенням людини завжди була найвидовищнішою, але знавці могли легко перелічити набір інструментів, яким користуються для досягнення потрібного ефект. Та що, якщо в мага немає ні дзеркал, ні двійника, а тільки купа якихось дивних механізмів і здатність миттєво виникати в іншому кінці приміщення? Може, це справжня магія? Чи до цього якось причетна новомодна сила – електрика?

Отак в романі з’являється Нікола Тесла, шалений геній, готовий на будь-які експерименти. Його винахід допомагає вивести суперечку магів на новий рівень, але аж ніяк не завершити її, ні. Натомість призводить до низки трагічних випадковостей і зловмисних вчинків, які зачіпають не лише Великого Дантона і Бордена, але і їхніх нащадків.

Чи варто було вплутувати в ілюзію науку?

Юля: Хоч я переважно гуманітарій, але фізика була однією з моїх улюблених дисциплін. Особливо її розділи оптика й електрика. Фізика взагалі ж майже магія, тобто, якщо зовсім нічого з фізики не знати, то в світі буде стільки дивовижного, неймовірного… Але у «Престижі» йдеться про часи, коли електричне освітлення впроваджували, це злам ХІХ-ХХ століть, часи, які нам вже дуже складно уявити. Постать Ніколи Тесли оповита певним флером загадки, тому він прекрасно підходить для того, щоб стати героєм такого твору. Лабораторія в Колорадо Спрінгс справді існувала – ось як Пріст поєднав вигадку з правдою.

Тож як можна провести «Нове транспортування людини”»- своєрідну телепортацію на невелику відстань? Є ідеї? Бо Крістофер Пріст не поспішає розкривати карти. Хоча, якщо ви бачили фільм, то приблизно уявляєте, що там і як. Але в книжці, повірте, більше. 

Майже сімейна сага

Юля: Кожен з ілюзіоністів так ретельно зберігає свої секрети, що нам потрібне не одне покоління нащадків, щоб їх розкрити. Не одне покоління і два щоденники. А ще таємна мандрівка серед ночі, щоб розкрити ще один, останній секрет… Борден і Енджер вже давно мали б примиритись один з одним, але, схоже, привид ворожнечі досі ходить старим родовим маєтком. І зараз внуки мають можливість допомогти йому упокоїтись… Але чи вдасться їм через стільки років розкрити цю таємницю.

Як на мене, ця більш-менш сучасна лінія виявилась найменш цікавою, певна, річ в ній найменше магії… але вона необхідна для того, щоб нарешті поставити крапку у цій історії та зрозуміти, хто ж переміг у цьому давньому епічному протистоянні.

Як скажеш, Віто, хтось таки переміг? 

Віта: Правнучка одного  і правнук іншого сидять поряд на канапі і занурюються в історію їхніх видатних і несамовитих предків. Вони є, існують, отже – їхні роди не перервалися, а це вже певною мірою перемога. Та в кожного до цього моменту в сучасності своя дорога, пересипана невдачами, втратами і компромісами. Бордену, якщо чесно, усе це не надто цікаво. Леді Енджер привиди минулого в буквальному сенсі надокучають, тож вона хоче з усім нарешті розібратися. Але, схоже, і їй не хочеться дізнаватися правду, яка розвінчає усі ті ілюзії.

Історія двох родин, які ворогують – це класний сюжет, він непогано «заходить» читачам з часів Ромео і Джульєти. Втім, у «Престижі» немає романтики. Але достатньо інших трагедій і таємниць, моторошних і – чого гріха таїти? – дещо огидних. Та, повірте, ви не захочете зупинитися на півдорозі, вам обов’язково кортітиме дістатися фіналу, щоб зрозуміти, у чому весь фокус.

Кому варто читати

Віта: Тим, хто цікавиться закуліссям ілюзіоністів і фокусників.

Юля: Тим, хто любить магію. Зокрема і магію людських взаємин. 

Кому не варто читати

Юля: Тим, хто хоче бачити цілком реалістичний текст.

Віта: Тим, кого дратують надто заплутані історії і зміна оповідачів.

Схожі книжки

img_4373_1 (1)

Води слонам

Сара Груен

img_80779

Мандрівний  цирк сріблястої пані

Наталія Довгопол