Враження vs очікування. Хто переможе? #ДвіДумки: «Ребекка» Дафни Дю Мор’є

Це книга, в якій ім’я головної героїні жодного разу не згадано, проте ім’я тієї, іншої, яка жила колись і спогади про яку створюють напружений антураж під час читання, дало назву усьому роману. «Ребекка» є одним із найкращих творінь Дафни дю Мор’є. Що це — вишуканий детектив, психологічний трилер чи історія про ревнощі і страждання? Маємо #ДвіДумки.


Оглядачки


04_7_06

Катя: я люблю британську літературу. І витриману двома століттями, і сучасну. Звісно, люблю й романи про маєтки, леді та джентльменів, що полюють і п’ють віскі, малюють і вишивають, а ще закохуються, шукають способи віддати борги, вирушають на війни та керують фабриками. Не знаю, скільки разів перечитувала «Джейн Ейр» і «Гордість та упередження»! Про «Ребекку» ж хоча й чула багато, проте не з неї почала знайомство з творчістю Дафни дю Мор’є. Спершу був «Цап-відбувайло» («Козел отпущения»). Подивилася британську екранізацію (крутезна!) і прочитала книжку. Але не дарма саме «Ребекка» — візитівка авторки, творчість якої налічує понад 20 книжок. Цей роман мені надзвичайно сподобався. До речі, він був екранізований аж 11 разів! Тож обрати фільм може бути непросто.

Оксана: я обожнюю класичну британську літературу та її складники: дам, що походжають маєтками з віялами в руках; вольових чоловіків зі зморшками від минулого на чолі; величезні угіддя, які саме собою стають персонажами книг. Саме з «Ребекки» почалося моє успішне знайомство з творчістю Дафни дю Мор’є, хоча на момент першого прочитання книги я й не знала, що це найвідоміший твір авторки. Наступною стала «Моя кузина Рейчел», що теж сподобалась. Перечитуючи декілька років потому «Ребекку», я так само хвилююсь через героїв — Дафна не втрачає своєї сили наді мною, як над читачем.


Цікаві герої як рушійна сила книги


Катя: для багатьох персонажів англійських романів, незалежно від того, чи йдеться про 18, чи 19 чи і 20 століття, актуальний вислів «Мій дім – моя фортеця». І саме так це було для ключового чоловічого персонажа цієї книжки Максима де Вінтера. Він думає про свій маєток Мендерлей, де він зазнав стільки болю, повсякчас, і не уявляє свого життя без нього. Його володіння на березі моря — ось хто, разом із від початку оповіді покійною Ребеккою, на мою думку, головні герої роману. Скільки описів садів, стежок, квітів (часто символічних), кімнат, бухти, ритуалу чаювання… Мене спершу це дивувало, а потім по-своєму захопило. Хотілося б побачити цей Мендерлей, у якому вирували такі пристрасті.

Узагалі ж мене роман вразив зокрема і своєю психологічністю. Образ femme fatale Ребекки, як пишуть критики, став у англійській літературі знаковим. І не дарма — він дуже сильний і водночас живий. Адже жінки із такими рисами (хай і не зі всіма одразу) справді існують — чи не кожен зустрічав їх на своєму шляху. Та й усі інші герої такі цікаві й так гарно прописані: Максим, покоївка місіс Денверз, друг Френк Кроулі, сестра Максима Беатріс, містер Фавелл.   Помітне також вражаюче знання письменницею людських характерів (особливо що стосується сором’язливості другої місіс де Вінтер і відданості місіс Денверз). А імені оповідачки, до речі, ми так і не дізнаємося з твору. Тебе це не здивувало? Які почуття викликали персонажі роману?

Оксана: дійсно, те, що у творі жодного разу не звучить ім’я оповідачки, — оригінальна риса книги. Ба більше, мабуть, це не просто упущення з боку авторки, а тонкий психологічний хід — дю Мор’є ніби відсуває головну героїню на другий план. Та чи вона дійсно головна? Хоча друга місіс де Вінтер і веде розповідь, навіть сама назва книги натякає читачу, «хто в домі хазяїн». Думаю, не давати ім’я оповідачці було свідомим рішенням Дафни.

Та й головна героїня, особливо в першій частині роману, якась блякла та невиразна — дитина, ще зовсім юна у свої роки, несмілива та невпевнена в собі. Мушу визнати, початок книги не викликав ніякої симпатії до героїв — наполохане дівча поводилося ні в сих, ні в тих, а Максим де Вінтер здався мені корисливим чоловіком, що використовує дівчину як ліки від важкого минулого, але сам почуттів до неї не має.

Якщо ж про абсолютних фаворитів, то із самого початку й до кінця роману моєю симпатією заволодів Френк Кроулі, управитель Мендерлі. Вірний, завжди готовий підтримати та по-чоловічому мовчазний і надійний – персонаж, що підкорює. Він здавався мені кращою парою головній героїні, ніж Максим 🙂

Катя: До речі, так. Я теж думала в процесі читання, що в головної героїні, можливо, буде з ним роман!


Кінематографічність деталей


Оксана: я люблю класичні вікторіанські романи, і так і хочеться додати «Ребекку» до їх числа. Втім, читаючи, я розуміла, що події в книзі відбуваються не у Вікторіанську епоху й навіть не в наступну – Едвардіанську. Написана в міжвоєнний період та видана 1938 року «Ребекка», тим не менше, абсолютно відповідає канонічним вікторіанським романам — тут вам і кохання, і дещиця готичності, і старовинний маєток із таємницями минулого… Хіба що машинами не їздили у вікторіанські часи 🙂

Британські романи бувають різними — над тим же «Буремним перевалом» я відверто нудьгувала (нехай пробачать мене любителі книги). Але «Ребекка» не дала відкласти себе вбік ні на мить — розділ за розділом ковтаються, наче уві сні. У якусь мить починаєш думати, що ось-ось гризтимеш нігті, наслідуючи головну героїню книги – настільки нервуєшся через події, що відбуваються.

Мало який автор може створити захопливий роман про кохання або детектив. Дафна дю Мор’є ж створила неймовірний симбіоз із почуттів, розслідування та психології. Я не лише хотіла дізнатись, що і як відбулось із Ребеккою, але й чітко бачила всі психологічні «таргани» героїв, як-от невпевненість у собі оповідачки, невизначеність Максима у своїх емоціях, нездорова любов місіс Денверз до першої місіс де Вінтер… Не лише таємниці минулого і проблеми теперішнього, але й характери героїв — те, що вдалося розкрити Дафні надзвичайно. Текст завдяки їм багатий та жвавий, яскравий та захопливий — кожну деталь Мендерле, кожного персонажа бачиш надивовижу реально. А ти що скажеш, Катю? Подача тексту тобі сподобалася чи ж він здався недостатньо допрацьованим?

Катя: подача сюжету і стиль тут неймовірно вдалі. Згодна з тобою, це зокрема й завдяки тому, що в текст вплетена величезна кількість деталей, які малюють в уяві чітку картинку. Це той випадок, коли читати — саме задоволення.


Мінуси? Які мінуси?


Катя: мої враження перевершили очікування. Я думала, що це просто добре знана масова книжка. Так, я знала, що це класика жанру, щось, що неодмінно варто прочитати, бо саме цей твір дав початок десяткам інших відомих книжок. Але я точно не чекала, що сама історія настільки мене захопить. Не підозрювала такого карколомного розвитку сюжету, де наприкінці станеться аж цілих три (!) неочікуваних для мене повороти. Не чекала й що персонажі «Ребекки» постануть переді мною, наче живі. Що я їм співчуватиму, радітиму і гніватимуся разом із ними. І що, дивлячись у книжку, бачитиму Мендерлей під дощем чи Лондон у розпалі спеки. Я під великим враженням і точно читатиму інші твори письменниці. Оксано, а що тобі найбільше сподобалося й до чого маєш зауваження? Бо я щось жодного мінуса не можу вигадати 🙂

Оксана: зізнаюсь, найбільше мене полонили «американські гірки» цього роману. Коли автор змушує читача затамувати подих та нервово читати, не в силах зупинитися розділ за розділом — це дар. Дю Мор’є пішла далі – коли я думала, що все вже спокійно та налагоджено, черговий поворот сюжету змушував хвилюватися знову і знову, не даючи спокою до останньої сторінки. Тому, безперечно, авторці «Ребекки» я аплодую стоячи — Дафна майстерно грає з почуттями читачів та вміло керує словом та сюжетом.

До мінусів можу віднести лиш дещо затягнутий початок та обірваний кінець — зізнаюсь, закінчивши книгу, я не могла повірити, що це все. Отак одним реченням усе обірвати? А що ж далі? Але згадайте про початок! Адже саме у вступі Дафна через головну героїню дещо відкриває завісу того, що ж було з героями після слова «Кінець». Тому й це до мінусів книги відносити не зовсім вірно 🙂

Катя: ой, про фінал — це точно! Я коли дочитала до того шокуючого останнього речення, повернулася до першого розділу, який тепер став зрозумілим. Теж, до речі, цікавий хід, який полюбляють і сучасні письменники…


Кому варто прочитати


Оксана: і любителі детективів, і цінувальники романів, і прихильники психологічної прози знайдуть у «Ребецці» щось для себе. Цей роман варто прочитати кожному, дуже її раджу та вірю, що ця книга здивує вас неодноразово. Приємного та захопливого читання!

Катя: «Ребекка» — це бестселер у кращому розумінні цього слова. І я згодна, що книжка має шанси сподобатися дуже різним людям: як любителям детективів та трилерів, так і тим, для якого в романі найголовнішою є психологічна складова. Як поціновувачам книжок про кохання, англійських романів про маєтки і знать, так і тим, хто полюбляє готичні історії.


Кому не варто читати


Катя: важко сказати. Хіба що тим, хто віддає перевагу найсучаснішій експериментальній літературі й епатажному постмодерну.

Оксана: тим, хто не любить класичні британські романи.


Схожі книжки


Оксана: «Буремний перевал» Емілі Бронте, «Джейн Ейр» Шарлотти Бронте. Уся творчість сестер Бронте 🙂

Катя: безперечно, прекрасний роман «Джейн Ейр» Шарлотти Бронте. Тут так само є великий маєток, головним чоловічим персонажем виступає його мовчазний і похмурий господар, що має таємницю, описи природи та несподіваний фінал.


Читати: Друга книжка серії «Золота Полиця». #ЧитаємоРазом: «Джейн Ейр» Шарлотта Бронте

Читати: Дафна Дю Мор’є «Моя кузина Рейчел»: la femme fatale


Придбати книжку в Yakaboo

Катерина Молочко
SMM в Yakaboo.ua, книголюб та автор проекту Best Books https://vk.com/b__books. Читаю лишень книжки з певною загадкою (детективи) або важкі психологічні твори (трилери), загалом усе те, що Джої заховав би у морозилку. Вірю, що поганих книжок не існує, є просто не та цільова аудиторія.
https://katemolochko.wixsite.com/blog

8 thoughts on “Враження vs очікування. Хто переможе? #ДвіДумки: «Ребекка» Дафни Дю Мор’є

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these second life authors and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a video game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these Second Life authors and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life articles and blogs

  4. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl websites and blogs

Залишити відповідь