Книги для весняних подорожей: що читати в дорозі

Скоро травневі, а це означає, що щасливчики поїдуть в невелику подорож, а неймовірні щасливчики — на картоплю. Але і тим, і іншим знадобиться книга — найкращий супутник в будь-якій поїздці. Ділюся списком видань, які особисто мене надихають подорожувати, якщо не в іншу країну, то хоча б в сусіднє місто. А ще допомагають пережити нелегкі будні посадки картопляних плантацій і дивних пасажирів, які зустрічаються в електричках, потягах і аеропортах.

Автор давно мріяла пройти легендарний паломницький шлях Святого Якова, популярний ще з часів Середньовіччя. У 2013 році їй вдалося зробити це разом зі своїм чоловіком Євгеном. Сорок днів вони пішки йшли 900 кілометрів з рюкзаком на спині через всю Іспанію в місто Сантьяго-де-Компостела і до мису Фіністерре — Кінець Землі. У форматі щоденника Дзвінка чесно пише про те, як готувалися до поїздки, де ночували, як харчувалися, від чого втомлювалася і плакала, чому дивувалася. У книзі багато історій людей, які зустрічалися дорогою. Після прочитання залишається приємний посмак, світло в душі й бажання зробити щось грандіозне!

Кому читати? Тому, хто давно не може зважитися на щось грандіозне — пройти паломницький шлях, полетіти на інший кінець Землі або в навколосвітню подорож.

Попри весь мафіозний дух, книга доволі просімейна і натхненна. Це зрозумієш, коли прочитаєш твір, а не тільки подивишся фільм (до слова, екранізація цілком достойна). Чого тільки варта фраза «Чоловік, який не проводить час зі своєю сім’єю, ніколи не стане справжнім чоловіком». Після прочитання є бажання хоча б разок побувати на Сицилії – надто аж барвисто Марія П’юзо описує батьківщину дона Корлеоне.

Кому читати? Тому, хто навіть у відпустці сумує за гострими відчуттями і сюжетами, від яких неможливо відірватися.

Цього року в мене з’явилася нова книжкова мрія — купити й прочитати всю серію книг культуролога, знавця київської старовини Анатолія Макарова. Він 20 років присвятив глибокому вивченню життя і побуту Києва в XIX і початку XX століття. Неймовірно корисне і захопливе читання! Я почала з першого тому «Стиль жизни, нравы и вкусы старого Киева». Автор зібрав унікальні дані про те, в яких будинках жили представники різних верств населення, як відзначали іменини, весілля, чим хворіли, у що одягалися і як відпочивали. Кілька розділів присвячено київським чайним традиціям, місцевим кав’ярням, солодким сувенірам і, звичайно ж, салу і трьохсотрічної історії українського борщу.

Кому читати? Тому, хто хоче дізнатися про Київ більше і не тільки робити розумний вигляд на екскурсіях, а дійсно розуміти про що йдеться.

Відразу після закінчення університету, Ольга влаштовується працювати офіціанткою бару на круїзний лайнер і… починає вести щоденник, який після повернення додому перетвориться в книгу. Автор відвідала понад двадцять країн Європи, Північної та Центральної Америки, але «відвідала» — це голосно сказано. У більшості випадків вона максимум на годину з’являлася на суші, пила каву, купувала сувеніри та поверталася до своєї роботи — переважно пекельно виснажливої. У книзі детально розписано, як проходить співбесіда, які талмуди з описом напоїв і правил роботи потрібно вивчити, за що можуть завчасно відправити додому, що найскладніше пережити під час круїзу і скільки заробляють на судні.

Кому читати? Тому, хто вірить, що робота на круїзному лайнері — це можливість гарненько заробити й від душі помандрувати.

У цій книзі нічого не сказано про подорожі і мандрівників, але в ній неймовірно багато про любов до своєї країни й народу. А як Наріне описує національні страви, процес приготування їжі — не встигаєш витирати слинки. Книга надихає більше дізнаватися про свій народ, збирати історії звичайних людей, життя яких нагадують той ще серіал, і сподіватися на краще. Абґарян вдалося як завжди тепло розповісти про історію маленької вірменського села і його жителів.

Кому читати? Тому, хто хоче повністю зануритися в книгу під час перельоту або переїзду. Звертати увагу на докучливих сусідів точно не будете.

У 37 років польський репортер прийняв іслам і переїхав до Александрії, де прожив понад п’ятнадцять років. Після виходу критичної книги про Єгипет йому довелося разом з родиною переїхати на Мальту. Читаючи, розумієш, чому країну на березі Червоного моря він змушений був залишити. Від багатьох фактів, які наводить автор, волосся стає дибки. Наприклад, від сімдесяти до дев’яноста відсотків єгиптянок досі в дитинстві або підлітковому віці піддаються жіночому обрізанню, в країні поширений сексуальний тероризм — дівчину обливають речовиною, яке повільно роз’їдає шкіру і на все життя залишає шрами на тілі. Завдяки книзі розумієш, чому часто на вулицях Єгипту дуже брудно, тридцять відсотків населення 97-мільйонної країни безграмотне, а за християнство можна попрощатися з життям.

Кому читати? Тому, хто хоче більше дізнатися про сьогодення, а не туристичний Єгипет, зрозуміти арабські традиції, заборони й особливості мислення.

Два з половиною роки автор подорожував Південно-Східною Азією, відвідавши Таїланд, Лаос, В’єтнам, Малайзію, Сінгапур. Кожній країні в книзі присвячено окремий розділ, який супроводжується класними ілюстраціями. У цих країнах автор активно спілкувався з туристами й місцевим населенням — студентами, масажистами, таксистами, власниками кафе і великого бізнесу. Особливість книги в тому, що тут акцент не на особисті враження, а на історії людей, з якими зустрічався письменник-мандрівник. Багато в чому ми схожі з жителями цих країн, але в більшості звичок, традицій, життєвої філософії — ні. І тому читати особливо цікаво.

Кому читати? Тому, хто давно планував зимівлю в Азії. Книга допоможе вам підготуватися до такої подорожі або… змінити своє рішення.

Федір Конюхов — легендарний мандрівник. Здійснив понад півсотні унікальних експедицій і сходжень, в тому числі чотири навколосвітні плавання, п’ятнадцять разів перетнув Атлантику. Він перша у світі людина, яка досягла п’яти полюсів планети. А також перша людина у світі, що перетнула на веслах Південний Тихий Океан «від континенту до континенту» – на той момент йому виповнився 61 рік! Книга оформлена у вигляді щоденника, в якому автор робив записи кожен день впродовж усієї подорожі. Читати дуже цікаво! Дізнаєшся, як будувався човен, планувався маршрут, де автор брав їжу і їжу, про що думав і чому океан — найкраще місце, яке змушує повірити в існування Бога.

Кому читати? Тому, хто вже в тридцять записав себе в пенсіонери й не вірить, що в будь-якому віці можна відправитися в турне.

Книжкові рекомендації на тему від редакції блогу Yakaboo:

Британський філософ Алан де Боттон впевнений — ми надто романтизуємо подорожі, ідеалізуємо місце, обране нами для відпочинку, а потім неминуче розчаровуємося. Тому він вирішив супроводжувати нас у мандрівці, даючи поради, як варто сприймати реальність без зайвих ілюзій і як все ж отримати задоволення від подорожі, навіть якщо ми помічаємо її очевидну невідповідність очікуванням. Також він розповідає, що можна отримати від переїздів чи перельотів, переосмислюючи в дорозі певні моменти власного життя.

Кому читати: тим, хто впевнений, що від проблем можна банально втекти, змінивши місце перебування — частково це правда, однак треба правильно сприймати ці трансформації. І повернувшись додому, все ж розв’язати усі проблеми, поглянувши на них свіжим поглядом.

Книга — не зовсім про подорож, а радше про грандіозну втечу та уроки виживання, коли перебуваєш сам на сам у відкритому океані. Автор проробив цілий план: побачивши оголошення про новорічний круїз, він вирішив взяти на нього квиток, потім у певний момент зважився — і зістрибнув з борта заввишки з 5-поверховий будинок. Як йому вдалося дістатися до берега Філіппін, читайте у цій документальній книзі.

Кому читати: тим, хто любить поскиглити на умови подорожі, недосконале обслуговування чи просто на “погану погоду” — в цій книзі є як повчитися витривалості й мужності. 

(Visited 658 times, 1 visits today)